Постанова № 31748345, 06.06.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

06 червня 2013 року Справа № 823/1551/13-а

11 год. 05 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

при секретарі Кулику О.П.,

за участю представника позивача - Ситнік В.І. - за довіреністю,

представника відповідача - Барабаш О.П. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Сфера-Пласт» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У квітні 2013 року до суду звернулося приватне підприємство «Сфера-Пласт» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті позапланової невиїзної документальної перевірки ДПІ у м. Черкасах від 11.01.2013 № 6/22-21/35492967 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ПП «Фін» за жовтень 2011 року, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами не відбувалися. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню як незаконні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Представник ДПІ у м. Черкасах проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

З 27.12.2012 по 03.01.2013 державними податковими ревізорами проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Сфера-Пласт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ПП «Фін» за жовтень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 11.01.2013 № 6/22-21/35492967, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-4 квартали на загальну суму 161000 грн.,

пп. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на загальну суму 140000 грн.

На підставі акту перевірки від 11.01.2013 № 6/22-21/35492967 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 24.01.2013 року:

· № 0004923011, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 140000 грн.,

· № 0004823011, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 161000 грн..

Cудом встановлено, що за перевіряємий період встановлені господарські відносини між позивачем та приватним підприємством «Фін». Зокрема, 19 жовтня 2011 року між ними укладений договір поставки № 03-10/11, відповідно до умов якого покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити товар (будівельні матеріали), а продавець (ПП «Фін») бере на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю товар згідно заявки покупця. Згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 20.10.2011 ( а.с. 39) доставка товару здійснюється транспортом покупця за його рахунок на склад покупця.

На підтвердження виконання умов договору із ПП «Фін» перевіряючим надані: податкова накладна № 67 від 17.10.2011, видаткова накладна № Ф-000475 від 17.10.2011, податкова накладна № 101 від 27.10.2011, видаткова накладна № Ф-000509 від 27.10.2011, податкова накладна № 82 від 23.10.2011, видаткова накладна № Ф-000490 від 23.10.2011, податкова накладна № 77 від 20.10.2011 (а.с. 44-52).

На виконання умов договору поставки позивач поставив товар (металочерепиця, плівка гідробар'єрна, щебінь, гранд відсів, пісок та інші матеріальні цінності) на загальну суму 840 000 грн., в тому числі ПДВ 140 000 грн.

В акті перевірки зауважено, що на підтвердження здійснення господарських операцій не надано довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, не надані пояснення яким чином перевозився товар, договір оренди приміщень для зберігання товару або свідоцтва на право власності приміщень для зберігання придбаного товару. Також перевіряючими встановлено, що відповідно до системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при ДПА України між позивачем та контрагентом ПП «Фін» існує розбіжність. Декларація з ПДВ, подана ПП «Фін» до ДПІ у м. Черкасах 21.11.2011 № 198098 визнана як недійсна. Станом на 03.09.2012 стан платника ПП «Фін» -« 8» - внесено запис до ЄДР про відсутність за місцем знаходження. Також за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ПП «Фін», встановлено відсутність трудових ресурсів ( всього 1 особа), транспортних засобів, торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, та іншого рухомого та нерухомого майна. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ анульовано 22.11.2011.

Перевіряючими зроблений висновок про фактичне нездійснення господарських операцій, нереальність їх здійснення з вищезазначеним контрагентом позивача на підставі інформації щодо контрагента. Порушень податкового законодавства щодо позивача перевіряючими не виявлено.

На підставі чого відповідачем зроблений висновок щодо завищення позивачем від'ємного значення ПДВ за жовтень 2011 на загальну суму 140000 грн. та заниження податку на прибуток за 2-4 квартали на суму 161 000 грн.

На вимогу суду позивачем на підтвердження реальності господарських операцій із поставки будівельних матеріалів надані додатково наступні документи: договір оренди транспортних засобів від 11 січня 2011 року (а.с. 40), акт прийому-передачі в оренду транспортних засобів від 11 січня 2011 року, договір оренди нежитлових приміщень від 11 січня 2011 року ( а.с. 42), акт прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень від 11 січня 2011 року (складські приміщення площею 200 кв.м.), акт № 4 приймання виконання будівельних робіт за лютий 2012 року (будівництво Канівської ЦРЛ) (а.с. 71-117), акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року (будівництво школи в с. Родниківка Уманського району) (а.с. 117-180), договір № ДГ-0000010 від 02.03.2011 про надання транспортних послуг з вантажних перевезень та будівельної техніки, копію книги обліку довіреностей за 2011 рік, копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації (школи в с. Родниківка Уманського району), зареєстрованої в інспекції ДАБК у Черкаській області 29.01.2013.

Суд зауважує, що згідно п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України визачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (будівельних матеріалів), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагента.

Суд зауважує, що в ході перевірки предметом дослідження слугували первиннні бухгалтерісткі документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Варто зазначити, що позивач - ПП «Сфера-Пласт» на момент здійснення господарських операцій та виписки зазначених вище податкових накладних було зареєстровано платником податку на додану вартість, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Чинне, станом на час виникнення спірних правовідноси, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Суд зауважує, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача, і з огляду на це витрати позивача за операціями із ПП «Фін» відповідають вимогам статті 138 Податкового кодексу України.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Судом встановлено, що перевіряючими виявлені порушення вимог п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Судом встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом - ПП «Фін» у жовтні 2011 року підтверджений наданими позивачем під час перевірки та на вимогу суду первинними документами.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник податкового органу не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень - рішень від 24 січня 2013 року № 000482301, № 000492301.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2013 року № 000482301 та № 000492301, прийняті ДПІ у м. Черкасах необґрунтовані, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ПП «Сфера-Пласт» є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням положень Закону «Про судоваий збір» та положень Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає судовий збір, сплачений позивачем, у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області від 24 січня 2013 року № 000482301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області від 24 січня 2013 року № 000492301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Сфера-Пласт» (ідентифікаційний код 35492967) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 07 червня 2013 року