Постанова № 31732803, 06.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2013 року Справа № 812/4271/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Лисичанського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення незаконно отриманої допомоги на випадок безробіття у сумі 265,56 грн.,

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги на випадок безробіття у сумі 265,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_1 звернулася до Лисичанського міського центру зайнятості з письмовою заявою про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, з пам'яткою «Ваші права - Ваші обов'язки» відповідач ознайомлений 21 березня 2012 року. 28 березня 2012 року ОСОБА_1 було надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю, на обліку у Лисичанському міському центрі зайнятості у якості безробітної перебувала з 21 березня 2012 року по 17 травня 2012 року.

Згідно обміну даними з Державною податковою службою виявлено факт отримання доходу за 2 квартал 2012 року від ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» у період перебування на обліку у центрі зайнятості.

Згідно отриманої відповіді від 21 лютого 2013 року № 1447-УРС/08.01/11, наданої керівництвом ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», ОСОБА_1 працювала у період з 27 квітня 2012 року по 11 травня 2012 року.

За результатами проведеного розслідування страхового випадку було складено акт від 28 лютого 2013 року № 48, на підставі якого 13 березня 2013 року Лисичанським міським центром зайнятості прийнято рішення про повернення ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю за цей період.

У період з 27 квітня 2012 року по 11 травня 2012 року відповідачу за рахунок Фонду державного соціального страхування України на випадок безробіття була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 265,56 грн.

Тобто, відповідачем порушено вимоги пунктів 2 та 3 статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки саме громадянин, який стає на облік служби зайнятості, повинен своєчасно повідомляти про себе усі обставини, які можуть впливати на умови виплати йому забезпечення та соціальних послуг, а в разі умисного невиконання такою особою своїх обов`язків сума виплаченого забезпечення та вартість соціальних послуг стягується з неї у повному обсязі.

Оскільки відповідачем кошти добровільно не повернуті, позивач просить стягнути з відповідача 265,56 грн. - розмір незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 39, 48). Заявою від 23 травня 2013 року № 8/08-1229 Лисичанський міський центр зайнятості просить розглянути справу без участі його представника та підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі (арк. справи 50).

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 40, 49). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).

Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) була зареєстрована в Лисичанському міському центрі зайнятості з 21 березня 2012 року як така, що шукає роботу. У статусі безробітного остання перебувала на обліку в Лисичанському міському центрі зайнятості з 28 березня 2012 року по 17 травня 2012 року, про що свідчать заяви про реєстрацію від 21 березня 2012 року та від 28 березня 2012 року, довідка від 13 березня 2013 року № 8/06-593 та витяг із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 (арк. справи 11, 12, 19, 20).

Статтею 1 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», серед іншого, встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.

Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (надалі - Порядок № 60/62).

Порядок № 60/62 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності із пунктом 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа згідно пункту 6 Порядку № 60/62 знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку № 60/62).

Пунктом 8 Порядку № 60/62 регламентовано, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів у відповідності із пунктом 9 Порядку № 60/62 може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Згідно наказу товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД» від 30 квітня 2012 року № 191/МС216 К ОСОБА_1, з 27 квітня 2012 року прийнята на неповний робочий день (0.5 посадового окладу), зайнятість 50.00 %, продавцем продовольчих товарів у відділ кулінарії в магазин № 216_С, розташований у м. Лисичанську по вул. Леніна, буд. 86, з випробувальним терміном один місяць (арк. справи 15).

Наказом товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД» від 11 травня 2012 року № 209/МС216к ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням (арк. справи 16).

Тобто, з огляду на вимоги Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» у період з 27 квітня 2012 року по 11 травня 2012 року включно ОСОБА_1 відносилась до зайнятого населення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не повідомила позивача, що вона 27 квітня 2012 року прийнята товариством з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД» на роботу, внаслідок чого в період з 27 квітня 2012 року по 11 травня 2012 року незаконно отримала допомогу по безробіттю у розмірі 265,56 грн. Вказані обставини підтверджуються актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 28 лютого 2012 року № 48 та наказом Лисичанського міського центру зайнятості від 13 березня 2013 року № 34 про повернення коштів особою (арк. справи 17-18, 21).

Відповідач наказ Лисичанського міського центру зайнятості від 13 березня 2013 року № 34 про повернення коштів не оскаржував, протягом 15 календарних днів з дня отримання листа позивача від 13 березня 2013 року № 8/08-604 незаконно виплачені у період з 27 квітня 2012 року по 11 травня 2012 року включно кошти у розмірі 265,56 грн. не повернув (арк. справи 21, 22). Лист від 13 березня 2013 року № 8/08-604 отриманий ОСОБА_1 01 квітня 2013 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 23).

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 06 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 10 червня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги на випадок безробіття у сумі 265,56 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Лисичанського міського центру зайнятості (ідентифікаційний код 13391634, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, проспект Леніна, буд. 177) виплачену у період з 27 квітня 2012 року по 11 травня 2012 року допомогу по безробіттю в сумі 265,56 грн. (двісті шістдесят п'ять гривень п'ятдесят шість копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 10 червня 2013 року.

Суддя Т.І. Чернявська