Постанова № 31735451, 22.05.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р. Справа № 809/1397/13-a

17 год. 15 хв.

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представника позивача - Матейчук Г.І.,

представника відповідача - Лазаренка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі

до відповідача: Відділу Державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції Івано-Франківської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2013 року, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі (надалі також - позивач) до Відділу Державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції Івано-Франківської області (надалі також - відповідач) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час виконавчого провадження по вимогам про сплату недоїмки №Ф-405/5 від 25.05.2012 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та вимоги №Ф-574/3 від 11.10.2011 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, відповідачем не вжиті всі дії та заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження». З цього приводу позивач просить визнати дії (бездіяльність) відповідача неправомірною та зобов'язати позивача вчинити всі дії щодо примусового виконання в рамках вищевказаних виконавчих проваджень.

Представник позивача вимоги, викладені в позовній заяві підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив суду, що відповідачем вжито всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» в рамкам виконавчих проваджень по вимогам про сплату недоїмки №Ф-405/5 від 25.05.2012 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та №Ф-574/3 від 11.10.2011 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, та у відповідний строк. Також вказав, що станом на момент розгляду адміністративної справи виконавче провадження по вищевказаних вимогах ще не закінчене, а тому у позивача відсутні підстави вважати, що відповідачем не вживаються заходи щодо стягнення заборгованості, адже встановлений законом строк щодо можливості вжиття даних заходів примусового виконання рішення позивача ще не закінчений.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року, зі змінами та доповненнями (надалі також - Закон №606) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У відповідності до статті 2 Закону №606, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Приписами частини 1 статті 17 Закону №606, встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, в свою чергу пунктом 8 частини 2 цієї статті передбачено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Пунктом 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року передбачено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Судом встановлено, що на виконанні у відповідача перебувають вимоги про сплату недоїмки №Ф-405/5 від 25.05.2012 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, та №Ф-574/3 від 11.10.2011 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

24.04.2013 року та 29.04.2013 року позивач ознайомився з матеріалами виконавчих проваджень щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, про що відповідно, складено довідки.

Так, згідно з довідкою від 24.04.2013 року про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, встановлено, що вимога №Ф 574/3 від 11.10.2011 року повторно передана до відповідача 28.12.2012 року. Відкрито виконавче провадження 02.01.2013 року (а.с.36-37). З метою розшуку майна відповідачем зроблено запити в ДПІ в Снятинському районі, Коломийське ВРЕР ДАІ, Коломийське МБТІ, управління ПФУ в Снятинському районі, Снятинський РЦЗ. Направлено подання в суд про обмеження у праві виїзду за межі України, винесена постанова про арешт коштів. Зроблено додатково запити до відділу Державного земельного кадастру, Управління ПФУ в Снятинському районі, Снятинський РЦЗ (а.с.10). Також, при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження судом з'ясовано, що 17.05.2013 року здійснено опис та арешт майна боржника згідно з Актом (а.с.39-42).

Довідкою від 29.04.2013 року про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, з'ясовано що вимога про сплату боргу № Ф405/5 від 25.05.2012 року повторно передана до відповідача 28.12.2012 року, 02.01.2013 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с.23-24). Державним виконавцем вжито такі заходи щодо примусового виконання вимоги: з метою розшуку майна здійснено запити в ДПІ в Снятинському районі; Відділ ДЗК; Коломийське ВРЕР ДАІ; Коломийське МБТІ; Управління ПФУ в Снятинському районі; Снятинський РЦЗ; інспекцію Держтехнагляду; направлено подання в суд про обмеження у праві виїзду за межі України. Додатково зроблено запити в відділ Держземагенства, Коломийське ВРЕР ДАІ, Управління ПФУ, Снятинський РЦЗ.

Судом з'ясовано, що відповідачем 18.05.2013 року надіслано до Державної Прикордонної служби України для виконання ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, 17.05.2013 року здійснено опис та арешт майна згідно із актом (а.с.31-35).

Додатково позивач вказала, що вищеназвані вимоги про сплату недоїмки вже надсилались відповідачу, але були повернуті без виконання у відповідності до постанов від 26.12.2012 року ВП № 33894095 (а.с.12) та від 26.12.2012 року ВП №32800214 (а.с.14), з чого також вбачаються протиправні дії відповідача.

На думку позивача дії відповідача щодо стягнення боргу є недостатніми, вчиненні без реального стягнення коштів та з метою затягування виконавчого провадження, тому з даного приводу звернулась до суду.

Приписами статті 11 Закону №606 визначені обов'язки і права державних виконавців, так державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей, викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом, з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням, здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Статтею 32 Закону №606 перелічені заходи примусового виконання рішень, а саме: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

У відповідності до положень частини 2 статті 30 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на встановлені обставини та наведені правові норм, дії відповідача в частині виконання виконавчих проваджень ВП №35875454 щодо виконання вимоги про сплату недоїмки №Ф-405/5 від 25.05.2012 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ВП №35875291 щодо виконання вимоги про сплату недоїмки №Ф-574/3 від 11.10.2011 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, вчинені у відповідності до вимог Закону №606. Враховуючи те, що вищевказані виконавчі провадження ще не завершені, а виконавцем не порушено строків здійснення виконавчого провадження, в суду відсутні підстави щодо визнання бездіяльності відповідача неправомірною.

Крім цього суд зазначає, що принцип диспозитивності полягає в тому, що суд розглядає справу не інакше як за позовною заявою. Доводи позивача щодо визнання дій державного виконавця при винесенні постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві не беруться до уваги, оскільки у встановлений статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденний строк постанови ВП №33894095 від 26.12.2012 року (а.с.12) та ВП №32800214 від 26.12.2012 року (а.с.14) позивачем не оскаржувалися, а тому дані пояснення позивача в обґрунтування неправомірних дій відповідача не підтверджуються фактичним обставинам справи.

Однак, судом з'ясовано та підтверджується матеріалами справи, що частина важливих виконавчих дій, а саме: опис й арешт майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4; доведення до відома позивача ухвали суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ОСОБА_3, здійснені відповідачем після відкриття провадження в даній адміністративній справі, а тому дає суду підстави вважати, що саме звернення до суду позивача стимулювало відповідача до вчинення цих виконавчих дій.

З огляду на вищенаведене, з метою усунення можливих зволікань з боку державного виконавця, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача вчинити всі дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження" при примусовому виконанні вимог позивача у виконавчих провадженнях ВП №35875454 та ВП №35875291 від 02.01.2013 року про стягнення недоїмки на користь Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі, а тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції Івано-Франківської області вчинити всі дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження" при примусовому виконанні вимог Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі у виконавчих провадженнях ВП №35875454 від 02.01.2013 року та ВП№35875291 про стягнення недоїмки на користь Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 27.05.2013 року.