Постанова № 31751362, 05.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 р.Справа № 1570/7269/2012

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

при секретарі Івановій К.І.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідачів - Прилипко О.В, Ращенка Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційними скаргами Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Полку патрульної служби при Одеському міському управлінні головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Міністерства внутрішніх справ України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Полку патрульної служби при Одеському міському управлінні головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, 3-тя особа: ОСОБА_6 про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Полку патрульної служби при Одеському міському управлінні головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, 3-тя особа: ОСОБА_6 про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначалося, що дії відповідачів щодо звільнення позивача зі служби до закінчення трьохмісячного строку попередження в період його тимчасової непрацездатності є неправомірними, а тому накази МВС №928 о/с від 12.11.2012 р. та ГУМВС №588 о/с від 16.11.2012 р. підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази Міністра Внутрішніх Справ України №928 о/с від 12.11.2012 р. та начальника ГУМВС України в Одеській області №588 о/с від 16.11.2012 р., в частині, що стосується звільнення полковника міліції ОСОБА_5 (С-481332) за власним бажанням. Поновлено полковника міліції ОСОБА_5 в органах внутрішніх справ на посаді командира полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області з 16.11.2012р. Зобов'язано Полк патрульної служби при ОМУ ГУМВС України в Одеській області нарахувати та виплатити полковнику міліції ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.11.2012 р. по день набрання законної сили рішення суду.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Полк патрульної служби при Одеському міському управлінні головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Міністерство внутрішніх справ України в апеляційних скаргах зазначають про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянти вважають, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційних скаргах ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення.

Так, судом першої інстанції встановлено,що 22.10.2012 командиром полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 подано рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням у зв'язку з наявною вислугою років для призначення пенсії по лінії МВС.

24.10.2012 р. начальником ГУ МВС України в Одеській області підписано подання про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 64 «ж» полковника міліції ОСОБА_5 Також у поданні зазначено, що 23.10.2012 р. з позивачем проведено бесіду про звільнення та з'ясовано відношення особи начальницького складу до звільнення полковником міліції Босенком В.В.(а/с. 28).

24.10.2012 р. складений атестаційний лист за період з квітня 2009 р. по жовтень 2012 року щодо полковника міліції ОСОБА_5, командира полку патрульної служби при ОМУ ГУ України в Одеській області .

26.10.2012 р. був складений акт про відмову від підпису в атестаційному листі полковника міліції ОСОБА_5, згідно якого, позивач був ознайомлений з текстом атестаційного листа, але від підпису відмовився .

Таким чином, співробітниками кадрового апарату Головного управління були підготовлені матеріали на звільнення (атестація, подання), які в подальшому 26.10.2012 відправлені до Міністерства внутрішніх справ України, враховуючи вимоги п. 70 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 12.11.2012 року №928 о/с та ГУМВС України в Одеській області №588 о/с від 16.11.2012 року у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_5 - командира Полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС України в Одеській області 16 листопада 2012 року звільнено у запас Збройних сил за п. 64 «ж» (за власним бажанням).

Задовольняючи позов суд першої інстанції задовольнив позов в частині скасування наказів та поновлення на роботі позивача, дійшовши при цьому до висновку щодо неправомірності звільнення позивача, оскільки керівництвом ГУМВС не перевірялися причини для його звільнення, звільнення відбулося з порушенням п.68 Положення про проходження служби, без дотримання 3-х місячного терміну та у зв'язку з тим,що позивач відкликав раніше поданий рапорт.

Однак з такими висновками судова колегія суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 18 Закону України N 565-ХІІ від 20 грудня 1990 року «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (постанова Кабінету Міністрів від 29 липня 1991 р. №114) особи рядового і начальницького складу, зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Фактично позивач вважає можливим самостійно вирішувати питання інтересів служби та місця її несення, нехтуючи правами начальника та Головного управління.

Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. № 114 було затверджене Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення). Саме цей нормативно-правовий акт визначає підстави та встановлює порядок прийняття на публічну службу в підрозділи міліції, переміщення та просування по службі, присвоєння чергових спеціальних звань, порядок звільнення тощо.

В розділі VII Положення закріплений чіткий і вичерпний перелік підстав для звільнення зі служби в міліції.

22.10.2012 командиром полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 подано рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням у зв'язку з наявною вислугою років для призначення пенсії по лінії МВС.

Співробітниками кадрового апарату Головного управління були підготовлені матеріали на звільнення (атестація, подання), які в подальшому 26.10.2012 відправлені до Міністерства внутрішніх справ України, враховуючи вимоги п. 70 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Задовольняючі висловлене у рапорті бажання полковника міліції ОСОБА_5, 12.11.2012р. Міністром внутрішніх справ України було видано наказ №928 о/с про звільнення останнього з ОВС за власним бажанням.

Таким чином, позивач власноручно написав рапорт з проханням звільнити його з ОВС, чим виявив своє добровільне бажання на припинення служби в ОВС. Будь-якого тиску з боку посадових осіб Головного управління на ОСОБА_5 не здійснювалося, про що він сам і зазначає.

Крім того, не існує жодного нормативно-правового акту України, яким би безпосередньо встановлювалась необхідність проведення більш ретельних перевірок заяв співробітників про звільнення та причин для цього. Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Таким чином, ненадання дозволу на звільнення особи зі служби є прямим порушенням норм Конституції України, а тому керівництвом МВС було прийнято логічне рішення - видання наказу про звільнення позивача з ОВС за власним бажанням.

Пунктом 68 Положення про проходження служби встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Вказана норма закріплює право керівництва (роботодавця) дізнатися про намір особи звільнитися з ОВС для того, щоб передати всі її справи (оперативні, кримінальні) іншим працівникам, підготуватись до проведення розрахунку, а крім того, щоб втратила цінність та інформація (оперативно-розшукова), якою володів працівник, з метою недопущення розголошення її стороннім особам. Враховуючи те, що командир полку ПС не володіє таємною інформацією, не веде оперативні та не розслідує кримінальні справи і, тим самим, не може зашкодити інтересам служби та приймаючи до уваги наявність кандидатури на дану посаду, керівництво ГУМВС та МВС України провело процедуру звільнення в стислий строк.

Із наведеного вбачається що зазначені вище норм чинного законодавства встановлюють для працівника ОВС не право, а обов'язок завчасного попередження про намір звільнитися с займаної посади.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що другий рапорт про відкликання рапорту на звільнення ОСОБА_5 подав на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області, хоча первинний рапорт, як це і передбачено Положенням, подано на ім'я Міністра внутрішніх справ України. Саме тому Міністром внутрішніх справ України було розглядало лише первинний рапорт, а другий рапорт , поданий позивачем 31.10.2012 року на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області не міг бути розглянутий по суті, оскільки позивач на момент звільнення був полковником міліції та відповідно до Положення питання щодо його звільнення могло бути вирішено лише Міністром внутрішніх справ України, тому цілком є обґрунтованими доводи апелянтів, що другий рапорт не міг скасувати перший, оскільки начальник ГУМВС України в Одеській області підпорядкований Міністру внутрішніх справ України та не може скасовувати його накази.

Таким чином, судова колегія суду апеляційної інстанції дійшла до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 до МВС України та ГУМВС України в Одеській області є необґрунтованими, оскільки відповідачами під час реалізації рапорту позивача було не порушено норм чинного законодавства.

Оскільки звільнення ОСОБА_5 було проведено без порушень діючого законодавства, позовні вимоги як в частині поновлення на посаді, так і відповідно в частині стягнення коштів за вимушений прогул задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Полку патрульної служби при Одеському міському управлінні головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2013 р.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.