Постанова № 31748297, 30.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/14/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» до Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов»язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» (далі - Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року та зобов'язання прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2012 року, а саме: Додаток №2 до декларації щодо розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2012 року в зв'язку із виправленням виявлених помилок щодо бюджетного відшкодування заявлених сум податку на додану вартість у розмірі 158 531,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що дії Відповідача щодо неприйняття уточнюючого розрахунку з додатками до декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року суперечать вимогам податкового законодавства.

Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.08.2012 року Позивачем подано Відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року, довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2), розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4).

За період з 10.10.2012 року по 19.10.2012 року Відповідачем проводилася документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Позивача бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року, про що 19.10.2012 року складено акт №3611/15-3/31781365.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) - Позивачем невірно визначено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, яка визначається як різниця між сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, що в свою чергу призвело до завищення бюджетного відшкодування за липень 2012 року на суму 158 531,00 грн.

Відповідно п.200.1 ст.200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

26.10.2012 року Позивачем направлено до Відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2012 року.

Відповідно визначення п.46.1 ст.46 Кодексу податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.48.1 ст.48 Кодексу податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктами 49.1, 49.2 статті 49 Кодексу встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно п.п.49.8, 49.9 ст.49 Кодексу прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Частиною 1 пункту 50.1 статті 50 Кодексу встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно п.50.2 ст.50 Кодексу платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Позивачем в порушення вказаного положення подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, за який контролюючим органом було проведено перевірку та виявлено певні порушення податкового законодавства.

Отже, уточнюючий розрахунок, поданий Позивачем не є за своєю суттю поданим у зв»язку із самостійним виявленням помилок.

Порушення податкового законодавства виявлено контролюючим органом в ході позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом № 3611/15-3/31781365 від 19.10.2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» (код за ЄДРПОУ 31781365) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року».

Згідно п.50.3 ст.50 Кодексу у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

З огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла про обґрунтованість та правомірність дій Відповідача стосовно відмови Позивачу у прийнятті уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

За ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» в задоволенні адміністративного позову до Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов»язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Постанова складена в повному обсязі 04 червня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.