Рішення № 31752586, 03.06.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 232/5247/12 Провадження № 22-ц/772/1187/2013Головуючий в суді першої інстанції:Луценко Л.В.Категорія: 48 Доповідач: Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. м. Вінниця

3 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Марчук В.С.

суддів: Матківської М.В., Шемети Т.М.

при секретарі: Куленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.03.2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька та додаткових витрат на лікування, викликаних тяжкою хворобою

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з зазначеною позовною заявою у грудні місяці 2012 року, де вказав, що у нього є повнолітня донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, дошлюбне прізвище якої ОСОБА_3.

Не працюючи з травня місяця 2012 року за станом здоров`я, маючи інвалідність, позивач потребує матеріальної допомоги, тому просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь аліменти у розмірі ? частки від її заробітку щомісячно до дня своєї смерті.

Ще позивач просив стягнути з відповідачки витрати на лікування пов`язані з тяжкою хворобою серця - імплантацією електрокардіостимулятора, у розмірі 19355,51 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.03.2013 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів її заробітку щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до 17.12. 2015 року. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 оскаржив дане рішення суду в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду, як незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, стягнувши аліменти на його утримання у розмірі ? частини всіх видів заробітку відповідачки, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 13 грудня 2012 року і до зміни матеріального становища позивача.

Відповідачка ОСОБА_3 теж оскаржила дане рішення суду в частині стягнення аліментів, у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, його незаконністю, необгрунтованістю, порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати дане рішення в частині стягнення з неї аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів її заробітку на користь позивача та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з обставин, що позивач є непрацездатною особою, інвалідом 3-ї групи, хворіє на низку тяжких захворювань і потребує матеріальної допомоги. Відповідачка є працездатною особою, працює і має можливість надавати позивачу матеріальну допомогу у вигляді аліментів на його утримання. Дані обставини відповідають матеріалам справи (а/с 8-17, 19-25). А ст.202 ч.1 СК України говорить про те, що повнолітні донька, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, тому суд обгрунтовано стягнув аліменти.

Щодо стану здоров`я відповідачки, то у наданому медичному документі - протоколі перенесення ембріонів зазначено, що стан пацієнтки задовільний, скарги відсутні (а/с 53) і мова ведеться про вагітність, а не хворобу.

Висновки суду про відсутність підстав для звільнення відповідачки від обов`язку утримувати батька, теж відповідають обставинам, викладеним у рішенні суду і доводи апелянта ОСОБА_3 їх не спростовують.

На думку колегії суддів, судом при ухваленні рішення враховані і сумарний дохід відповідачки і її матеріальне становище, тому, що аліменти стягнуті не у розмірі ? частини всіх видів заробітку, як просив позивач, а лише у розмірі 1/6 частини.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_3 безпідставна і її слід відхилити.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2, то як уже було зазначено, вона підлягає до часткового задоволення.

Так, у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що аліменти слід було стягувати з 13.12.202012 року, а не з 17.12.2012 року, тому що він з позовом звернувся до суду саме 13.12.2012 року.

Ця обставина дійсно має місце, оскільки на а/с 30 є конверт, у якому була надіслана до суду поштою позовна заява позивача, номер цього поштового відправлення 2102121376762 з поштового відділення м. Вінниці №21. Виходячи з рекомендованого повідомлення про поштове відправлення, воно отримане судом саме 13.12.2012 року (а/с153).

А відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а не від дня його реєстрації у суді. Тому в цій частині рішення підлягає зміні, а апеляційна скарга - задоволенню.

Заслуговують уваги та реагування і доводи апелянта про неправильність рішення суду у частині стягнення аліментів терміном на три роки - з 17.12.2012 року по 17.12.2015 року.

Дійсно, суд безпідставно керувався ч.2 ст. 204 СК України у даному випадку, тому що вона стосується випадків, коли є підстави для звільнення дочки, сина від обов`язку утримувати батька чи матір, а у рішенні зазначено, що підстав для звільнення відповідачки від цього обов`язку у судовому засіданні не встановлено.

Отже, фразу «до 17.12.2015 року» слід замінити фразою «без зазначення кінцевого терміну їх стягнення».

Вимоги апелянта про присудження аліментів до зміни його матеріального становища не відповідають діючому законодавству і задоволенню не підлягають.

Присудження аліментів у розмірі не менше 30 % прожиткового мінімуму стосується неповнолітніх дітей (ст.182 ч.2 СК України), оскільки вони не мають самостійних доходів. У даному випадку є непрацездатна особа, яка отримує пенсію у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб - 894 грн. (а/с108), виходячи зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік».

Щодо розміру присуджених аліментів, то суд врахував встановлені обставини, матеріальний та сімейний стан сторін, як це передбачено ст.205 ч.1 СК України.

Крім того, у позивача ще є повнолітній працездатний син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а/с 9), до якого батько теж може звертатися з позовом про утримання; навчання сина у ВУЗі не є для цього перешкодою, оскільки це тимчасове явище.

Отже, зазначені доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду і теж не підлягають до задоволення.

Крім того, суд правомірно відмовив позивачу у вимозі про стягнення додаткових витрат на лікування, оскільки дійсно електрокардіостимулятор за 18 000 грн. придбаний не позивачем, а ОСОБА_5 (а/с18).

Щодо інших вказаних позивачем витрат, то суд дійшов правильного висновку про їх недоведеність і викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують у цій частині рішення суду. Натомість, відповідно до п.2.3 Інструкції про встановлення групи інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України №183 від 7.04.2004 року ОСОБА_2, будучи інвалідом 3-ї групи загального захворювання, є лише особою з частково втраченою можливістю до повної трудової діяльності, а саме : йому протипоказана праця зі значним фізичним та нервовоемоційним навантаженням (а\с8). Таким чином, інша праця позивачу не протипоказана.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно частково задовольнити, а рішення суду першої інстанції - змінити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.03.2013 року в частині часу присудження та стягнення аліментів змінити та стягувати аліменти з 13 .12.2013 року без зазначення кінцевого терміну їх стягнення.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: