Постанова № 31730183, 06.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р. Справа № 62/256-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

стягувача - Зінченка Ю.В. (довіреність б/н від 15.06.2012р.)

боржника - Хомякової Г.Л. (довіреність б/н від 08.01.2013р.)

ВДВС - Здоровка О.І. (довіреність № 2.7.-4.4/4.4/1900 від 20.12.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", м. Харків (вх.№ 1425 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року, прийняту за результатами розгляду скарги на дії ВДВС, по справі № 62/256-10

за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області , м. Харків

за участю третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м.Харків

до Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", м.Харків

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.11р. позов Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області позов задоволено; з метою задоволення вимог Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області за кредитним договором № 5 від 18.06.2008р. у розмірі 50000000,00 грн. за основним боргом та 8973287,65 грн. за простроченими відсотками, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №5/4 від 06.07.2009р., а саме - нежитлову будівлю (будівлю водно-кисневої станції) літ. "Е-2", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Автогенна, 10, загальною площею 473,3 кв.м. та нежитлову будівлю літ. "В-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Автогенна, 10, загальною площею 257,2 кв.м., шляхом продажу його на прилюдних торгах з початковою вартістю 1429700,00 грн., у межах процедури виконавчого провадження; стягнуто з Акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" на користь державного бюджету України 14297,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011 р. по справі №62/256-10 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено; з метою задоволення вимог Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області за кредитним договором №5 від 18.06.2008р. у розмірі 50000000,00 грн. за основним боргом та 8973287,65 грн. за простроченими відсотками звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №5/4 від 06.07.2009р., а саме нежитлову будівлю (будівлю водно-кисневої станції) літ. "Е-2", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Автогенна, 10, загальною площею 473,3 кв.м. та нежитлову будівлю літ. "В-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Автогенна, 10, загальною площею 257,2 кв.м., шляхом продажу його на прилюдних торгах з початковою вартістю 1429700,00 грн., у межах процедури виконавчого провадження; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" на користь державного бюджету України 14297,00 грн. державного мита; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" на користь держбюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2011р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. у справі №62/256-10 залишено без змін.

01.08.2011р. на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. видано відповідні накази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.2011р. задоволено заяву Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області про виправлення помилки в наказі господарського суду Харківської області від 01.08.2011р. по справі №62/256-10. Виправлено помилку в наказі господарського суду Харківської області від 01.08.2011р. по справі №62/256-10, зазначивши, що стягувачем за вказаним наказом є Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (61057, м. Харків, пл.Театральна, 1, код ЄДРПОУ 09351445), а боржником є Акціонерне товариство "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" (61166, м. Харків, вул. Коломенська,3, код ЄДРПОУ 24473039). 16.12.2011р. видано наказ з урахуванням внесених змін.

14.03.13р. боржник - Публічне акціонерне товариство "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", м. Харків звернувся до суду із скаргою на дії ДВС України, в якій просить визнати недійсною постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.02.2012р. прийняту у виконавчому провадженні №30740048, що відкрите з виконання наказу господарського суду Харківської області від 16.12.2011р. по справі №62/256-10 виданого на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. по справі №62/256-10.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року у справі № 62/256-10 (суддя Суярко Т.Д.) в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" на дії ДВС України відмовлено, з посиланням на відсутність порушень ВДВС щодо прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору.

Публічне акціонерне товариство "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким визнати недійсною постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.02.2013 р. винесену у виконавчому провадженні № 30740048, що відкрите з виконання наказу господарського суду Харківської області від 16.12.2011 р. по справі № 62/256-10 виданого на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 р. по справі № 62/256-10. Апеляційну скаргу інститут мотивую тим, що виконавчий збір має розраховуватись виходячи із розміру вимог позивача (предмета позову) по справі №62/256-10, які полягають у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його на прилюдних торгах з початковою ціною 1429700,00 грн. в межах процедури виконавчого провадження, а не з розміру вимог стягувача, з метою задоволення яких було звернуто стягнення на предмет іпотеки, у сумі 58973287,65 грн. Крім того, апелянтом вказано, звернення до ВДВС з листом щодо роз'яснення способу виконання рішення суду самостійно, є здійсненням боржником дій спрямованих на самостійне виконання рішення суду, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки апріорі передбачає можливість тільки примусового його виконання шляхом продажу на прилюдних торгах у рамках виконавчого провадження.

