Ухвала суду № 31738039, 03.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р.справа № 0870/10/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Новоженіні І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі №0870/10/12 за позовом ОСОБА_1 до про Управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області визнання неправомірними дій посадової особи та скасування вимоги,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області (далі по тексту - відповідач), в якому просила визнати протиправними дії начальника Управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області щодо направлення позивачу вимоги №1451 про стягнення боргу; скасувати вимогу № 1451, щодо сплати до пенсійного фонду ОСОБА_1 боргу за 2010 рік в сумі 865,74 грн. (а.с.3-4)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №0870/10/12. (а.с. 1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що вимога про сплату боргу з посиланням на ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є такою, що не відповідає діючому законодавству у сфері підприємницької діяльності до СПД, що застосовують спрощену систему оподаткування згідно діючого Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі №0870/10/12 у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі. (суддя - Татаринова Д.В.) (а.с.35-37)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що станом на 07 грудня 2011 року (день винесення вимоги) та розгляду справи Закон України від 08.07.2010 р. № 2461 «Про внесення змін до Законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не визнавався неконституційним.

Позивач - ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі №0870/10/12 та визнати вимогу про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки в сумі 865,74 грн. такою, що суперечить чинному законодавству і скасувати її. (а.с.46-47)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що залишається невирішеним питання на підставі якого Закону та пункту стягується недоїмка за 2010 рік, якщо вона була сплачена за раніше діючим законодавством.

05 липня 2012 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№141141/12 надійшли заперечення відповідача на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що вимоги про сплату страхових внесків є виконавчими документами не у відповідності до ст. 106 Закону України №1058, а у відповідності до п.7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10р. №2664, згідно якого стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги. Крім того відповідач просить розглянути справу без участі його представника.

29 березня 2013 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№26138/13 надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, з урахуванням заявлених сторонами клопотань, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області.

07 грудня 2011 року відповідачем по відношенню до позивача відповідно до ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнята вимога №Ф-1451 про сплату недоїмки зі страхових внесків у розмірі 865 грн. 74 коп.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначається статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Фонду від 19 грудня 2003 року № 21-1.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

За правилами абзацу першого частини шостої статті 20 вищезазначеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

У відповідності до статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року №2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції: Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Закон набрав чинності 17 липня 2010 року.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлений ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та становить з 1 січня - 869 грн., з 1 квітня -884 грн., з 1 липня - 888 грн., з 1 жовтня - 907 грн., з 1 грудня - 922 грн. Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску у 2010 році у місячному розмірі становить: з 1 січня - 288, 51грн., з 1 квітня - 293, 49грн., з 1 липня - 294, 82грн., з 1 жовтня - 301,12грн., з 1 грудня 306, 10грн.

Відповідно до ч.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно ч.2 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

У відповідності до п.п. 12 п. 11 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2664 частини першу-дев'яту ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключено.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, у тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладені обставини справи та вказані правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності прийнятої відповідачем вимоги про сплату боргу №Ф-11451 від 07 грудня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів при винесенні рішення по суті заявлених апеляційних вимог, керуючись вимогами частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, приймає до уваги Постанову Верховного Суду України у справі №21-157а12 від 03 липня 2012 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про скасування вимоги щодо сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, згідно якої колегія суддів Верховного Суду України прийшла до висновку про те, що управління ПФУ при формуванні вимоги щодо сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування діяло правомірно.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 24 січня 2012 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі №0870/10/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 08 квітня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна