Ухвала суду № 31753904, 11.06.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/778/2049/13 Головуючий у 1-й інстанції: Пономаренко Л.Е.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю. С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Менеджмент» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Менеджмент» звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позивач в своїй позовній заяві посилався на те, що 07.04.2011 р. між ним та ОСОБА_3 був укладений договір, згідно якого товариство взяло на себе обов'язок надати ОСОБА_3 пакет агротехнічних послуг (сільськогосподарське устаткування та обладнання), а ОСОБА_3 - сплатити за ці послуги 109 360 грн. згідно розкладу договору.

ОСОБА_3 несвоєчасно та не в повному обсязі виконала взяті на себе зобов'язання за договором, сплативши на користь ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» згідно платіжних відомостей 40 000 грн., внаслідок чого утворився борг у сумі 69 360 грн. До того ж, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 пеню в розмірі одного відсотка від суми затриманого платежу за кожний день прострочення в розмірі 126 582 грн., суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, а всього - 197 155 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, надали суду письмові заперечення та зазначили, що звернення позивача до суду відбулося безпідставно, так як позивач не надав суду доказів тієї обставини, що він дійсно знаходився у спірних відносинах з ОСОБА_3, яка не визнавала або оспорювала права позивача, але цей спір не був вирішений у позасудовому порядку шляхом переговорів щодо врегулювання цього спору в спосіб, встановлений пунктом 9.1. договору від 07.04.2012 р. № 18/11-К, укладеного між ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» та ОСОБА_3

Стосовно суті заявлених позовних вимог зазначили, що ОСОБА_3 отримала товар неналежної якості, у зв'язку із чим нею не був підписаний передбачений пунктом 6.3 договору акт виконаної поставки (прийому-передачі). Також, зазначили, що всупереч вимогам п. 4.7. договору не був підписаний остаточний Розклад договору з додатковим зазначенням календарних дат виплат зобов'язань покупця на користь ТОВ «Агро Капітал Менеджмент», тому у позивача відсутні правові підстави вважати простроченими платежі,

строки яких не були встановлені в строки та у спосіб, передбачений пунктом 4.7 договору, та притягувати ОСОБА_3 до цивільно-правової відповідальності як особу, що прострочила виконання своїх зобов'язань, строки яких, насправді, не були встановлені в спосіб, передбачений договором.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Менеджмент» задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» кошти у сумі 80400,39 грн. та 804,00 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, пославшись на порушенням судом норм процесуального та матеріального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте ухвалене рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Згідно зі ст.57 ЦПК України передбачено, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Задовольняючи позов ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» та стягуючи з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» кошти у сумі 80400,39 грн. та 804,00 грн. судового збору, суд першої інстанції ретельно не дослідив умови укладеного між сторонами договору від 07.04.2012 р. № 18/11-К та зміст зобов'язань сторін за ним, тому помилково зробив висновок про те, що між ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» та ОСОБА_3 був укладений договір поставки.

В дійсності, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу. Таким чином, при вирішенні спору суд повинен керуватися, зокрема, положеннями статей 202-236, 526-545, 626-716 ЦК України, якими встановлюються порядок укладання цивільно-правових угод, порядок виконання зобов'язань за ними та

загальні положення про купівлю-продаж, а також Законом України «Про захист прав споживачів».

Ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом положень цих статей закону, на сторони договору покладений обов'язок по неухильному виконанню його умов. Отже, суд першої інстанції, посилаючись у рішенні на необов'язковість досудового врегулювання спору, що виник між сторонами договору, зробив хибний висновок з цього приводу, оскільки умова досудового врегулювання спору була прямо передбачена п. 9.1. договору від 07.04.2012 р. № 18/11-К, укладеного між ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» та ОСОБА_3 Проте, позивач не надав доказів на підтвердження того, що ним була виконана ця вимога договору та спір між ним та ОСОБА_3 не був вирішений у досудовому порядку шляхом переговорів щодо врегулювання цього спору, як це встановлено п. 9.1. договору, а ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» безпідставно звернулося до суду за захистом своїх прав і не надав доказів викладених обставин.

Не можна також погодитися з висновками суду щодо продажу ОСОБА_3 товару належної якості та неприйняття судом тверджень відповідача з приводу зворотного.

Ст.673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Одночасно з цим, ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно ст.6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

ОСОБА_3 та її представник в своїх письмових запереченнях, що містяться в матеріалах справи, та в усних поясненнях, наданих у судових засіданнях судів першої і другої інстанцій, посилались саме на продаж ОСОБА_3 товару неналежної якості, що і стало причиною припинення нею в подальшому сплати за придбаний у позивача товар.

Так, ОСОБА_3, дізнавшись, що ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» реалізував їй товар, що не відповідав вимогам по якості та не був придатний для мети, з якою цей товар покупався, невідкладно повідомила про це продавця в особі ТОВ «Агро Капітал Менеджмент», вимагаючи при цьому заміни товару.

