Ухвала суду № 31751339, 05.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 р.Справа № 1570/4000/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

при секретарі Івановій К.І.

за участю представника апелянта - Шляпіної Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зумер" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зумер" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зумер" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що викладені у акті перевірки № 77/23-2/22509916 від 13.01.2012 року, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000022302 від 23.01.2012 року - протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки правочини, укладені ТОВ «Зумер» з підприємствами-контрагентами ПП «Грузовозофф» та ПП «Вайлід» мали реальний характер та їх здійснення підтверджується відповідними первинними документами. На думку позивача, з його боку при формуванні ним податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами відсутні порушення вимог Податкового та Цивільного кодексів України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Зумер" відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зумер" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Зумер» було зареєстровано 19.05.2005 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 22509916 (т. 1 а.с.223-227). Місцезнаходження підприємства: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, 11 ст. Люстдорфської дороги, 1. Підприємство знаходиться на обліку платників податків в ДПІ в Овідіопольському районі.

Видами діяльності ТОВ «Зумер» за КВЕД є: зв'язок; технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом; кафе; діяльність автомобільного вантажного транспорту; пасажирські транспортні перевезення.

В період з 12.01.2012 року по 13.01.2012 року на підставі наказу ДПІ в Овідіопольському районі № 67 від 12.01.2012 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Овідіопольському районі Пасіченко І.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Зумер» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за лютий-червень 2011 року щодо відображення господарських взаємовідносин з платниками податків: ПП «Грузовозофф» за період лютий-червень 2011 року та ПП «Вайлід» за період березень-квітень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 77/23-2/22509915 від 13.01.2012 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем: п.1 ст. 203, п.1 ст. 215, ст.ст. 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 68 096,19 грн., у тому числі за: лютий 2011 року - у сумі 23 277,38 грн., березень 2011 року -у сумі 8 444,40 грн., квітень 2011 року -у сумі 13 827,81 грн., травень 2011 року -у сумі 19 725,00 грн., червень 2011 року - у сумі 2 821,60 грн. В акті також зазначено, що дані позивача, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за лютий-червень 2011 року про обсяги придбання товарів та послуг є недійсними (т.1 а.с.9-14).

На підставі висновків акту перевірки від 13.01.2012 року ДПІ в Овідіопольському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022302 від 23.01.2012 року про збільшення ТОВ «Зумер» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі: 68 096,19 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні санкції .

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Предметом розгляду у справі є повідомлення-рішення № 0000022302 від 23.01.2012р., яке виставлене у зв'язку з вчиненням правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків,що обумовлені ними.

Для визначення товарності господарських операцій, які були досліджені в ході перевірки судом першої інстанції були досліджені наступні обставини.

Так, судом встановлено, що 01.03.2011 року між ТОВ «Зумер» (покупець) та ПП «Вайлід» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 010311, згідно якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця матеріали та поставити їх, а покупець вийняти та оплатити такі матеріали.

Відповідно до п. 3.2 цього договору пунктом відвантаження продукції є: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, 11 ст. Люстдорфської дороги, 1, тобто місце юридичного та фактичного знаходження ТОВ «Зумер».

На обґрунтування виконання умов зазначеного договору ПП «Вайлід», позивачем надано до суду документи щодо поставки йому постачальником у березні та квітні 2011 року будівельних матеріалів.

01.02.2011 року між ТОВ «Зумер» (покупець) та ПП «Грузовозофф» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 010211, за яким продавець зобов'язується поставити покупцю матеріали, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 цього договору матеріали, які є предметом поставки, відвантажуються на адресу покупця: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, 11 вул. Люстдорфської дороги, 1.

На підтвердження факту поставки ПП «Грузовозофф» на виконання умов зазначеного договору, поставки товарів позивачу (будівельних матеріалів та меблів) та сплати позивачем на адресу контрагента коштів за поставлений товар позивачем надано до суду податкові накладні:

25.03.2011 року між ТОВ «Зумер», як замовником, був укладений з ПП «Грузовозофф», к підрядником, договір на виконання підрядних робіт № 25/03-С, згідно якого підрядник зобов'язався за замовленням замовника із залученням власних матеріалів виконати роботи по мережі ливневої каналізації АБК на СБО «Південна» та здати виконані роботи робочій комісії замовника, а замовник прийняти та оплатити вартість виконання повного комплексу робіт .

Крім того 01.03.2011 року між ТОВ «Зумер» (покупець) та ПП «Вайлід» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 010311 (т. 1 а.с.99-100), згідно якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця матеріали та поставити їх, а покупець прийняти та оплатити такі матеріали.

Відповідно до п. 3.2 цього договору пунктом відвантаження продукції є: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, 11 ст. Люстдорфської дороги, 1, тобто місце юридичного та фактичного знаходження ТОВ «Зумер».

01.02.2011 року між ТОВ «Зумер» (покупець) та ПП «Грузовозофф» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 010211, за яким продавець зобов'язується поставити покупцю матеріали, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар. Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 цього договору матеріали, які є предметом поставки, відвантажуються на адресу покупця: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, 11 ст. Люстдорфської дороги, 1.

