Ухвала суду № 31738208, 06.06.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"06" червня 2013 р. Справа № 817/204/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Охрімчук І.Г.

Капустинського М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" березня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень №00000171751 від 14.06.2012 р.,№00000161751 від 14.06.2012 р., №00000151751 від14.06.2012р.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 року позов задоволено повністю.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що господарські операції позивача з придбання товару є нікчемними і такими, що порушують встановлений публічний порядок, оскільки у постачальника товару - Товариства з обмеженою відповідальністю «Медео Захід» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Сторони в судове засідання не з"явилися. Про час, місце та дату розгляду справи повідомлені вчасно і належним чином. Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, у відповідності до ст. 197 КАС України.

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України, заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У травні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Медео Захід» за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року.

На підставі проведеної перевірки складено акт від 31.05.2012 року №64/8/1751/НОМЕР_1 та Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 14.06.2012 №00000171751, згідно з яким позивачу донараховано зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 417 499 грн. в тому числі 333 999 грн. основного зобов'язання та 83 500 грн. - за штрафними (фінансовими) санкції;

від 14.06.2012 №00000161751, згідно з яким позивачу донараховано зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 250 499,26 грн. основного зобов'язання;

від 14.06.2012 №00000151751, згідно з яким до позивача застосовано адміністративний штраф за незабезпечення збереження первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством в сумі 510 грн.

За операціями з придбання ТМЦ у ТОВ "Медео Захід" у листопаді-грудні 2010 року позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість кошти у сумі 333 999 грн.

Обставини щодо здійснення позивачем та ТОВ "Медео Захід" господарської операції з придбання ТМЦ підтверджуються зокрема: факт поставки товарів позивачу з боку ТОВ «Медео Захід» - копіями видаткових та податкових накладних, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, факт оплати за поставлений товар-наявними в матеріалах справи підтверджується копіями банківських виписок.

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки податковим органом, як і на момент вчинення вказаних взаєморозрахунків ТОВ «Медео Захід» було належним чином зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради народних депутатів 28.11.2007 року за №11981020000004057. Знаходилось на податковому обліку в органах державної податкової служби (взято на облік 29.11.2007 року №7846), перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ. Належним чином зареєстроване, як платник ПДВ (свідоцтво від 02.10.2010 року №100302952).

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Формування податкового кредиту позивач здійснив відповідно до приписів пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та на підставі податкових та видаткових накладних.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з названим контрагентом є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок і направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Всупереч обумовленому, жодних доказів того, що позивач та/або безпосередньо його контрагенти під час укладання договорів завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства, суду відповідачем не надано, як і не надано відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів, постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо рішення відповідача про збільшення позивачу зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб слід зазначити наступне.

Протягом листопада-грудня 2010 року позивач на підставі видаткових та податкових накладних отримав у ТОВ «Медео Захід» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 2 003 994,06 грн. (в тому числі ПДВ 333 999,01 грн.). Оплата за придбаний товар здійснена не була. Станом на 31.12.2010 року по розрахункам з ТОВ «Медео Захід» кредиторська заборгованість СПД ОСОБА_4 становила 2686335,16 грн..

В акті перевірки від 30.05.2012 року зазначено, що плановою документальною перевіркою (акт від 26 квітня 2011 року №305/30/1715/НОМЕР_1), встановлено, що до складу валових витрат за 2010 рік ФОП ОСОБА_4 віднесено вартість товарів на суму 1669995,05грн. без ПДВ (2003994,06 грн. з ПДВ), відповідно до документів наданих постачальником ТОВ «Медео Захід».

З матеріалів справи вбачається, що факт віднесення до складу валових витрат кредиторської заборгованості по взаєморозрахункам з ТОВ «Медео Захід» відображено перевіряючими в акті перевірки від 26.04.2011 року №305/30/1715/НОМЕР_1.

За результатами вказаної перевірки ФОП ОСОБА_4 було донараховано основного зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 636875,49 грн., а саме 208134,71 грн. за 2-4 квартал 2009 року, 428740,78 грн. за 2010 рік. Сума вказаного нарахування включає нарахування податку з доходів фізичних осіб з підстав віднесення до валових витрат кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Медео Захід».

Акт перевірки від 26.04.2011 року №305/30/1715/НОМЕР_1 не містить змісту порушення, в чому конкретно воно полягає, доказів, що підтверджують наявність факту порушення. Висновки акту перевірки не узгоджуються з приписами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В акті перевірки від 31.05.2012р. не вказано по яких господарських операціях відповідачем визначені валові витрати, зокрема за 1-4 кв.2010р. вказано завищення валових витрат на суму 1669995,05 грн., однак, по яких саме господарських операціях з акту перевірки встановити не можливо.

Згідно з структурним аналізом валових витрат позивача за 2010р., всього валові витрати позивача складають 6 405 639,88 грн., валові доходи 6 409 344,94 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Будь-якого посилання на первинні документи при встановленні податковим органом віднесення позивачем до складу валових витрат кредиторської заборгованості перед ТОВ «Медео Захід» не містить ні акт від 26 квітня 2011 року №305/30/1715/НОМЕР_1 ні акт від 31.05.2012 року №64/8/1751/НОМЕР_1.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач всупереч покладеного на нього як суб"єкта владних повноважень обов"язку доказування (ст. 71 КАС України), не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Щодо застосування адміністративного штрафу за незабезпечення збереження первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством в сумі 510 грн. слід зазначити наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що первинні бухгалтерські документи були вилучені на момент перевірки, про що свідчить протокол обшуку від 02.03.2012р.

Так, п.85.9.ст.85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу

Однак, в матеріалах справи відсутні, а сторонами не надавалися будь-які докази на підтвердження направлення письмового запиту до відповідного органу про надання органу ДПС копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неправомірності нарахування позивачу адміністративного штрафу визначеного абз. 1,2 п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" березня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: І.Г. Охрімчук М.М. Капустинський

Роздруковано та надіслано р/п:

1- в справу

2 - позивачу Приватний підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська,8,м.Рівне,33023