Окрім того, матеріали справи не містять передбаченого пунктом 6.3 договору акта виконаної поставки (прийому-передачі), яким закріплено положення про те, що «…обов'язком Клієнта (в даному випадку покупця) є перевірити комплект устаткування та підписати Акт виконаної поставки (прийому-передачі). Клієнт, коли приймає поставлений комплект устаткування, визнає, що устаткування знаходиться у доброму робочому стані і він не має претензій до третіх осіб або Компанії…». Не підписання ОСОБА_3 цього акту, відповідач пояснила продажем їй товару неналежної якості. Позивач взагалі не обґрунтував відсутність Акта виконаної поставки (прийому-передачі), продовжуючи при цьому стверджувати, що ОСОБА_3 був проданий товар належної якості. Однак, тільки наявність акта виконаної поставки (прийому-передачі) міг би, у відповідності до умов договору, бути належним та допустимим доказом отримання ОСОБА_3 товару належної якості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями відповідача щодо реалізації їй товару неналежної якості, на що вказує відсутність у ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» акту виконаної поставки (прийому-передачі) між позивачем та ОСОБА_3, наявність та обов'язковість якого встановлена пунктом 6.3 договору.

Посилання суду першої інстанції у рішенні про те, що акт приймання-передачі свідчить лише про отримання покупцем товару, не відповідає положенням пункту 6.3 договору, в якому чітко визначено, що приймаючи товар та підписуючи акт приймання-передачі покупець повинен одночасно підтвердити, що устаткування знаходиться у доброму робочому стані і він не має претензій. Отже, з огляду на це положення договору, підписуючи такий акт, покупець приймає товар за якістю та кількістю. Відсутність зазначеного акту є доказом тієї обставини, що їй був проданий товар неналежної якості.

За викладених обставин, суд помилково не дослідив і не врахував правові наслідки передання позивачем ОСОБА_3 товару неналежної якості, що встановлені ст.678 ЦК України, згідно до якої, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. Крім того, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. Суд не надав оцінку наявності спору щодо продажу товару неналежної якості та ціни товару за договором, який дійсно існував між сторонами по справі, про що свідчить вимога ОСОБА_3 від 03.01.2013 р. на ім'я ТОВ «Агро Капітал Менеджмент», яка була направлена місцевому суду відповідачем одночасно з відомостями про стан врегулювання ціни за договором від 07.04.2011 р. № 18/11-К, а також тій обставині, що сторонами договору не визначена його остаточна ціна з урахуванням продажу ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» товару неналежної якості.

Суд не прийняв до уваги відсутність таких обов'язкових документів, як акт введення в експлуатацію устаткування та остаточний розклад договору з додатковим зазначенням календарних дат виплат, обов'язковість складання та підписання яких передбачена п.4.7 договору. Саме з причини продажу відповідачу товару неналежної якості учасниками не був складаний акт введення в експлуатацію устаткування.

Також не був складений остаточний розклад договору з додатковим зазначенням календарних дат виплат, складання якого за умовами договору є обов'язковим для його сторін, в якому були би визначені строки платежів за договором. За таких умов, існуючий розклад договору із зазначенням календарних дат платежів покупця за договором не був дійсним на дату ухвалення рішення місцевим судом, а остаточний розклад виконання ОСОБА_3 зобов'язань по сплаті вартості товару не був складений. Тобто, не були встановлені строки виконання платіжних зобов'язань ОСОБА_3 за договором, що унеможливлювало прострочення виконання нею своїх зобов'язань у грошовій формі.

З тієї причини, що, за відсутності вини в поведінці відповідача, не був встановлений остаточний розклад платежів ОСОБА_3 на користь позивача, а попередній вже не був дійсним, суд першої інстанції неправомірно дійшов до висновку про прострочення зобов'язань відповідачем, дати яких не були встановлені. Тому, прострочення боржника в розумінні ст.612 ЦК України, не наступило, а притягнення судом ОСОБА_3 до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення з неї простроченої суми, з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних від простроченої суми та пені на загальну суму 80400,39 грн., не засновано на законі та фактичних обставинах справи. Суд також не навів розрахунку загальної суми боргу, яка складається з декількох окремих показників та підлягає стягненню з відповідача за умови відсутності ретельного розрахунку таких сум з боку позивача, який повинен був перевірений судом, в тому числі - з урахуванням положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», на яку послався суд у своєму рішенні. Внаслідок цього, відсутні висновки суду по суті кожної з позовних вимог, як це повинно було відбутися у відповідності до п.4 ч.1 ст.215 ЦПК України.

Також суд, в порушення положень ч.2 ст.625 ЦК України, безпідставно стягнув з ОСОБА_3 на користь позивача три відсотки річних від простроченої суми, тоді як п.4.9. договору встановлена відповідальність покупця за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором у вигляді сплати пені у розмірі одного відсотка від суми затриманого платежу за кожний день прострочення, що виключає можливість нарахування трьох відсотків річних. З розрахунку ціни позову, наданому суду ТОВ «Агро Капітал Менеджмент», вбачається, що позивачем неправильно розрахована пеня, розмір якої не був перевірений судом. В цьому розрахунку позивача не змінювалася сума боргу в межах скороченої позовної давності та кількість днів простроченого зобов'язання ОСОБА_3 не зменшувалася, як це повинно було відбуватися щомісячно.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач не надав суду доказів тих обставин, що він належним чином виконав всі свої зобов'язання за договором з урахуванням положень ЦК України та інших актів цивільного законодавства, що регулюють спірні відносини. Позивач також не довів суду, що мало місце прострочення боржника за договором в особі ОСОБА_3 Однак, обставини справи свідчать про те, що мало місце прострочення кредитора - продавця за договором, який не вчинив дій, що встановлені договором.

Оскільки при вирішенні позову судом невірно встановлені фактичні обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ст.309 ЦПК України, судове рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2013 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту : «Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Менеджмент» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

судді: