Рішення № 31730137, 06.06.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/48/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.13 Справа № 908/1332/13

За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

до відповідача: Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А, ідентифікаційний код 20485152)

про стягнення заборгованості в сумі 8 641, 64 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: не з'явився (в судовому засіданні 23.05.2013р. ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.04.2013р.)

від відповідача: Сипко І.А., довіреність № 124 від 01.04.2013р.

ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача МКП "ОСНОВАНІЄ" про стягнення заборгованості за поставлений товар відповідно до накладної від 19.04.2012р. № 4/9 в сумі 8 641, 64 грн., а саме: 8 400, 00 грн. основного боргу та 241, 64 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 16.04.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України та ст. 7, 20, 173, 174 ГК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.04.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1332/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.05.2013р. об 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 23.05.2013р. оголошено перерву до 06.06.2013р. об 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 06.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 10.06.2013р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 23.05.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві від 26.03.2013р. (а.с.3-6), просить суд стягнути з відповідача на користь ПП ОСОБА_1 заборгованості за поставлений товар відповідно до накладною від 19.04.2012р. № 4/9 в сумі 8 641, 64 грн., а саме: 8 400, 00 грн. основного боргу та 241, 64 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначив, що ПП ОСОБА_1 19.04.2012р. поставив товар для виробничих потреб КП "ВРЕЖО № 6" згідно накладної 19.04.2012р. № 4/9 на суму 22 400, 00 грн.

КП "ВРЕЖО № 6" здійснило лише часткову оплату за отриманий товар в розмірі 14 000, 00 грн.

27.04.2012р. Запорізькою міськрадою прийнято рішення про припинення діяльності КП "ВРЕЖО-6" та визначено його правонаступника - МКП "ОСНОВАНІЄ", про що позивач отримав повідомлення від 15.05.2012р. № 1535/04.

30.01.2013р. та 15.03.2013р. позивач звертався до МКП "ОСНОВАНІЄ" з проханням сплатити решту заборгованості, проте відповіді на зазначені претензії не отримував.

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов'язання в повному обсязі, недоплативши позивачу за поставлений товар 8 400, 00 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання відповідачу також нараховано 241, 64 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.06.2013р. визнала позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 8 400,00 грн. в повному обсязі. В частині стягнення 3 % річних від простроченої суми наполягає на тому, що вірним є нарахування 227, 84 грн. за період з 20.04.2012р. по 15.03.2013р.

Крім того, посилаючись на скрутне матеріальне становище, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Клопотання відповідача прийнята судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до накладної № 4/9 від 19.04.2012р. ПП ОСОБА_1 поставив на адресу КП "ВРЕЖО № 6" мітли березові у кількості 4 000 штук на загальну суму 22 400, 00 грн.

Даний товар було отримано представником КП "ВРЕЖО № 6" завскладом Якименко В.І., що підтверджується довіреністю № 212 від 19.04.2012р.

КП "ВРЕЖО № 6" здійснило часткову оплату позивачу за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 936 від 15.05.2012р. на суму 3 000, 00 грн.;

№ 1125 від 13.06.2012р. на суму 3 000, 00 грн.;

№ 1355 від 12.07.2012р. на суму 8 000, 00 грн.

Всього на загальну суму 14 000, 00 грн.

Позивач отримав повідомлення комісії про припинення діяльності комунальних підприємств "ВРЕЖО № 1-4, 6, 9-11, 13" від 15.05.2012р. № 1535/04 (а.с.15) в якому зокрема зазначалось, що Запорізькою міською радою 27.04.2012р. прийнято рішення № 5 про припинення Комунального підприємства "ВРЕЖО № 6" шляхом приєднання до МКП "ОСНОВАНІЄ".

30.01.2013р. та 15.03.2013р. ПП ОСОБА_1 звернувся з претензіями до МКП "ОСНОВАНІЄ" щодо сплати боргу за поставлений на адресу КП "ВРЕЖО № 6" товар у розмірі 8 400, 00 грн.

Дані претензії отримані МКП "ОСНОВАНІЄ" 30.01.2013р. та 15.03.2013р., що підтверджено відбитками штампу "Загальний відділ" підприємства вх. № 560/05 від 30.01.2013р. та вх. № 1763/05 від 15.03.2013р.

Крім того позивач звертався до МКП "ОСНОВАНІЄ" з заявою про складання акту звірки, отриманої відповідачем 30.01.2013р. (а.с.20).

На зазначені претензії та заяву позивача МКП "ОСНОВАНІЄ" відповіді не надало, борг в сумі 8 400, 00 грн. позивачу не сплатило.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах тощо, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою накладної № 4/9 від 19.04.2012р., в якій визначено найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна без ПДВ та сума без ПДВ, товар отриманий за довіреністю № 212 від 19.04.2012р., суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку товар за накладною № 4/9 від 19.04.2012р. на суму 22 400, 00 грн. отримано КП "ВРЕЖО № 6" 19.04.2012р. за довіреністю № 212 від 19.04.2012р.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Отже, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі накладної № 4/9 від 19.04.2012р., починається з 19.04.2012р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі - продажу, оформленого накладною № 4/9 від 19.04.2013р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 24.04.2013р. Серії АБ № 529118, юридичну особу Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 6 (69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 6-А, ідентифікаційний код 05398349) припинено 11.12.2012р. за рішенням засновників. Правонаступником КП "ВРЕЖО № 6" є: Міське комунальне підприємство "ОСНОВАНІЄ" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А, ідентифікаційний код 20485152).

Отже у зв'язку із викладеним позивачем правомірно заявлено позов до МКП "ОСНОВАНІЄ".

Враховуючи встановлений факт невиконання МКП "ОСНОВАНІЄ" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 8 400, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 241, 64 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 8 400,00 грн. за період з 19.04.2012р. по 15.03.2013р. в розмірі 241, 64 грн.

В той же час, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 8 400, 00 грн. за період прострочки з 20.04.2012р. по 15.03.2013р. (кількість днів прострочення - 330) складає 227, 35 грн.

Відтак, стягненню підлягає 227, 35 грн. Відповідно, у стягненні 14, 29 грн. в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 8 641, 64 грн. в частині 14, 29 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 8 627, 35 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 0, 17 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 717, 58 грн. судового збору (99,83 % від належних до сплати 1 720, 50 грн.)

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Отже, пунктом 6 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

Як зазначено в п.п. 7.1.1, 7.1.2 постанови пленуму ВГСУ від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2 постанови згаданого пленуму ВГСУ визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття цих заходів не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування клопотання про розстрочку судового рішення відповідач посилається нелегке економічне становище на підприємстві у зв'язку з тим, що з 25.07.2012р. до МКП "ОСНОВАНІЄ" перейшли всі права та обов'язки одинадцяти комунальних підприємств щодо сплати заборгованості перед їх контрагентами на загальну суму десять мільйонів гривень.

Збиткова операційна діяльність, а також збільшення заборгованості населення за надані житлово-комунальні послуги призвели до дефіциту обігових коштів підприємства.

У зв'язку із викладеним відповідач просить суд розстрочити виконання рішення на шість місяців рівними частинами, а саме по 1 437, 97 грн. щомісячно.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження обставин, про які йдеться у клопотанні відповідача, аргументованих доказів суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано суду жодних доказів стосовно наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін.

Господарський суд вважає, що заявником не наведені переконливі доводи щодо наявності саме тих виняткових конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення суду про стягнення 8 627, 35 грн. або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

За змістом ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Суд також враховує, що представник позивача також стверджує про скрутне матеріальне становище ПП ОСОБА_1 Крім того, останній платіж з погашення боргу позивачем отриманий ще 12.07.2012р.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А, ідентифікаційний код 20485152) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 8 400 (вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 227 (двісті двадцять сім) грн. 35 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 717 (одну тисячу сімсот сімнадцять) грн. 58 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 3 % річних від простроченої суми в розмірі 14 (чотирнадцять) грн. 29 коп. в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 10.06.2013р.

Суддя В.М. Соловйов