Рішення № 31734308, 06.06.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2013 р.Справа № 924/451/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янець-Подільський

до Кам'янець-Подільської міської ради, м. Кам'янець-Подільський

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про визнання недійсним п. 8.1. договору оренди землі від 02.08.2010р.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець, ОСОБА_3 - за довіреністю №1529 від 05.04.2013р.

від відповідача: Воєвідко М.Я. - за довіреністю №1/02-25-1942 від 07.07.2012р.

від третьої особи: ОСОБА_2 - фізична особа-підприємець, ОСОБА_5 - за довіреністю №361 від 03.06.2013р.

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 06.06.2013р., оскільки у судовому засіданні 30.05.2013р. оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним п. 8.1. договору оренди землі від 02.08.2010р.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами.

Крім того, в додатково поданих поясненнях посилається на те, що нормою ч. 2 ст. 111 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав щодо встановлення обмеження у використанні земель. Тому, на переконання позивача, такий вид обмеження, як безперешкодний доступ до приміщення першого поверху, яке належить іншій особі, визначене в пункті 8.1 договору оренди землі від 02.08.2010р., не значиться в переліку обмежень визначених в ч. 2 ст. 111 Земельного кодексу України.

Також, позивач вважає, що відповідач під час підписання договору оренди землі від 02.08.2010р. безпідставно, всупереч вимогам чинного законодавства, встановив для позивача обмеження щодо використання ним земельної ділянки площею 9,0 кв.м., визначене п. 8.1 договору. Крім того, звертає увагу суду на ту обставину, що встановлений сервітут в порушення вимог чинного законодавства не встановлений для конкретної особи, а реєстрація самого сервітуту проведена з грубими порушеннями.

Відповідач у відзиві на позов та повноважний представник у судовому засіданні проти позову заперечують посилаючсь на те, що позовні вимоги не обгрунтовані. Звертає увагу на ту обставину, що позивач сам виступив ініціатором встановлення сервітуту. Вважає, що оспорюваний пункт договору відповідає вимогам чинного законодавства.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та його повноважний представник у судовому засіданні та наданих письмових поясненнях проти позову заперечують посилаючись на те, що позивач не довів належними доказами порушення свого права.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

22.12.2009р. позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження графічного матеріалу та містобудівного обгрунтування на земельну ділянку загальною площею 71 кв.м., в тому числі сервітут, за адресою: АДРЕСА_2, та надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, за вказаною адресою.

Відповідно до рішення №1958 від 03.12.2009р. позивачу наданий відповідачем дозвіл на виготовлення містобудівного обгрунтування на будівництво та обслуговування торгового павільйону по АДРЕСА_2

Відповідно до попереднього висновку Відділу охорони пам'яток історичної культури у Хмельницькій області, розглянувши клопотання відповідача, зроблений попередній висновок про необхідність встановлення сервітуту (обмеження) на частину земельної ділянки площею 0,0009 га безперешкодний доступ до приміщення першого поверху, яке належить іншій особі, для будівництва та обслуговування торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2

Згідно з проектом землеустрою земельної ділянки, виконаним на замовлення позивача, розташованої по проспекту Грушевського, 27/16, відображена частина земельної ділянки площею 0,0009 га, на яку встановлено сервітут (обмеження) безперешкодний доступ до приміщення першого поверху, яке належить іншій особі.

В свою чергу, відповідно до висновку Управління містобудування та архітектури від 05.01.2010р. земельна ділянка по проспекту Грушевського, 27/16 має обмеження, обтяження містобудівного характеру, а саме: запропоновано встановити сервітут (обмеження) безперешкодний доступ до приміщення першого поверху, яке належить іншій особі.

03.06.2010р. комісією з розгляду питань пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, погоджено проект землеустрою позивача із встановленим сервітутом на частину земельної діляґнки площею 0,0009 га.

Рішенням відповідача від 27.07.2010р. за №60 затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 та погоджено передачу її у користування позивачу.

