Постанова № 31737575, 05.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

05 червня 2013 року Справа № 924/205/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.04.13 р. у справі №924/205/13-г

за позовом Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" (м.Нетішин)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Нетішин)

про стягнення 847 793,32 грн., з яких 223 814,10 грн. - штрафу за прострочення повернення об'єкта оренди, 447 628, 82 грн. - неустойки за користування річчю за час прострочення, 176 350, 40 грн. - штрафу за невиконання зобов'язання щодо страхування об'єкта оренди на користь позивача за 2010 та 2011 роки відповідно до умов Договору №01.11.04-002 оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішина від 01.11.2004 року

за участю представників сторін:

Позивача - Чувпенюк С.В. (довіреність б/н від 09.01.2013р.)

- Осадчий О.М. (довіреність б/н від 13.05.2013р.)

Відповідача - ОСОБА_4 (довіреність №706 від 17.05.2013р.)

- ОСОБА_5 (довіреність №1845 від 13308.2013р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.04.13р. у справі №924/205/13-г (суддя Шпак В.О.) позов Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 847 793,32 грн.,з яких 223 814,10 грн. - штрафу за прострочення повернення об'єкта оренди, 447 628, 82 грн. - неустойки за користування річчю за час прострочення, 176 350, 40 грн. - штрафу за невиконання зобов'язання щодо страхування об'єкта оренди на користь позивача за 2010 та 2011 роки відповідно до умов договору №01.11.04-002 оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішина від 01.11.2004 року - задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Нетішинської міської ради „Торговий центр" - 223814 грн. 10 коп. штрафу за прострочення повернення об'єкта оренди, 447 грн. 82 коп. неустойки, 176350 грн. 40 коп. штрафу за невиконання зобов'язання щодо страхування об'єкта оренди та 16955 грн. 87 коп. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 70-72).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі зокрема зазначає, що договір № 01.11.04-002 від 01.11.2004 р. з дня укладення був продовжений до 01.11.2009 р., а в силу того, що у цей період були відсутні заяви однієї із сторін про припинення договору, він на підставі частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» продовжив свою дію ще на 5 років, тобто до 01.11.2014 року.

Також скаржник вважає, що визначивши додаткову відповідальність в сумі 223814 грн. 10 коп. за неповернення об'єкта оренди за період з березня 2012 року по лютий 2013 року (включно), передбачену підпунктом «а» пункту 9.2 договору, як штраф за несвоєчасне повернення відповідачем об'єкта оренди, не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою цей штраф підпадає під визначення неустойки, а саме штрафу згідно зі статтею 549 ЦК України, частина друга якої встановлює, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд застосовує до вказаних правовідносин неустойку в сумі 447628,82 грн. за період з березня 2012 року по лютий 2013 року (включно), передбачену частиною 2 статті 785 ЦК України, відповідно до якої якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Вказана норма ЦК України встановлює законну неустойку за несвоєчасне повернення наймачем речі, одержаної в найм.

Тому скаржник вважає, що судом першої інстанції застосовано подвійне стягнення неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо повернення відповідачем об'єкта оренди, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім цього апелянт стверджує, що орендодавець та орендар домовилися у підпункті «а» пункту 9.2 договору, що за несвоєчасне повернення об'єкта оренди буде застосовуватися неустойка у вигляді штрафу в розмірі сумарної орендної плати за весь період прострочення. Тому, на підставі приписів статті 61 Конституції України застосуванню підлягає лише неустойка, передбачена підпунктом «а» пункту 9.2 договору оренди.

Зазначає, що судом першої інстанції залишено поза своєю оцінкою той факт, що відповідач за період з березня 2012 року по теперішній час сплачує кошти на рахунок позивача за електроенергію та інші комунальні послуги по користуванню об'єктом оренди та плату за оренду приміщень на підставі рахунків, які виставлялися і в подальшому виставляються позивачем. Зазначені обставини підтверджуються відповідними рахунками позивача та платіжними дорученнями відповідача, копії яких додаються.

