Постанова № 31737558, 04.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р.Справа № 5017/220/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А.

Воронюка О.Л.

При секретарі Гавричкові С.В.

За участю представників сторін:

Від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Завалькевич Є.В.; довіреність №09-32/1458 від 30.10.2012р.

Від Відкритого акціонерного товариства "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" - Богач Ю.В.; довіреність б/н від 01.04.2013р.

Інші представники сторін в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 29.04.2013р.

справа №5017/220/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"; в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса";

до Відкритого акціонерного товариства "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів"

про стягнення 2939782,29грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.03.2012 р. задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Одеса» (далі за текстом - ПАТ «Промінвестбанк») та з Відкритого акціонерного товариства «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» (в подальшому - ПАТ «ОЗРСВ») на користь позивача було стягнуто 1 771 642,52 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 1 168 139,77 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, а також 58795,65 грн. витрат по сплаті судового збору. На виконання зазначеного рішення 06.04.2012 року господарським судом Одеської області виданий наказ № 5017/220/2012.

09 квітня 2013 року державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання цього наказу господарського суду.

17 квітня 2013 року ПАТ «ОЗРСВ» звернулось до господарського суду Одеської області із скаргою на дії держвиконавця в порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК України, в якій просило скасувати згадану постанову ДВС в частині накладення арешту на все майно, що належить ПАТ «ОЗРСВ» (пункт 4) та заборони здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить заявнику.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2013 р. (суддя Літвінов С.В.) скаргу ПАТ «ОЗРСВ» вирішено задовольнити. Постанова Другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ № 37470814 від 09.04.2013 р. скасована в частині накладення арешту на все майно, що належить ПАТ «ОЗРСВ» (пункт 4) та заборони здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить останньому.

Не погоджуючись з цією ухвалою, ПАТ «Промінвестбанк» в апеляційній скарзі просить її скасувати, постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяві ПАТ «ОЗРСВ», посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки судом першої інстанції не враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження має право накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. При цьому, скаржник зазначає, що вказаний Закон не містить заборони зазначати держвиконавцю про накладення арешту у постанові про відкриття виконавчого провадження, а навпаки, це виходить з положень пунктів 5, 6 ч. 3 ст. 11, ч. 3 ст. 19, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до частин 1, 3 статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2013 року ПАТ «Промінвестбанк» звернулося до Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання наказу № 5017/220/2012, виданого 06.04.2012 року господарським судом Одеської області на виконання рішення цього суду від 21.03.2012 р. Також в цій заяві стягувачем було заявлено про необхідність накладення арешту на кошти та на інше майно ПАТ «ОЗРСВ» в сумі 2 998 577,94 грн. задля забезпечення виконання зазначеного виконавчого документа.

09 квітня 2013 року державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду № 5017/220/2012 від 06.04.2012 р.

Пунктами 4 і 5 цієї постанови держвиконавцем накладено арешт на все майно, що належить ПАТ «ОЗРСВ» у межах суми звернення стягнення в- 2 998 577,94 грн., а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що йому належить.

Виносячи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до ч.2 ст. 25, ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» накладення арешту на майно боржника здійснюється не у постанові про відкриття виконавчого провадження, а у відповідній окремій постанові про це.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції, вважає їх зробленими при повному дослідженні усіх обставин справи із застосуванням належних норм матеріального права, що виключає скасування законного і обґрунтованого судового рішення.

Доводи ПАТ «Промінвестбанк» про те, що закон не передбачає заборони держвиконавцю у постанові про відкриття провадження у справі накладати арешт на майно боржника судова колегія вважає помилковими.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби та має вищу юридичну силу ніж Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню та яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5.

Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому, держвиконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження (ч. 3 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За раніше чинним законодавством (ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону від 01.01.2011 р.) дійсно передбачалося те, що державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Між тим, зазначена правова конструкція цього припису була змінена та законодавцем у новій редакції зазначеного Закону порядок відкриття виконавчого провадження та постановлення про накладення арешту викладено у статтях 25 і 57 Закону України «Про виконавче провадження» зовсім іншим шляхом.

Так, частиною 2 статті 25 вказаного Закону визначено необхідні відомості, які повинні міститися у постанові про відкриття виконавчого провадження. Ці дані є вичерпними.

Зазначеною нормою не обумовлено права держвиконавця у постанові про відкриття виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника та вказувати про заборону його відчуження.

У вказаній статті законодавець встановив, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Тобто, держвиконавцем складається зовсім інша постанова, ніж постанова про відкриття виконавчого провадження.

До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 57 згаданого Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

При цьому слід зазначити й про особливості винесення постанови про відкриття виконавчого провадження й постанови про накладення арешту на майно боржника, які обумовлюють дійсні гарантії виконання рішення. Так, у відповідності до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня лише стягувачу та боржникові, тоді як копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

З цих положень також видно, що законодавцем виділено вирішення питання про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на майно й заборону його відчуження окремими постановами держвиконавця.

Таким чином, суд першої інстанції на законних підставах скасував постанову Другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ № 37470814 від 09.04.2013 р. в частині накладення арешту на все майно, що належить ПАТ «ОЗРСВ» та заборони здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить останньому.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Одеса» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 29.04.2013 р. по справі № 5017/220/2012 - без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк