Ухвала суду № 31738017, 14.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. справа № 2а/0470/5648/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Стельмашової Я.А ., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвік» до Дніпродзержинської Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Едвік» звернулось з позовом до Дніпродзержинської Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинним в повному обсязі податкового повідомлення-рішення № 0000432302 за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000» 689 053,50 грн. (за основним платежем 619 222,00 грн., за штрафними санкціями 69 831,50 грн.) та податкового повідомлення-рішення № 0000442302 за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, 3014010100» 605538,75 грн. (за основним платежем 512 085,00 грн., за штрафними санкціями 93 453,75 грн.).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012р. позов задоволено.

Суд постановив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 19.03.2012 року № № 0000432302 та 0000442302.

Постанова обґрунтована тим, що як вбачається з матеріалів справи, в тому числі із Статуту позивача, у зв'язку зі здійсненням позивачем статутної діяльності, він є постійним замовником вищезазначених послуг, оскільки без них господарська діяльність позивача практично не може бути високоефективною. Адже, метою кожного підприємства є отримання прибутку від продажу своїх товарів. Сучасний рівень розвитку економіки ставить ефективність господарської діяльності підприємства в пряму залежність від обраної маркетингової політики, яка має забезпечувати поліпшення просування продукції на ринку, підвищення її конкурентоспроможності, збільшення обсягів продажів та, відповідно, зростання прибутку підприємства. Аналіз долучених до матеріалів справи договорів поставки та договорів про надання послуг мерчандайзингу, тобто послуг з розміщення товарів, які поставляються позивачем, лише на відповідних полицях у належному місці в торговельному залі, з контролю за наявністю у торговельних точках рекламних матеріалів стосовно таких товарів, з розміщення інформації про такі товари, з послуги щодо моніторингу строків придатності товару в торговельному залі, дозволяє суду зробити висновок, що позивачем за такими договорами оплачувались послуги, які сприяли більш швидкому просування третім особам товарів, які ним поставлялись контрагентам ТОВ «Адвентіс», ТОВ «РББ Груп», ТОВ «Квіза Трейд», ТОВ «АТБ-Маркет», ПІІ «Білла-Україна», ДП «Гарантія-Маркет», ДП «Регіон-Маркет», ТОВ «ВК «Маркет», ТОВ «Віват», ТОВ «Максима 2006», ТОВ ТПГ «Рейнфорд», ТОВ «РТЦ», ТОВ «Руш-Індастріал», ТОВ «Спар-

Центр», ПП «Сфера», ТОВ «Український Рітейл», ТОВ «Фудмаркет», ТОВ «Фудмережа», ТОВ «Буммір», ТОВ «Бумсіті», ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек», ТОВ «Стайєр», ФОП ОСОБА_1, ПП «Агенство маркетингових досліджень». Чергове замовлення товарів у позивача такими контрагентами, а, відповідно, й отримання ним доходу, напряму залежить від продажу ними третім особам товарів, які поставив їм позивач.

За висновками суду першої інстанції, викладене спростовує доводи відповідача щодо неповязаності оплачених позивачем послуг з його господарською діяльністю.

Зазначено, що діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг. Отже, для включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Під час перевірки позивачем були надані відповідні договори, акти виконаних робіт (послуг), податкові накладні. Оглянувши їх копії, що містяться в матеріалах справи, судом першої інстанції було встановлено, що вони відповідають вимогам цивільного законодавства, зокрема, положенням Цивільного кодексу, вимогам щодо первинних документів, вимогам щодо заповнення податкової накладеної, встановленим Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

Щодо позиції відповідача, зазначеної в акті перевірки, що позивачем були сплачені послуги мерчандайзингу відносно того товару, який вже був власністю його контрагентів, суд зазначив наступне.

Положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України дозволено відносити до складу валових витрат платника податку витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Суд зауважує, що словосполучення «продаються (надаються) таким платником податку» визначають триваючу дію або процес, свідчать про основну або регулярну діяльність платника податку, його господарську діяльність. Таким чином, суд робить висновок, що до валових витрат можуть бути віднесені будь-які витрати, що пов'язані з передпродажними або рекламними заходами щодо товарів, що є предметом діяльності підприємства, тобто витратами пов'язаними з господарською діяльністю підприємства. Законодавець не ставить в залежність право на віднесення витрат до валових від факту наявності або переходу права власності на окремі товари, що відносяться до діяльності платника податку.

Суд окремо відзначає, що положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України не дозволяють встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат платника податку до складу валових, крім тих, що зазначені у Законі. Встановлення контролюючим органом додаткових обмежень для позивача, крім законодавчо визначених, суперечить вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України та нормам наведеного податкового законодавства.

Таким чином, витрати позивача на оплату послуг, наданих його контрагентами відносно саме тих товарів, які продаються позивачем, безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а тому правомірно віднесені позивачем до його валових витрат відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, а суми податку на додану вартість, підтверджені податковими накладеними, сплачені у складі вартості таких послуг, правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про протиправність виключення відповідачем вартості послуг з мерчандайзингу, наданих ТОВ «Адвентіс», ТОВ «РББ Груп», ТОВ «Квіза Трейд», ТОВ «АТБ-Маркет», ПІІ «Білла-Україна», ДП «Гарантія-Маркет», ДП «Регіон-Маркет», ТОВ «ВК «Маркет», ТОВ «Віват», ТОВ «Максима 2006», ТОВ ТПГ «Рейнфорд», ТОВ «РТЦ», ТОВ «Руш-Індастріал», ТОВ «Спар-Центр», ПП «Сфера», ТОВ «Український Рітейл», ТОВ «Фудмаркет», ТОВ «Фудмережа», ТОВ «Буммір», ТОВ «Бумсіті», ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек», ТОВ «Стайєр», ФОП ОСОБА_1, ПП «Агенство маркетингових досліджень» зі складу валових витрат позивача на суму 2 560 008,00 грн. та зі складу податкового кредиту позивача на суму 512 085,00 грн.

З урахуванням відсутності порушень податкового законодавства, визначення позивачу штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями суд першої інстанції також визнав безпідставним.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано те, що замовником маркетингових послуг та послуг з просування товарів повинна виступати особа, що здійснює реалізацію даних товарів. Якщо маркетингові дослідження оплачуються та проводяться за ініціативою постачальника, а товар реалізовано через мережу торгівельних організацій, то зазначені витрати не повинні враховуватись при обчисленні об'єкта оподаткування постачальника, оскільки стосуються господарської діяльності відповідних торгівельних організацій.

Таким чином, відповідач наполягає, що є правомірним зменшення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Едвік» на вартість послуг покупців, оскільки після продажу товарів, діяльність з просування товарів є господарською діяльністю покупців.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача проти задоволення заперечував.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, з 13.01.2012 року по 23.02.2012 року державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Едвік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої 01.03.2012 року складено акт № 682/23-2/31971041.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 619 222,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року - 77 864,00 грн., за 3 квартал 2010 року - 73 589,00 грн., за 4 квартал 2010 року - 127 869 грн., за 1 квартал 2011 року - 100 937,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 85 987,00 грн., за 3 квартал 2011 року - 152 976 грн. та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 512 085,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року - 32 180,00 грн., за травень 2010 року - 8 552,00 грн., за червень 2010 року - 22 182,00 грн., за липень 2010 року - 19 227,00 грн., за серпень 2010 року - 5 064,00 грн., за вересень 2010 року - 22.182,00 грн., за жовтень 2010 року - 49 928,00 грн., за листопад 2010 року - 24 133,00 грн., за грудень 2010 року - 63 517,00 грн., за січень 2011 року - 53 969,00 грн., за лютий 2011 року - 14 811,00 грн., за березень 2011 року - 12 166,00 грн., за квітень 2011 року - 57 340,00 грн., за серпень 2011 року - 111 259,00 грн., за вересень 2011 року - 28 227,00 грн.