25.03.2011 року між ТОВ «Зумер», як замовником, був укладений з ПП «Грузовозофф», як підрядником, договір на виконання підрядних робіт № 25/03-С, згідно якого підрядник зобов'язався за замовленням замовника із залученням власних матеріалів виконати роботи по мережі ливневої каналізації АБК на СБО «Південна» та здати виконані роботи робочій комісії замовника, а замовник прийняти та оплатити вартість виконання повного комплексу робіт .

Також 01.03.2011 року між ТОВ «Зумер» (орендар) та ПП «Грузовозофф» (орендодавець) був укладений договір оренди техніки № 010311, за яким орендодавець здає, а орендар приймає в термінове платне використання автотракторну техніку, а саме кран на автомобільному ходу вантажопідйомністю 10 тонн .

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 цього договору розмір орендної плати складає 300,00 грн.. в тому числі ПДВ - 50,00 грн. за одну машино-годину, підставою для оплати орендодавцю послуг з оренди є Акт про надання послуг.

Як зазначив допитаний у судовому засіданні в якості свідка керівник ТОВ «Зумер» ОСОБА_3, поставка товару позивачу від ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозофф здійснювалася невідомими йому особами на автомобілях, індивідуальні ознаки яких (марка, колір, державні номери) він не зазначив. При цьому поставку малогабаритного товару здійснено на майданчик будівельного гіпермаркету «Мегамакс» у м. Одеса по вул. Толбухіна, де ці товари приймалися водієм керівника ТОВ «Зумер» ОСОБА_4 та доставлявся на адресу ТОВ «Зумер» власним автомобілем ОСОБА_3 або автотранспортним засобом підприємства - газеллю. Великогабаритний товар поставлявся контрагентами безпосередньо на об'єкти, на яких ТОВ «Зумер» здійснювало будівельні та ремонтні роботи.

Водій керівника ТОВ «Зумер» ОСОБА_4, який також був допитаний у судовому засіданні якості свідка, надав суду аналогічні свідчення з приводу обставин постачання контрагентами товару. При цьому ним також не було зазначено осіб, які безпосередньо приймали участь у здійсненні господарських операцій з поставки товарів позивачу, а також транспортних засобів, за допомогою яких ці поставки було здійснено.

Під час дослідження в судовому засіданні видаткових накладних, наданих позивачем в обґрунтування факту поставки йому постачальниками зазначених товарів, було встановлено, що окрім прізвищ керівників ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозофф», у них не зазначено безпосередніх виконавців господарських операцій, що приймали участь у поставках будівельних матеріалів, а також будь-яких відомостей щодо місця їх проведення, пунктів навантаження та розвантаження товару, що виключає можливість на підставі зазначених документів ідентифікувати осіб, які брали безпосередню участь у здійснені цих господарських операції. У переважній більшості документів не зазначено реквізитів довіреностей уповноваженої особи позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальників ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозофф», а зазначені в деяких видаткових накладних реквізити довіреностей не підтверджені відповідними первинними документами позивача щодо видачі їх товариством з обмеженою відповідальністю «Зумер» безпосереднім виконавцям господарської операції.

Позивачем також не надано до суду першої та апеляційної інстанцій будь-якої первинної транспортної документації щодо транспортування зазначеного товару від контрагентів-постачальників. Наявні в матеріалах справи накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозофф» на адресу ТОВ «Зумер» також не містять у собі інформації щодо порядку та способу, місць відвантаження та передачі вказаного у них товару позивачу. Крім того, в зазначених документах відсутній підпис керівника ТОВ «Зумер» ОСОБА_3 як особи, яка згідно цих документів одержала зазначений у них товар.

Крім того суд зазначає, що здійснення поставки ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозофф» будівельних матеріалів та меблів позивачу при обставинах, зазначених свідками у судовому засіданні, а саме передачі його позивачу на майданчику будівельного гіпермаркету «Мегамакс» у м. Одеса або на інші об'єкти, не відповідає умовам укладених позивачем з цими контрагентами договорів № 010211 від 01.02.2011 року та № 010311 від 01.03.2011 року щодо поставки товару на склад покупця за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, 11 ст. Люстдорфської дороги, 1.

При цьому позивачем ні в судовому засіданні, ні під час проведення перевірки податковим органом не було надано жодних документів на обґрунтування подальшого використання придбаних ТОВ «Зумер» у контрагентів-постачальників товарів в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності відповідно до вимог пунктк 198.3 ст. 198 ПК України.

З приводу виконання ПП «Грузовозофф» будівельних робіт на замовлення ТОВ «Зумер» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку № 18, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 205 від 28.04.2001 року будівництвом є спорудження нового об'єкту, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.

Згідно п.п. 1.2.5 Правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 року № 174 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000)» індивідуальні ресурсні елементні кошторисні норми розробляються у складі інвесторської кошторисної документації на окремі конструкції та роботи, передбачені в проекті (робочому проекті), за відсутності відповідних норм у чинних збірниках ресурсних елементних кошторисних норм. Ці норми затверджуються у складі проекту (робочого проекту) з обов'язковим проведенням відповідної експертизи і застосовуються тільки для будови (об'єкту) за даним проектом.

Розробка зазначених норм здійснюється на підставі Методичних рекомендацій з розробки ресурсних елементних кошторисних норм, схвалених рішенням Науково-технічної ради Держбуду України від 12.04.2002 року № 21.

Позивачем в судовому засіданні не було надано доказів на обґрунтування підстав замовлення ТОВ «Зумер» підрядних робіт на зазначеному в договорі з ПП «Грузовозофф» № 25/03-С об'єкті, та наявності у позивача взагалі будь-яких об'єктів будівництва, будівельних майданчиків, для використання на яких позивачем придбавались будівельні матеріали та послуги. Позивачем під час розгляду справи по суті не надано будь-яких проектних, узгоджувальних, дозвільних документів, виданих відповідними державними органами, щодо проведення робіт, що зазначені в акті приймання цих робіт позивачем від ПП «Грузовозофф», наявність яких є обов'язковою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а також для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані роботи. Крім того в наданому позивачем до суду акті відсутні відомості щодо прийняття підрядних робіт комісією замовника, як-то передбачено умовами договору від 25.03.2011 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, в даному випадку це перелік та об'єм будівельних робіт з урахуванням можливості підрядником виконати вказані роботи.

Позивачем під час судового розгляду справи не було надано до суду доказів на спростування висновку податкового органу щодо відсутності у ПП «Грузовозофф» технічного персоналу, транспортних засобів та механізмів, необхідних та достатніх для виконання зобов'язань за договором підряду № 25/03-С від 25.03.2012 року та виконання робіт, зазначених у наданих позивачем до суду документах.

Згідно інформації Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області ні за ПП «Грузовозофф», ні за керівником зазначеного підприємства Віскун В.В., транспортні засоби, у тому числі кран на автомобільному ходу марки «Краз» не зареєстровані. Зазначеної інформації позивачем спростовано не було. Відомостей щодо індивідуальних ознак орендованого позивачем у ПП «Грузовозофф» вантажного крану представником ТОВ «Зумер» та його керівником в суді не зазначено, як і не зазначено відомостей щодо належності цього крану приватному підприємству «Грузовозофф» на підставі іншого права володіння.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком вірного та обґрунтованого висновку,що надані позивачем документи в обґрунтування виконання зазначених господарських операцій з ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозофф» не можуть бути прийняті в якості належних доказів саме як первинні документи на підтвердження товарності таких операції з придбання позивачем будівельних матеріалів та робіт у своїх контрагентів.

Суд першої інстанції обґрунтовано враховував те, що у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року по справі № 1570/5901/2012 року , якою приватному підприємству «Вайлід» відмовлено в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними дій ДПІ в Овідіопольському районі щодо призначення та проведення перевірки підприємства, за результатами якої складений акт № 1071/23-2/36955768 від 01.06.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Вайлід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за березень, квітень 2011 року», зазначено про факт вилучення печатки та документів ПП «Вайлід» не за місцем знаходження підприємства .

Виходячи з викладеного судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо непідтвердження позивачем реальності поставки йому товарів (послуг та робіт) від ПП «Грузовозофф», ПП «Вайлід», та у зв'язку з цим неправомірності перерахування позивачем сум податку на додану вартість на адресу цих контрагентів у період лютий-червень 2011 року у загальному розмірі 68 096,19 грн.

При цьому надання позивачем належним чином оформлених податкових документів, що передбачені Податковим кодексом України, може бути підставою для отримання платником податків податкового кредиту з ПДВ, якщо не буде встановлено, що відомості, надані платником податку податковому органу для його отримання неповні, недостовірні або суперечливі.

При таких обставинах лише наявність у позивача належно оформлених та занесених до відповідного реєстру податкових накладних, які відповідно до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певної суми до податкового кредиту, не може бути безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість.

З цих підстав суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та завищення ТОВ «Зумер» податкового кредиту з податку на додану вартість у період лютий-червень2011 року на суму 68 096,19 грн., у зв'язку з включенням до нього сум ПДВ у складі вартості придбаних у ПП «Грузовозофф» та ПП «Вайлід» товарів та послуг, що призвело до заниження сплати позивачем сум цього податку за відповідний період у зазначеному розмірі.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Тобто, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Крім того, в силу приписів податкового законодавства України, відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано права визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними при перевірці діяльності платників податків.

Однак, ці обставини не впливають на висновок суду з приводу правомірності спірного повідомлення рішення з огляду на те, що наслідки порушення податкового законодавства позивачем повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення інших видів законодавства.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що ТОВ «Зумер» належних та достатніх доказів незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та товарності укладених угод не надано, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумер» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зумер" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.06.2013 року

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.