Рішення № 31734340, 04.06.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2013 р. Справа № 918/645/13

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді

Торчинюка В.Г.

при секретарі судового засідання Гузь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Здолбунівводоканал" (далі КП "Здолбунівводоканал")

до відповідача Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" (далі - "Здолбунівкомуненергія")

про стягнення в сумі 774 грн. 95 коп.

представники:

від позивача: - Качан Т.Г. за довіреністю б/н від 20 травня 2013 року;

від відповідача: Педич Д.П. за довіреністю № 09-1283/06 від 20 березня 2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач-Комунальне підприємство "Здолбунівводоканал" звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" (далі-відповідач) про стягнення пені за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2013 року в розмірі 169 866 грн. 47 коп..

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2013 року порушено провадження у справі № 918/645/13, розгляд якої призначено на 21 травня 2013 року.

13 травня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав заяву в додатках до якої останній надав документи які витребовувалися ухвалою суду від 30 квітня 2013 року.

17 травня 2013 року через відділ канцелярії та документообігу представник відповідача подав заяву, в якій просить застосувати до вимог позивача спеціальний строк позовної давності визначений ст. 258 ЦК України та відмовити в задоволені позову, також подав заяву в якій у зв'язку з тим що представник КП "Здолбунівкомуненергія" 21 травня 2013 року буде приймати участь в інших судових процесах, останній просить дану справу відкласти та надати додатковий термін на подачу відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 21 травня 2013 року представник позивача подав лист про усунення виявлених ревізією порушень № 17-05-17/2631 від 19 квітня 2013 року який надіслано КП "Здолбунівкомуненергія" Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області.

29 травня 2013 року через відділ канцелярії та документообігу представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить застосувати строк позовної давності вказуючи наступне:

19 квітня 2005 року між Підприємствами було укладено договір реструктуризацію заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення.

11 вересня 2009 року до даного Договору було внесено зміни за погодженням сторін.

15 квітня 2008 року господарський суд Рівненської області розірвав вищевказаний договір та стягнув заборгованість з КП "Здолбунівкомуненергія" на користь КП "Здолбунівводоканал" за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01 січня 2004 року по 01 лютого 2008 року на загальну суму 260 658 грн. 82 коп.

За таких обставин, підстав для нарахування пені немає за період з 01 січня 2001 року по 15 квітня 2008 року із суми заборгованості 539 668 грн. 25 коп.

Разом з тим, нарахування пені з 01 січня 2010 року по 31 березня 2013 року, тобто після розірвання договору про реструктуризацію, є також безпідставним, оскільки за вказаний період КП "Здолбунівводоканал" надав для КП "Здолбунівкомуннергія" здійснила оплату на суму 697 017 грн. 47 коп., докази сплати містяться в матеріалах справи.

04 червня 2013 року представник позивача подав заперечення на відзив, в якому вказує, що з врахуванням ст. 232 ГК України до даного спору застосовується загальна позовна давність в три роки передбачена ст. 257 ЦК України, якою і скористався позивач.

Крім того, в судовому засіданні 04 червня 2013 року представник позивача подав уточнений розрахунок позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню за період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2012 року в розмірі 674 грн. 68 коп. та пеню за період з 01 листопада 2011 року по 30 квітня 2013 року в розмірі 100 грн. 27 коп..

Відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З урахуванням положень статті 22 ГПК України суд розцінює уточнений розрахунок позовних вимог як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

В судовому засіданні від 04 червня 2013 року представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві з урахуванням уточненого розрахунку позовних вимог, а представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав вказаних у відзиві на позов та просив застосувати строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 1998 року між обласним виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - водоканал) та дочірнім підприємством "Здолбунівкомуненергія" (далі - абонент) був укладений договір № 105 на відпуск води з комунального водопроводу та прийняття стоків у комунальну каналізацію (далі - договір № 105) а.с. 10 - 11).

