Рішення № 31737492, 03.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа № 6/082-12/20-13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Балан Василь Віталійович

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 50515,56 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Грабовський О.О. (довіреність № 3/ЗОВ від 24.12.2012 р.),

від відповідача: Науменко А.В. (довіреність № 03-02/3 від 02.01.2013 р.),

від третьої особи: не з'явився

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі - відповідач) про відшкодування на підставі приписів ст.ст. 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкоди в порядку регресу в сумі 50515,56 грн., у тому числі - 49382,20 грн. компенсації здійсненої страхової виплати та 1133,36 грн. пені.

За вказаною позовною заявою господарським судом Київської області було порушено провадження у справі № 6/082-12.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2012 р. до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Балана Василя Віталійовича.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.11.2012 р. у справі № 6/082-12 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю з тих підстав, що на дату вчинення ДТП страховий платіж за Полісом № АА/5495481 відповідачу страхувальником перераховано не було, а тому, відповідно до приписів ч. 3 ст. 18 Закону України «Про страхування», зазначений поліс не набрав чинності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 р. вказане рішення у справі № 6/082-12 було залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2013 р. рішення господарського суду Київської області від 08.11.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 р. у даній справі було скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Скеровуючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України зазначив таке. Пунктом 3 Полісу № АА/5495481 визначено строк дії його дії - з 06.06.2011 р. по 05.06.2012 р. Також, як вбачається з пункту 7 зазначеного Полісу, страхова премія в розмірі 243,00 грн. сплачена 06.06.2011 р. о 16 год. 00 хв. Зазначений договір є чинним, що не спростовано судами та не заперечувалось сторонами судового процесу в ході розгляду справи. Натомість, в якості належного доказу підтвердження внесення страхувальником страхової премії за Полісом № АА/5495481, місцевим та апеляційним господарськими судами прийнято прибутковий касовий ордер № 2121 від 21.06.2011 р. Водночас, як місцевий, так і апеляційний господарські суди не зазначили, на підставі якої норми процесуального законодавства вони надають оцінку прибутковому касовому ордеру № 2121 від 21.06.2011 р., зазначаючи при цьому про його належність та достовірність, але не беруть до уваги відомості, що містяться в укладеному між ТДВ «СК «Провіта» та гр. Баланом В.В. Полісі № АА/5495481 від 06.06.2011 р. Крім того, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, судами попередніх інстанцій не надано оцінки наявному в матеріалах справи витягу з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з якого вбачається, що станом на 10.06.2011 р. Поліс № АА/5495481 від 06.06.2011 р. є діючим. Відповідно, судом не спростовано, що ТДВ «СК «Провіта» в межах лімітів відповідальності, встановлених Полісом № АА/5495481, є особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля «Volkswagen Golf Plus» (державний реєстраційний номер ВЕ 4510 АК).

Як зазначено у постанові Вищого господарського суду України, при новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями справу № 6/082-12 передано для розгляду судді Бабкіній В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2013 р. справу № 6/082-12 було прийнято до провадження суддею Бабкіною В.М. з присвоєнням справі № 6/082-12/20-13.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 20.05.2013 р. та 03.06.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримував з урахуванням наданих суду письмових пояснень ПрАТ «АСК «Омега» № 1560 від 23.05.2013 р.

Відповідач у судовому засіданні 03.06.2013 р. проти задоволення позовних вимог заперечував.

Третя особа у судові засідання 20.05.2013 р. та 03.06.2013 р. не з'явилась, представника не направила, хоча про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

У судовому засіданні 03.06.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

04.03.2011 р. між Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега», яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега», (страховик) та Бутенко Ганною Володимирівною (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 016-07-1454-20, відповідно до умов якого предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Volkswagen Golf Plus», державний номерний знак ВE 4510 АК.

Одним із передбачених договором страхових випадків, відповідно до п. 3.1.2 договору, є дорожньо-транспортна пригода.

Строк дії договору встановлений з 05.03.2011 р. по 04.03.2012 р.

10.06.2011 р. у м. Києві по вул. Володимирський узвіз сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «HYUNDAI GETZ», державний номерний знак АА 7478 ІО, що належить Балану Василю Віталійовичу, під його керуванням, та «VOLKSWAGEN Golf Plus», державний номерний знак ВE 4510 АК, що належить Бутенко Ганні Володимирівні, під керуванням Крекера Юрія Валерійовича, що підтверджується довідкою ВДАІ м. Києва № 8829732.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 04.07.2011 р. у справі № 3-3743/11 Балана Василя Віталійовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, та притягнуто його до адміністративної відповідальності.

11.06.2011 р. до позивача звернулась Бутенко Г.В. із заявою про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування у зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов договору № 016-07-1454-20 від 04.03.2011 р.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту № 83/11 від 21.06.2011 р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, відповідна оцінка була проведена ФОП Журавель Д.В., який діє на підставі сертифікату оціночної діяльності № 8626/09, виданого Фондом державного майна України 03.06.2009 р. За результатами проведеного дослідження було встановлено, що матеріальний збиток, завданий внаслідок ДТП власникові автомобіля марки «VOLKSWAGEN Golf Plus», державний номерний знак ВE 4510 АК, складає 50456,71 грн.