Зокрема, частково цей факт було встановлено постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 січня 2013 року у справі № 13/5025/891/12, а саме: «Протягом березня -липня 2012 року позивачем сплачувалися кошти на рахунок відповідача за електроенергію та інші комунальні послуги по користуванню майном та плату за оренду приміщень на підставі рахунків відповідача (т.1, а.с. 57-64), на що вказують наявні у справі платіжні дорученнями : №21760 від 03.03.12р. на суму 21 474,80 грн., №21759 від 03.03.12р., на суму 19 408,74 грн., №22506 від 10.04.12р. на суму 21 474,80 грн., №22505 від 10.04.12р. на суму 19 408,74 грн., №23080 від 10.05.12 на суму 22 132,87 грн., №23019 від 07.05.12р. на суму 21 568,90 грн., №23669 від 07.06.12р. на суму 24 162,77 грн., №23070 від 07.06.12р. на суму 21 568,90 грн., №24888 від 06.08.12р. на суму 28 744,56 грн., №24 887 від 06.08.12р., на суму 21 456,85 грн., №24223 від 04.07.12р. на суму 21 512,99 грн., №24224 від 04.07.12р. на суму 25 608,29 грн. та №25083 від 15.08.12р. на суму 21 475, 00 гривень (т.1, а.с.16-27)».

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

При цьому, як стверджує відповідач, від 01.11.2009 р. до моменту звернення позивача із позовною заявою до суду минуло більше трьох років.

Тому апелянт вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності, що відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду 17.05.2013р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 80).

В судове засідання апеляційної інстанції 05.06.2013р. представник позивача подав письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх.№8711/13, арк.справи 82-89).

У відзиві зокрема зазначає, що відповідач порушив умови договору оренди, несвоєчасно виконуючи взяті на себе зобов'язання. Тому, порушені майнові права позивача повинні бути поновлені.

Також позивач стверджує, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.11.2012р. у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до комунального підприємства Нетішинської міської ради „Торговий центр" про визнання установлення господарських правовідносин між: ФОП ОСОБА_1 та КП НМР „Торговий центр" з приводу надання в оренду ФОП ОСОБА_1 майна відповідно до умов договору оренди №01.11.04-002 від 01.11.04р., зобов'язання КП НМР „Торговий центр" продовження дії договору оренди №01.11.04-002 від 01,11.04р. на термін, передбачений п.п.12.1. вказаного договору, визнання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Нетішин №01.11.04-002 від 01.11.2004р. дійсним до 01.02.13р., відмовлено.

В силу ч.2 ст.35 ГПК України, не підлягає повторному доказуванню, факт припинення дії договору оренди №01.11.04-002 від 01.11.2004 року починаючи з 01.03.2012 року.

Також зазначає, що договір постійно був пролонгований з моменту укладення на кожні наступні 11 місяців, а тому відповідач займав орендовані приміщення з 2004 року, тобто орендні відносини тривали більше ніж 5 років, що узгоджується з вимогами ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 07 лютого 2013 року у справі № 4/093-12.

На підставі викладеного просить: рішення господарського суду Хмельницької області №924/205/13-г від 02.04.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 05.06.2013р., представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просять його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.

Представники позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01.11.2004 року комунальним підприємством Нетішинської міської ради „Торговий центр" (орендодавець) укладено з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) договір №01.11.04-002 оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає в строкове платне користування окремо індивідуально визначене нерухоме майном площею 290,0 кв.м., з метою здійснення торгівлі продовольчими товарами підакцизної групи, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Індивідуально визначене майно, відповідно до п.1.3. договору, знаходиться на балансі в КП „Торговий центр" і його вартість із врахуванням індексації згідно із актом оцінки вартості майна, складеного за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України становить 205571,79 гривень.

Майно передається в оренду з метою здійснення торгівлі продовольчими товарами підакцизної групи (розділ 2 договору).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що орендодавець зобов`язаний: не пізніше наступного дня після підписання договору звільнити об'єкт оренди від майна, яке в оренду не здасться, та передати орендарю орендований об'єкт за актом приймання-передачі майна; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору; проводити капітальний ремонт орендованого об'єкта у відповідності до плану проведення капітальних ремонтів на поточний рік; після припинення дії договору оренди прийняти від орендаря об'єкт оренди згідно акту приймання-передачі не пізніше 5 днів з дня втрати договором чинності; самостійно вирішувати питання щодо відповідальності за зобов'язаннями, пов'язаними з використанням орендованого майна, які виникли з вини орендодавця чи попередніх орендарів до укладення цього договору оренди.

