Рішення № 31733911, 07.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/6537/12 Головуючий у І інстанції Кісілевич П.І.Провадження № 22-ц/780/1703/13 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А.С.Категорія 40 07.06.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Антіпова Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в своїх та інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в своїх та інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_5, орган опіки і піклування Ірпінської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею,

В С Т А Н О В И Л А :

27 червня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, де просила визнати ОСОБА_7 такою, що втратила право на житло в будинку АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником квартири, в якій відповідачка, як член її сім'ї, була зареєстрована та проживала.

16 травня 2011 року ОСОБА_7 виселилася із зазначеної квартири, із того часу там не проживає, а тому сімейні відносини між сторонами по справі припинилися.

При цьому, за час непроживання ОСОБА_7 у зазначеній квартирі від її кредиторів надходять письмові та усні претензії щодо боргів, що, у свою чергу, порушує спокій та звичайний спосіб її з членами родини життя.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення зазначено, що ОСОБА_2 не надала суду беззаперечних доказів того, що відповідачка добровільно виселилася з будинку та не проживає в ньому більше року без поважних причин.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в своїх та інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Просять рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_7.

24 вересня 2003 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_7 житловий будинок з надвірними будівлями що знаходиться по АДРЕСА_1 ( а.с. 62-63 ).

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2010 року зазначений правочин, серед іншого, розірваний ( а.с. 5-8, 55-58 ).

29 квітня 2011 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на зазначений будинок ( а.с. 9 ).

Місце проживання ОСОБА_7 за вказаною адресою зареєстроване 19 липня 2003 року ( а.с. 64 ).

З 16 травня 2011 року вона не проживає за адресою спірного домоволодіння без поважних на це причин.

27 червня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду із названим позовом ( а.с. 2-3 ).

За таких обставин, суд першої інстанції, у порушення матеріального права, зокрема ст. 405 ЦК України помилково дійшов до переконання про необґрунтованість заявлених позовних вимог, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив зазначені норми матеріального права, унаслідок чого ухвалив неправильне рішення по заявленим вимогам, порушуючи вимоги ст.ст. 212-213 ЦПК України.

Висновки суду першої інстанції про вимушений характер залишення ОСОБА_7 спірного житла та із-за неприязних стосунків із матір'ю, на переконання апеляційного суду, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Сам по собі факт притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 125 ч. 1 КК України, беззаперечно, не свідчить про такі обставини.

Бажання ОСОБА_7 жити разом з донькою - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та з особою, із якою підтримує фактичні сімейно-шлюбні стосунки, на переконання апеляційного суду, свідчить про її вільний вибір місця проживання та спростовує висновок суду першої інстанції про вимушений характер залишення спірного будинку та поважність причин відсутності в ньому понад рік.

У даному випадку, також не порушуються і житлові права малолітньої дитини, щодо якої будь-яких вимог ОСОБА_2 не заявлено.

А тому, доводи апелянтів про незаконність, необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права при його ухваленні, викладені у скарзі, підтвердились у ході апеляційного розгляду справи, унаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційні вимоги - задоволенню, оскільки порушені права та інтереси ОСОБА_2, як власника житла, підлягають судовому захисту у відповідності до положень ст.ст. 316, 319, 405 ЦК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 162,05 грн. згідно до положень ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в своїх та інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_6, задовольнити. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в своїх та інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_6, орган опіки і піклування Ірпінської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Визнати ОСОБА_7 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 162,05 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

О.П. Коцюрба