Відповідно до здійсненого ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» розрахунку страхового відшкодування від 11.10.2011 р., сума страхового відшкодування склала 49382,20 грн.

Страховик, керуючись договором страхування та обставинами страхової події, визнав дану ДТП страховим випадком, про що складено страховий акт № 8412-Т від 12.10.2011 р.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до умов договору страхування, розрахунку суми страхового відшкодування від 11.10.2011 р. та страхового акту № 8412-Т від 12.10.2011 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «VOLKSWAGEN Golf Plus», державний номерний знак ВE 4510 АК, Бутенко Г.В. в сумі 49382,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 3896 від 19.10.2011 р. (оригінал оглянуто судом).

14.03.2012 р. позивач звернувся до ТДВ «СК «Провіта» з регресною вимогою про сплату страхового відшкодування в сумі 49382,20 грн. з посиланням на те, що цивільно-правова відповідальність Балана В.В. застрахована ТДВ «СК «Провіта» згідно Полісу АА/5495481.

У зв'язку з нездійсненням ТДВ «СК «Провіта» сплати суми виплаченого ПрАТ «АСК «Омега» страхового відшкодування, останнє звернулось до суду з даним позовом, зазначивши, що по факту виплати страхового відшкодування Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, а саме - до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», оскільки цивільно-правова відповідальність Балана В.В. була застрахована у відповідача за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5495481.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.

Поряд з цим, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з Полісом № АА/5495481 Балан В.В. уклав договір страхування цивільно-правової відповідальності з ТДВ «Страхова компанія «Провіта», однак останнє проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне.

За твердженням відповідача, Поліс № АА/5495481, який було укладено між ТДВ «СК «Провіта» та Баланом В.В., не набрав чинності, оскільки на час ДТП страховий платіж за цим договором не був внесеним.

На підтвердження своїх заперечень відповідач надав суду копії банківських виписок за період з 06.06.2011 р. по 10.06.2011 р., з яких не вбачається, що за Полісом № АА/5495481 страхувальник Балан В.В. перерахував ТДВ «СК «Провіта» суму страхової премії у розмірі 243 грн. Окрім того, до матеріалів справи було надано копію касової книги ТДВ «СК «Провіта», з якої не вбачається отримання вказаної суми страхової премії 06.06.2011 р., а також прибутковий касовий ордер № 2121 від 21.06.2011 р., згідно з яким оплата страхового внеску за Поліс № АА/5495481 від 06.06.2011 р. у розмірі 243 грн. відбулася 21.06.2011 р.

Наведене, на переконання відповідача, спростовує помилкове твердження позивача про оплату вказаного Полісу до моменту ДТП, тобто 06.06.2011 р., як вказано у Полісі. Крім того, на Полісі міститься відмітка, що договір набуває чинності не раніше моменту внесення страхового платежу.

Слід зазначити, що ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Факт укладання договору страхування, згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про страхування», може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Під час розгляду справи відповідач посилався на те, що Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АА/5495481 був заповнений некоректно та вказана в ньому інформація щодо строків внесення страхового платежу не відповідає дійсності.

Зазначені твердження залишаються поза увагою суду з огляду на таке.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором.

Як слідує з п. 7 Полісу № АА/5495481, страхову премію (страховий платіж) внесено 06.06.2011 р.

Крім того, відповідно до п. 3 Полісу строк його дії встановлено з 06 червня 2011 р. по 05 червня 2012 р.

Таким чином, оскільки ДТП відбулося 10 червня 2011 р., то цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «HYUNDAI GETZ», державний номерний знак АА 7478 ІО, Балана Василя Віталійовича була забезпечена відповідачем.

Також судом враховано, що приписи ст. 11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язують страховика подати інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ).

До матеріалів справи було долучено витяг з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.с. 1, а.с. 50), з якого вбачається, що станом на 10.06.2011 р. Поліс № АА/5495481 від 06.06.2011 р. є діючим.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Поряд з цим слід зазначити, що у відповідності з приписами ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як слідує з матеріалів справи, згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів № АА/5495481 сума франшизи становить 0,00 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «АСК «Омега» в частині стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 49382,20 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем при зверненні до суду з позовом у даній справі було заявлено до стягнення з відповідача 1133,36 грн. пені.

Зазначена вимога мотивована посиланням на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якими страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п. 36.5 тієї ж статті).

Зі змісту наведеної норми слідує, що вона передбачає відповідальність за невиконання зобов'язань, що виникли на підставі відповідного договору (правочину), тоді як регресні вимоги у даному випадку по суті є відшкодуванням виплаченого страхового відшкодування лише в межах фактично понесених витрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1133,36 грн. пені з підстав, передбачених п.п. 36.2, 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», задоволенню не підлягає, оскільки виплата коштів в порядку регресу не забезпечується неустойкою (пенею), передбаченою зазначеною нормою.

Таким чином суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (04053, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Обсерваторна, 17, літ. «А», код 21626809) - 49382 (сорок дев'ять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 20 коп. витрат зі страхового відшкодування, 1573 (одну тисячу п'ятсот сімдесят три) грн. 45 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 10.06.2013 р.

Суддя Бабкіна В.М.