Постанова № 31735452, 29.05.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р. Справа № 809/1553/13-a

09 год. 35 хв.

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представника позивача - Деренько Н.С.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 1769,70 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1769,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VI (надалі, також - Закон), відповідач є платником єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України, таким чином, згідно із Законом зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до довідки-розрахунку та картки особового рахунку платника єдиного внеску за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 1769,70 грн. Оскільки станом на момент звернення до суду відповідач заборгованість не погасив, позивач просив стягнути 1769,70 грн., недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в судовому порядку.

Представник позивача вимоги, викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні визнав позов, пояснив, що не сплачує недоїмку у зв'язку з матеріальними труднощами, пообіцяв заборгованість погасити в місячний термін.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника позивача та пояснення позивача, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований у позивача як суб'єкт підприємницької діяльності з 29.06.2004 року, з 01.11.2011 року являється платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У зв'язку із несплатою відповідачем у встановлений строк єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивачем винесено вимогу про сплату сум єдиного внеску №Ф-881 від 05.03.2013 року в сумі 1769,70 грн. (а.с.17). Заборгованість підтверджується також довідкою-розрахунком станом на 17.04.2013 року (а.с.8) та карткою особового рахунку щодо відповідача за період з 01.01.2010 по 28.05.2013 року (а.с.10,18).

Вищевказана недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування утворилася у зв'язку із несплатою самостійно задекларованого єдиного внеску, відповідно до звіту про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік, за ставкою 34,7% (а.с.9).

Вимога про сплату недоїмки надсилалася відповідачу та згідно з рекомендованим повідомленням про вручення отримана 12.03.2013 року (зворотна сторона а.с.17), останнім не оскаржувалася, проте недоїмка залишилася не сплачена.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону, встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону, єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначені статтею 8 Закону.

Згідно з положеннями статті 8 Закону, для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка винагороди за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Виходячи зі змісту частини 8 статті 9 Закону випливає, що платники єдиного внеску, зокрема, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування регулюється також Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 за № 21-5 (надалі - Інструкція).

Відповідно до абзацу б, пункту 6.3 розділу 6 Інструкції, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, також у випадках, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Положеннями пункту 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту пункту 6.8 розділу 6 Інструкції, випливає, що у разі якщо платник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені, не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.

У зазначених випадках орган Пенсійного фонду України також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду України з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Частиною 12 статті 9 Закону зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до змісту статті 25 Закону органи Пенсійного фонду України мають право звертатися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Згідно із ч. 6 статті 1 Закону, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами статті 112 КАС України.

Частиною 3 статті 112 КАС України зазначено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову, якщо ці дії не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Щодо прохання відповідача відстрочити термін сплати заборгованості, суд зазначає, що у відповідача, з моменту складення постанови в повному обсязі до звернення виконавчого листа по постанові до примусового виконання, є достатньо часу для добровільної сплати вказаної заборгованості. В разі непогашення заборгованості, відповідач не позбавлений в праві звернення до суду про відстрочення виконання судового рішення за правилами статті 36 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені норми Закону щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відтак позивач правомірно звернувся до суду з метою стягнення даної недоїмки.

Враховуючи те, що на момент судового розгляду справи, відповідачем не надано доказів добровільної сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення недоїмки в сумі 1769,70 грн., є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1769 (Одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять) гривень 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 03.06.2013 року.