Підставою для зазначених висновків стало, на думку податкового органу, безпідставне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту грошових коштів по операціях з контрагентами ТОВ «Адвентіс», ТОВ «РББ Груп», ТОВ «Квіза Трейд», ТОВ «АТБ-Маркет», ПІІ «Білла-Україна», ДП «Гарантія-Маркет», ДП «Регіон-Маркет», ТОВ «ВК «Маркет», ТОВ «Віват», ТОВ «Максима 2006», ТОВ ТПГ «Рейнфорд», ТОВ «РТЦ», ТОВ «Руш-Індастріал», ТОВ «Спар-Центр», ПП «Сфера», ТОВ «Український Рітейл», ТОВ «Фудмаркет», ТОВ «Фудмережа», ТОВ «Буммір», ТОВ «Бумсіті», ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек», ТОВ «Стайєр», ФОП ОСОБА_1, ПП «Агенство маркетингових досліджень», які полягали у наданні вказаними особами послуг з передпродажної підготовки товарів, послуг мерчендайзінгу та маркетингових послуг, оскільки вказані послуги не пов'язані з його господарською діяльністю.

На підставі складеного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.03.2012 року № 0000432302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 689 053,50 грн., з яких 619 222,00 грн. за основним платежем та 69 831,50 грн. за штрафними санкціями, та № 0000442302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 605 538,75 грн., з яких 512 085,00 грн. за основним платежем та 93 453,75 грн. за штрафними санкціями.

Як свідчать матеріали справи, ПП «Едвік» укладалися договори поставки продуктів харчування з ТОВ «Адвентіс», ТОВ «РББ Груп», ТОВ «Квіза Трейд», ТОВ «АТБ-Маркет», ПІІ «Білла-Україна», ДП «Гарантія-Маркет», ДП «Регіон-Маркет», ТОВ «ВК «Маркет», ТОВ «Віват», ТОВ «Максима 2006», ТОВ ТПГ «Рейнфорд», ТОВ «РТЦ», ТОВ «Руш-Індастріал», ТОВ «Спар-Центр», ПП «Сфера», ТОВ «Український Рітейл», ТОВ «Фудмаркет», ТОВ «Фудмережа», ТОВ «Буммір», ТОВ «Бумсіті», ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек», ТОВ «Стайєр», ФОП ОСОБА_1

Крім того, з зазначеними суб'єктами господарювання були укладені договори про надання послуг з передпродажної підготовки товарів. Умовами цих договорів є надання послуг, які пов'язані з просуванням продукції, що поставлялася ТОВ «Едвік» за вищевказаними договорами поставки. Договор про надання таких послуг також було укладено з ПП «Агенство маркетингових досліджень».

Відповідно до вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України, згідно статті 198 якого встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 14.1.27. пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Договори про надання послуг укладені позивачем з метою забезпечення дотримання попиту на продукцію, що поставляється позивачем у межах здійснення господарської діяльності, яка полягає у оптовій торгівлі, а тому такі угоди спрямовані на отримання позивачем доходів від реалізованої продукції.

Під час перевірки позивачем були надані відповідні договори, акти виконаних робіт (послуг), податкові накладні.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що позивачем були сплачені послуги відносно того товару, який вже був власністю його контрагентів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України не дозволяють встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат платника податку до складу валових, крім тих, що зазначені у Законі.

Таким чином, витрати позивача на оплату послуг, наданих його контрагентами відносно саме тих товарів, які продаються позивачем, безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а тому правомірно віднесені позивачем до його валових витрат відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, а суми податку на додану вартість, підтверджені податковими накладеними, сплачені у складі вартості таких послуг, правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвік» до Дніпродзержинської Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.І. Малиш