Відповідно до договору № 105 водоканал подає воду цілодобово або за графіком затвердженим розпорядженням місцевої виконавчої влади з тиском згідно технічних умов, а також приймає об`єми стічних вод, що надходять у каналізаційні мережі водоканалу від абонента.

Згідно з договором № 105 абонент за надані послуги з водопостачання та водовідведення проводить оплату відповідно до тарифів в п`ятиденний термін з дня отримання рахунку.

01 грудня 2001 року між обласним виробничим державно-комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - водоканал) та дочірнім підприємством "Здолбунівкомуненергія" було укладено договір № 1105 (далі - договір № 1105) на відпуск води з комунального водопроводу та прийняття стоків у комунальну каналізацію.

Відповідно до договору № 1105 водоканал забезпечує водопостачання об`єктів абонента до місця приєднання останніх до комунальних водопроводів, а також приймає стічні води в комунальну каналізацію та очищає їх, а абонент в свою чергу проводить оплату за послуги водопостачання та водовідведення згідно з діючими тарифами шляхом перерахування на рахунок водоканалу відповідної суми.

У зв`язку з тим, що дочірнє підприємство "Здолбунівкомуненергія" неналежним чином виконувало взяті на себе зобов'язання згідно договорів № 105, № 1105, 11 лютого 2004 року рішенням господарського суду Рівненської області стягнуто з останнього на користь районного виробничого комунального водопровідно-каналізаційного підприємства "Здолбунівводоканал" 279 009 грн. 43 коп. заборгованості.

01 вересня 2005 року та 15 жовтня 2007 року між КП "Здолбунівводоканал" (далі - водоканал) та КП "Здолбунівкомуненергія" (абонент) було укладено договори № 1105 (а.с. 18 - 21) відповідно до умов яких водоканал забезпечує водопостачання об`єктів абонента до місця приєднання останніх до комунальних водопроводів, а також приймає стічні води в комунальну каналізацію і очищає їх, а абонент, в свою чергу, проводить оплату за послуги водопостачання та водовідведення проводить відповідно до діючих тарифів, шляхом перерахування на рахунок водоканалу відповідної суми.

У зв`язку з тим, що абонент неналежним чином виконувало взяті на себе зобов'язання згідно договорів № 1105, від 01 вересня 2005 року та 15 жовтня 2007 року, 15 квітня 2008 року рішенням господарського суду Рівненської області стягнуто з КП "Здолбунівкомуненергія" на користь КП "Здолбунівводоканал" 260 658 грн. 82 коп. заборгованості.

Відповідно до ст. 35 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Відповідно до пункту 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК України, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Так, враховуючи наведене вище, рішеннями господарського суду Рівненської області № 15/35 від 11 лютого 2004 року та № 10/41 від 15 квітня 2008 року за КП "Здолбунівкомуненергія" визнана заборгованість на загальну суму 539 668 грн. 25 коп.

Також вказаними вище рішеннями встановлено, що КП "Здолбунівкомуненергія" є правонаступником дочірнього підприємства "Здолбунівкомуненергія", а КП "Здолбунівводоканал" є правонаступником районного виробничого комунального водопровідно-каналізаційного підприємства "Здолбунівводоканал".

Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП "Здолбунівводоканал" за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

19 квітня 2013 року фінансовою інспекцією в Рівненській області винесено вимогу № 17-05-17/2637 "Про усунення виявлених ревізією порушень", яка скерована позивачу.

Відповідно до вказаної вимоги позивача зобов'язано вжити заходів, в тому числі шляхом звернення до суду щодо забезпечення стягнення з КП "Здолбунівкомуненергія" пені в сумі 133 088 грн. 36 коп.

Однак державною фінансовою інспекцією в Рівненській області за період з 01 січня 2010 року по 29 лютого 2013 року, а позивачем, в свою чергу, при подачі позову з 01 січня 2010 року по 31 березня 2013 року не правильно обчислено пеню. Таке обчислення проведено всупереч вимог ст. 5496 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв'язку з чим позивач подав уточнений розрахунок позовних вимог.