На виконання зазначего рішення, укладений договір оренди земельної ділянки від 02.08.2010р. відповідно до умов якого відповідач (орендодавець) надав, а позивач (орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в АДРЕСА_2

Відповідно до п. 8.1 договору оренди на частину орендованої земельної ділянки площею 9,0 кв.м. встановлено обмеження у використанні - безперешкодний доступ до приміщення першого поверху, яке належить іншій особі.

ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі - продажу від 07.12.2012р., придбав у колективного підприємства „Торгово-комерційна фірма „Орбіта" об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1

Рішенням Кам'янець-Подільської міської ради від 05.03.2013р. за №62 вирішено передати підприємцю ОСОБА_2 в оренду терміном на десять років, земельну ділянку площею 82,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування магазину, а відповідно 28.03.2013р. між відповідачем та ОСОБА_2 укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки. Цього ж числа розірваний договір оренди землі від 06.11.2006р., укладений між відповідачем та ТКФ „Орбіта".

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, зареєстрований безстроковий земельний сервітут площею 0,0009 га за адресою: АДРЕСА_2

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності судом береться до уваги наступне:

У відповідності до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Частиною 2 ст. 4 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з частиною 2 ст. 16 Закону України „Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Статтею 99 Земельного кодексу України встановлені наступні види права земельного сервітуту. Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

З договору оренди землі від 02.08.2010р. вбачається, що обмеження встановлено як щодо земельної ділянки, так і приміщення, а саме: безперешкодний доступ до приміщення першого поверху, яке належить іншій особі.

Пунктом 1 ст. 100 Земельного кодексу України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Оскільки, як позивач, так і третя особа уклали договори оренди суміжних земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, з метою належної реалізації прав, за договором оренди землі був передбачений сервітут, а саме, обмеження у використанні земельної ділянки площею 9,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_2

У відповідності до ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Пунктом 3 ст. 100 Земельного кодексу України передбачено, що договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Як зазначалося вище, земельний сервітут зареєстрований у встановленому законом порядку. Доводи позивача про допущені порушення при реєстрації сервітуту, судом до уваги не приймаються, оскільки, як свідчить Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, Витяг містить всю необхідну інформацію щодо земельного сервітуту, а також містить кадастровий план земельної ділянки.

Особливу увагу необхідно звернути на ту обставину, що відповідно до п. 2.38 Постанови №6 Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" користування сервітуарієм чужою земельною ділянкою без відповідної технічної документації та без визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту може бути підставою для визнання договору про встановлення земельного сервітуту недійсним у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що межі дії земельного сервітуту відображені в технічній документації, виготовленої на виконання відповідного рішення відповідача.

Судом відзначається, що пунктом 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, зміст договору сторони визначають на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Однак, для того, щоб договір вважався укладеним, сторони у належній формі повинні досягнути згоди з усіх істотних його умов.

З матеріалів справи вбачається, що висновок відповідних органів про доцільність встановлення сервітуту був здійсненний на підставі волевиявлення позивача за його зверненням та погоджений відповідачем.

Істотні умови договору, визначені у ч. 1 ст. 638 ЦК України, а саме: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналіз оспорюваного договору свідчить про те, що сторонами дотримані вимоги встановлені ст. 15 Закону України „Про оренду землі" при укладанні договору оренди землі.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом береться до уваги те, що п. 8.1 договору не порушує прав позивача за договором оренди землі від 02.08.2010р., а навпаки, спрямований на реалізацію прав користувачів земельних ділянок та приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

З врахуванням викладеного, позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його права з боку відповідача при укладанні договору оренди землі, а відтак, не доведені підстави для визнання недійсним пункту 8.1 договору, і тому в позові слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД

ВИРІШИВ:

У позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янець-Подільський до Кам'янець-Подільської міської ради, м. Кам'янець-Подільський, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про визнання недійсним п. 8.1. договору оренди землі від 02.08.2010р. відмовити.

Повне рішення складено 10 червня 2013 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 4 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу,

4 - третій особі.