Відповідно п.6.2 договору орендар зобов'язаний: в строки та порядку, передбаченому договором, прийняти об'єкт оренди в орендодавця; відшкодувати орендодавцю витрати за проведення експертної оцінки орендованого майна; з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором оренди в день підписання договору оренди укласти договір застави; використовувати орендований об'єкт за цільовим призначенням, визначеним в договорі (п.2); не чинити перешкод орендодавцю при здійсненні ним контролю за дотриманням умов договору щодо порядку використання об'єкта оренди; забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню, псуванню, дотримуватися правил пожежної безпеки в орендованих приміщеннях і проводити за власний рахунок необхідні протипожежні заходи, підтримувати територію розміщення об'єкта оренди (прилеглу територію) в належному санітарному стані; протягом дії договору оренди своєчасно та на власні кошти проводити поточний ремонт орендованого об'єкта, утримувати об'єкт оренди в справному стані і нести всі витрати по його експлуатації; своєчасно, в повному обсязі та в порядку, встановленому договором, сплачувати орендну плату; після припинення дії договору передати орендодавцеві орендований об'єкт в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду (з врахуванням нормального фізичного зносу) згідно з актом приймання-передачі не пізніше 5 днів (п.5.2 «г») з дня втрати договором чинності; відшкодовувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або повної чи часткової втрати орендованого майна з вини орендаря чи його відвідувачів; самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями, що виникли під час дії договору оренди.

Вказаним договором передбачено, що даний договір укладено на строк 11 місяців з дня підписання тексту цього договору. Умови цього договору є чинними на весь строк його дії у випадках, якщо після його укладення законодавством будуть встановлені правила, які погіршують становище орендаря. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місця після закінчення терміну дії договору (п.1.2.1.) він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.п.12.1-12.4 договору).

Відповідно до п.12.7 визначено, що договір оренди припиняється в разі: а) закінчення строку, на який його було укладено; б) приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); в) банкрутства орендаря; г) загибелі об'єкта оренда; д) дострокового розірвання за погодженням сторін; е) прийняття господарським судом рішення про дострокове розірвання та з інших підстав, передбачених законодавством України.

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

На підставі додаткової угоди від 01.02.2010 року до договору відповідачу було передано у користування частину будівлі торгового центру, яка складається із 16 приміщень, площею 312, 690 кв.м.: 287,8 кв.м. - основна площа, 24,89 кв.м. - площа приміщень загального користування. Вказана частина приміщення з 2004 року використовується відповідачем для ведення торговельної діяльності.

Внаслідок неодноразової пролонгації договору, його дія в 2012 році мала припинитися 01 березня 2012 року.

Керуючись положенням пункту 12.4. даного договору, в.о. директора КП НМР „Торговий центр" Лазарчук М.В. надіслав відповідачу поштовим листом з описом вкладення заяву вих. № 65 від 02.03.2012 року про припинення договору у зв'язку з закінченням строку його дії та з вимогою звільнити приміщення.

Відповідно до повідомлення про вручення, вказана заява була отримана ФОП ОСОБА_1 16.03.2012р.

23.03.12р. відповідачем направлено на адресу позивача заяву про намір продовжити договір оренди нерухомого майна від 01.11.2004р., в якій зазначено, що відповідач належним чином виконував зобов'язання за договором оренди від 01.11.04р., тому просить продовжити дію цього договору з посиланням на приписи ч.3 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в якій закріплено переважне право добросовісного орендаря на продовження дії договору.

У відповідь КП НМР „Торговий центр" листами від 27.11.2012р. за №594 та №597 вказав відповідачу про припинення строку дії договору оренди приміщення від 01.11.04р. в зв'язку із закінченням строку його дії, про що позивач був повідомлений вимогою звільнити орендоване приміщення, та повторно зобов'язав відповідача звільнити безпідставно займане приміщення та передати останнє за актом приймання-передачі.

