Постанова № 31748263, 30.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1639/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техком-Сервіс» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003742260 від 26.09.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що Відповідач безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку про завищення Позивачем податкового кредиту на суму 66 983,00 грн, а тому оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Позивача з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної в декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року, за результатами якої 12.09.2012 року складено акт №367/22-604/33941768.

В ході перевірки контролюючим органом виявлені порушення Позивачем п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість за січень 2012 року на суму 66 983, 00 грн.

26.09.2012 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003742260, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15 615,00 грн, основний платіж 66 983,00 грн та штрафні санкції в розмірі 16 746,00 грн.

За результатами оскарження в адміністративному порядку вказаного податкового повідомлення-рішення останнє залишено без змін.

01.12.2011 року між Позивачем та ТОВ «Київкапіталбуд» укладено договір на виконання робіт №0112/11РХМ, за умовами якого Позивач (Замовник) доручає, а ТОВ «Київкапіталбуд» (Виконавець) приймає на себе виконання ремонтних та пусконалагоджувальних робіт холодильної машини торгівельної марки «McQuay Proximus 340.2 SE»/

ТОВ «Київкапіталбуд» виписано Позивачу податкову накладну №5345 від 31.01.2012 року на загальну суму 401 900,24 грн, з яких 66 983,37 грн податок на додану вартість.

Вказана сума податку на додану вартість включена Позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2012 року.

Відповідно визначення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п.198.1ст.198 Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з:

придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із змісту ст.201 Кодексу вбачається що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити обов'язкові реквізити.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Водночас, пунктом 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, податкова накладна, не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, не дає покупцю права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, включення покупцем сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковим накладними, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, можливе лише у разі подання останнім разом із податковою декларацією за звітний податковий період заяви із скаргою на постачальника, який відмовився надати податкову накладну або не зареєстрував її в Єдиному реєстрі.

Так, виписана ТОВ «Київкапіталбуд» податкова накладна №5345 від 31.01.2012 року не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про подання Позивачем заяви із скаргою на ТОВ «Київкапіталбуд» стосовно нездійснення останнім реєстрації виданої податкової накладної в Єдиному реєстрі.

З огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність включення Позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 66 983,00 грн відповідно податкової накладної №5345 від 31.01.2012 року, оскільки вказана податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення №0003742260 від 26.09.2012 року є обґрунтованим та правомірним.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

За ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Техком-Сервіс» в задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Постанова складена в повному обсязі 04 червня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.