В поясненнях щодо апеляційної скарги, стягувач (позивач) вказав, що погоджується з ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2013р., просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки боржником у добровільному порядку рішення суду не виконано, а тому постанова державного виконавця щодо стягнення з боржника виконавчого збору є законною та обґрунтованою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, Національний банк України в особі Управління НБУ в Харківській області звернувся господарського суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №5/4 від 06.07.09р., шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням з боку відповідача зобов`язань за кредитним договором №5 від 18.06.08р. та Додатковим договором №1 від 06.07.09р. до нього, виконання зобов`язань за якими були забезпечені відповідно до договору іпотеки №5/4 від 06.07.09р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.11р. позов Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області позов задоволено; з метою задоволення вимог Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області за кредитним договором № 5 від 18.06.2008р. у розмірі 50000000,00 грн. за основним боргом та 8973287,65 грн. за простроченими відсотками, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №5/4 від 06.07.2009р., а саме - нежитлову будівлю (будівлю водно-кисневої станції) літ. "Е-2", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Автогенна, 10, загальною площею 473,3 кв.м. та нежитлову будівлю літ. "В-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Автогенна, 10, загальною площею 257,2 кв.м., шляхом продажу його на прилюдних торгах з початковою вартістю 1429700,00 грн., у межах процедури виконавчого провадження; стягнуто з Акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" на користь державного бюджету України 14297,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення було переглянуто в апеляційному порядку, скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. з підстав порушення судом першої інстанції п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України щодо неповідомлення відповідача про судовий розгляд справи. При цьому апеляційний суд переглянув вказане рішення по суті та погодився з висновком суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості позовних вимог позивача, прийняв постанову, якою задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

На виконання вказаної постанови апеляційного суду, за заявою стягувача - Національного банку України в особі Управління НБУ в Харківській області, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України 13.01.12р. винесено постанову № 30740048 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Харківської області від 16.12.2011р. у справі № 62/256-10.

15.02.2013р. Головним державним виконавцем Державної виконавчої служби України винесено постанову про стягнення з боржника - Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", м. Харків виконавчого збору у розмірі 5897328,76 грн.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії ВДВС щодо прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, Публічне акціонерне товариство "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", м. Харків зазначило, що після винесення ВДВС постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду у 7-денний строк, боржник звернувся до органу ВДВС з листом щодо роз'яснення виконання способу виконання рішення суду самостійно, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки апріорі передбачає можливість тільки примусового його виконання шляхом продажу на прилюдних торгах у рамках виконавчого провадження. Таким чином, інститут вважає, що звертаючись до органу ВДВС з вищевказаним листом, боржник здійснив всі можливі дії спрямовані на самостійне виконання рішення суду, а тому вважає постанову про стягнення виконавчого збору незаконною. Крім того, боржник вказує, що приймаючи постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 5897328,76 грн., ВДВС неправильно визначено суму виконавчого збору, оскільки вартість майна, яке стягувач має отримати внаслідок виконання боржником вказаного рішення суду та виконавчого документу обмежується вартістю майна, на яке звертається стягнення у сумі 1429700,00 грн., відповідно і сума виконавчого збору має обраховуватись з цієї суми.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення скарги боржника на дії ВДВС, з огляду на наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

В наказі суду, який видано на примусове виконання постанови апеляційного суду по даній справі зазначено, що з метою задоволення вимог позивача звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Частиною 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Статті 39-41 Закону України "Про іпотеку" передбачають порядок реалізації предмету іпотеки за рішенням суду (у тому числі на прилюдних торгах).