06.12.2012р. ФОП ОСОБА_1 повідомив позивача листом б/н про те, що питання правомірності звільнення займаного приміщення є предметом вирішення по справі №13/5025/891/12, і можливе лише після набрання рішенням законної сили.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.11.2012р. у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства Нетішинської міської ради „Торговий центр" про визнання установлення господарських правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та КП НМР „Торговий центр" з приводу надання в оренду ФОП ОСОБА_1 майна відповідно до умов договору оренди №01.11.04-002 від 01.11.04р., зобов'язання КП НМР „Торговий центр" продовження дії договору оренди №01.11.04-002 від 01.11.04р. на термін, передбачений п.п.12.1. вказаного договору, визнання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Нетішин №01.11.04-002 від 01.11.2004р. дійсним до 01.02.13р., відмовлено. Рішення набуло чинності в уставленому законом порядку згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. по справі №13/5025/891/12, та не скасоване.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справи застосовуються норми як Закону України „Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона вживає усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Орендар, відповідно до підпункту «а» пункту 9.2 договору, несе додаткову відповідальність перед орендодавцем договору у випадку прострочення повернення об'єкта оренди орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі сумарної орендної плати за час прострочення.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.11.2012р. по справі №13/5025/891/12 встановлено, що договір оренди №01.11.04-002 від 01.11.2004 року є припиненим з 01.03.2012 року. Встановлено також відсутність правових підстав для зобов'язання КП НМР „Торговий центр" продовжити дію даного договору на новий термін.

Згідно ст.35 Господарського кодексу України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема зазначено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказується, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

А тому, враховуючи ч.2 ст. 35 ГПК України, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про доведеність факту припинення дії договору оренди №01.11.04-002 від 01.11.2004 року починаючи з 01.03.2012 року.

Отже, доводи позивача, що договір оренди №01.11.04-002 від 01.11.2004 року, закінчив свою дію (припинений з 01.03.2012р.), є правомірними.

Позивачем за період з березня 2012р. по лютий 2013р.(включно) було нараховано штраф за неповернення об'єкту оренди в сумі 223814грн. 10коп.

Підпунктом «б» пункту 9.2 сторони погодили, що орендар несе додаткову відповідальність перед орендодавцем у разі невиконання умов договору щодо страхування орендованого майна або несвоєчасного надання орендодавцю примірника договору страхування, орендар має сплатити орендодавцю штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Колегія суддів погоджується, що за ненадання договору та не виконання зобов'язання по страхуванню орендованого майна за 2010 рік позивачем правомірно нараховано 84 338, 80грн. штрафу (середня вартість оренди майна в 2010 році складає 16 867, 76грн. х 5 = 84 338, 80грн.).

За ненадання договору та не виконання зобов'язання по страхуванню орендованого майна за 2011 рік позивачем нараховано 92 011, 60грн. штрафу (середня вартість оренди майна в 2010 році складає 18 402, 32грн. х 5 = 92011, 60грн.).

Всього нараховано: 176 350,40грн. штрафу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, сторони за взаємною згодою погодили настання відповідальності за порушення умов договору щодо страхування орендованого майна та за порушення строків повернення орендованого майна після закінчення дії строку договору оренди.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги комунального підприємства Нетішинської міської ради „Торговий центр" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 223814грн. 10коп. штрафу за неповернення об'єкту оренди та 176 350,40грн. штрафу за не виконання зобов'язання по страхуванню орендованого майна є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами по справі і підлягають задоволенню.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ст.785 Цивільного кодексу України).

Як встановлено підпунктом «л» пункту 6.2 договору, орендар зобов'язаний після припинення дії договору передати орендодавцю орендований об'єкт в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду (з урахуванням нормального фізичного зносу), згідно акта приймання-передачі не пізніше 5 (п'яти) днів (п. 5.2. г) з дня втрати договором чинності.

Як вже було зазначено, строк дії договору оренди №01.11.04-002 від 01.11.2004 року закінчився 01.03.2012р.

Відповідач орендоване приміщення відповідно до умов договору не передав.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується, що позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку в сумі 447628,82грн. за період з березня 2012 року по лютий 2013 року (включно), яка підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.04.13 р. у справі №924/205/13-г - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Мельник О.В.