Оскільки вказаними рішеннями було стягнуто лише основний борг, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2012 року в розмірі 674 грн. 68 коп. та пеню за період з 01 листопада 2011 року по 30 квітня 2013 року в розмірі 100 грн. 27 коп..

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пунктів 4.2. договорів № 1105 від 15 жовтня 2007 року, від 01 березня 2010 року, від 29 вересня 2011 року у разі неоплати або неповної оплати послуг водоканалу у встановлені цим договором строки абоненту нараховується пеня за кожний календарний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який оплачується пеня.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов Договорів сторони не визначили іншого строку нарахування пені відмінного від строку визначеного у частині 6 статті 232 ГК України.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до статтей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку зробленого позивачем (з вірністю якого погоджується суд), пеня на основний борг нараховувалася за період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2012 року в розмірі 674 грн. 68 коп. та за період з 01 листопада 2011 року по 30 квітня 2013 року в розмірі 100 грн. 27 коп., на суму боргу визнану рішеннями господарського суду Рівненської області, які вказувалися вище по тексту, та на поточну заборгованість.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Так статтями 253 - 255 ЦК України визначено, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Таким чином, з урахуванням положень статтей 253 - 255, 258 та 260 ЦК України вбачається, що спеціальний строк позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені нарахованої за період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2012 року в розмірі 674 грн. 68 коп. закінчився 29 квітня 2013 року, тоді як позивач звернувся з даним позовом до суду 30 квітня 2013 року.

У відповідності до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

17 травня 2013 року представник відповідача подав заяву, в якій в порядку статті 267 ЦК України, просить суд застосувати строк позовної давності в один рік та відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що заява відповідача про застосування строку позовної давності підлягає задоволенню частково, а відтак суд відмовляє у вимозі позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2012 року в розмірі 674 грн. 68 коп..

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01 листопада 2011 року по 30 квітня 2013 року в розмірі 100 грн. 27 коп. спеціальний строк позовної давності, визначений статтею 258 ЦК України, не закінчився, а відтак вказана вимога позивача підлягає задоволенню, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

04 червня 2013 року представник позивача подав уточнений розрахунок позовних вимог, що фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Вказаним розрахунком позивач визначив загальну суму позовних вимог в розмірі 774 грн. 95 коп..

У відповідності до пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06 грудня 2012р. № 5515/VI визначено розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2013 року - 1 147 грн. 00 коп..

Пунктом 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 1 части 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, з урахуванням положень Закону України "Про судовий збір" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" розмір судового збору за вимогу майнового характеру про стягнення 774 грн. 95 коп. має становити 1 720 грн. 50 коп..

Позивачем згідно платіжних доручень № 456 від 30 квітня 2013 року та № 577 від 31 травня 2013 року сплачено судовий збір в розмірі 6 420 грн. 51 коп., а відтак поверненню підлягає зайвочсплачений судовий збір в розмірі 4 700 грн. 01 коп..

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено вимоги позивача на загальну суму 100 грн. 27 коп., що в процентному співвідношенні до суми позовних вимог (774 грн. 95 коп.) становить 12,94%, а відтак на підставі частини 1 статті 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 222 грн. 64 коп. (1 720 грн. 50 коп. х 12,94% = 222 грн. 64 коп.).

Керуючись ст.ст. 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" ( 35701, Рівненська область, Здолбунівський район, місто Здолбунів, вулиця Шкільна, будинок 40 А, ідентифікаційний код 10005897152) на користь Комунального підприємства "Здолбунівводоканал" (35705, Рівненська область, Здолбунівський район, місто Здолбунів, вулиця Незалежності, будинок 13, ідентифікаційний код 10005899237) 100 (сто) грн. 27 коп. пені та 222 грн. 64 коп. суми судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10 червня 2013 року.

Суддя Торчинюк В.Г.