Відповідно до ч.1 ст.42 Закону України "Про іпотеку" боржник вправі до дня продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь - яких витрат та збитків завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника є недійсними.

Таким чином, право добровільного виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено чинним законодавством, яким боржник не скористався.

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Як свідчать матеріали справи, рішення суду у встановлений державним виконавцем строк не виконано, що є безумовною підставою для застосування наслідків, встановлених ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження", а саме покладення на боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Оскаржуючи суму виконавчого збору, боржник вказує на те, що ця сума повинна виходити з розміру початкової ціни предмету іпотеки, визначеної в постанові апеляційного суду.

Як зазначалось вище, положеннями ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що розмір виконавчого збору обчислюється від суми, яка підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі стягувачу.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до укладеного 06.07.2009р. між позивачем (Іпотекодержатель), третьою особою (ХАК "Зембанк"- боржник) та відповідачем (Іпотекодавець) договору іпотеки №5/4 Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства у разі, коли в момент настання терміну виконання Боржником зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані.

Згідно п. 2.4.7 Договору іпотеки №5/4 від 06.07.2009р., Іпотекодержатель має право за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, відповідно до чинного законодавства України, погасити наявну заборгованість Боржника за Основним зобов'язанням (зобов'язання за Кредитним договором №5 від 18.06.08р.), а також проценти за користування кредитом, комісійну винагороду за Основним зобов'язанням, неустойку за цим договором та Основним зобов'язанням, збитки завдані простроченням платежів, відшкодування витрат щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.2.4.3 Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства, у разі, коли в момент настання терміну виконання боржником зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані.

Переглядаючи по суті рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011р. по даній справі, апеляційним судом встановлено, що основне зобов'язання -повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом згідно кредитного договору №5 від 18.06.2008р. у розмірі 50000000,00 грн., не було виконано ні боржником (третьою особою по справі), ні іпотекодавцем (відповідачем по справі). Та приймаючи постанову, в резолютивній частині вказав, що з метою погашення 50000000,00 грн. кредитних зобов'язань за кредитним договором № 5 від 18.06.2008р. перед Національним банком України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №5/4 від 06.07.2009р., а саме - нежитлову будівлю (будівлю водно-кисневої станції) літ. "Е-2", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Автогенна, 10, загальною площею 473,3 кв.м. та нежитлову будівлю літ. "В-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Автогенна, 10, загальною площею 257,2 кв.м., шляхом продажу його на прилюдних торгах з початковою вартістю 1429700,00 грн., у межах процедури виконавчого провадження.

Отже, враховуючи, що відповідач (боржник) є майновим поручителем по кредитному договору № 5 від 18.06.2008р., який поручився за основного боржника нести відповідальність за кредитним договором в повному обсязі, сума, що підлягає стягненню з відповідача по цій справі становить 50000000,00 грн. При цьому, суд тільки визначив порядок та спосіб виконання такого рішення.

Згідно ч.5 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми, а тому виконавчий збір буде фактично стягнуто з боржника після здійснення реалізації предмету іпотеки та у розмірі, розрахованому виходячи із суми, отриманої від реалізації цього майна.

Отже, з наведеного вбачається, що після реалізації майна виконавчий збір буде фактично стягнуто з боржника у розмірі 10% від вартості реалізації майна.

Крім того, зазначення у рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 1429700,00 грн., обумовлене вимогами ст.39 Закону України "Про іпотеку", однак, дана ціна не є остаточною, за яку буде фактично реалізоване майно, на яке звернуто стягнення.

З огляду на наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі не підтверджені чинним законодавством та матеріалами справи.

Тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що при винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що ухвала господарського суду Харківської області від 22.04.13р. по справі №62/256-10 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", м. Харків залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року у справі №62/256-10 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 7.06.2013 року.

Головуючий суддя Т.В. Кравець

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.С. Хачатрян