Ухвала суду № 31729516, 21.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 2а-1670/7548/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженною відповідальністю "Інвестшляхбуд - 4", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі № 2а-1670/7548/12

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Інвестшляхбуд - 4"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 року задоволено частково адміністративний позов Товариства з обмеженною відповідальністю "Інвестшляхбуд - 4" (далі- ТОВ "Інвестшляхбуд - 4") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі- Кременчуцька ОДПІ) про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 31 травня 2012 року № 0009012301/732 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 442,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 111,7 грн.; від 31 травня 2012 року № 0009002301/733 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 41045 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 10 261,25 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, ТОВ "Інвестшляхбуд - 4" подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0009012301/732, № 0009002301/733 в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не взято до уваги, що проводити перевірку по взаємовідносинам з ТОВ «Імпульс Плюс 2010» і ПП «Нафтобудком» у відповідача не було жодних правових підстав.

ТОВ "Інвестшляхбуд - 4" зазначало, що ним було надано всі первинні документи на підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ «Імпульс Плюс 2010» і ПП «Нафтобудком». Судом першої інстанції не взято до уваги пояснення представника позивача, що ТОВ «Імпульс Плюс 2010» має структурний підрозділ в м. Мелітополі Запорізької області, і відправка запчастин відбувалась в зазначене місто. Також, проігноровано пояснення, що транспортування товару здійснювалось від контрагента ПП «Нафтобудком» з смт. Власівка, що є частиною адміністративної одиниці м. Світловодськ.

Апелянт вважає, що продаж придбаного у ПП «Нафтобудком» товару за ціною придбання не може розглядатися як операція поза межами господарської діяльності, відповідно до чинного законодавства прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності.

Не погодившись з даною постановою суду, Кременчуцька ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що угоди укладені позивачем з ТОВ «Монолітбудкомплект» є нікчемними, з огляду на те, що неможливо провести зустрічну звірку та встановити місцезнаходження останнього. Надані первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій складені з порушенням, а саме відсутні підписи та прізвища осіб, які склали дані документи та відвантажили і отримали товар. Крім того, відсутні акти прийому-здачі товару на склад, акти на внутрішнє переміщення товару.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату, місце та час розгляду справи.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по взаємовідносинам з ТОВ «Монолітбудкомплект» позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми витрат та сум податку на додану вартість, господарські операції були направлені на настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що у період з 27 квітня 2012 року по 07 травня 2012 року співробітниками Кременчуцької ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Інвестшляхбуд-4" з питань взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, ТОВ "Імпульс Плюс 2010" за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ПП "Нафтобудком" за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, за результатми якої складено акт від 15 травня 2012 року № 1214/22-209/30613706 (т.1, а.с. 14-30).

На підставі зазначено акту перевірки, відповідачем 31 травня 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0009012301/732, яким ТОВ "Інвестшляхбуд-4" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 994 грн. 83 коп., в тому числі 1 883 грн. 13 коп. за основним платежем та 111 грн. 70 коп. штрафних (фінансових) санкцій та № 0009002301/733, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 114 691 грн. 50 коп., у тому числі 92 482 грн. за основним платежем та 22 209 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій (т. а.с. 8-10).

Підставою для прийняття податкових зобов'язань слугував висновок акту перевірки, про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України(далі- ПК України) , пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135. 5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 ПК України.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", а з 01.04.2011 року положеннями ПК України.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відносини з приводу формування податкового кредиту на момент виникнення спірних правовідносин визначались ПК України.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу(п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Монолітбудкомплект».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект" був укладений усний договір щодо купівлі - продажу товарів (підшипники).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано копії рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей, актів приймання матеріалів (т. 1, а. с. 82,85;83,86;81,84; 87,104;88).

Кошти за товарно-матеріальні цінності були сплачені в безготівковій формі, що підтверджується відомістю по розрахункам з постачальниками, банківською випискою (т.1, а.с.80,98-99,108).

Зазначений товар (підшипники) були використані для ремонтних робіт основних засобів(бульдозеру та екскаватора), які належать підприємству, що підтверджується копіями актів приймання-передачі відремонтованих реконструйованих та модернізованих об'єктів, копіями витребування (т. 1, а. с. 96,97, 106-107).

Закупка та доставка товару здійснювалась особисто одержувачем, безпосередньо у кіоску контрагента ТОВ "Монолітбудкомплект", який розташований неподалік від позивача. Так, як кількість товару була незначна, оформлення товарно-транспортних накладних та подорожніх листів не здійснювалось.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного віднесення позивачем відповідних сум до валових витрат та формування податкового кредиту по господарським віносинам з ТОВ "Монолітбудкомплект".

Доводи апеляційної скарги Кременчуцької ОДПІ щодо нікчемності правочинів укладених позивачем з ТОВ «Монолітбудкомплект», колегія суддів вважає безпідставними та зазначає.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договір між позивачем та ТОВ «Монолітбудкомплект» недійсним, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Імпульс Плюс 2010».

Між позивачем та ТОВ "Імпульс Плюс 2010" було укладено усний договір купівлі-продажу запасних частин: насос управління, електроклапан та надання послуг - ремонту насосу дозатора, відповідно до умов якого позивач відправив в м. Мелітополь згідно декларації № 3463499 (фірма "Автолюкс") гідравлічний насос.

Насос та інші запчастини згідно акту здачі - прийомки виконаних робіт № 60608 від 06 червня 2011 року та акта приймання - передачі відремонтованих запчастин були установлені на екскаватор ЭО 4321 і з 14 липня 2012 року він почав працювати на об'єктах позивача.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться рахунок № 3066 від 03 червня 2011 року, накладна № 60615 від 06 червня 2011 року, акт № 60608 від 06 червня 2011 року здачі - прийомки виконаних робіт, податкова накладна № 60608 від 06 червня 2011 року, з яких вбачається, що продавець ТОВ "Імпульс Плюс 2010" знаходиться за адресою провулок Отакара Яроша, будинок 4, місто Харків (т.1, а.с. 151-154)

З копій квитанцій на відправлення багажу вбачається, що в графі "Пункт відправлення" зазначено "ТОВ "Інвестшляхбуд-4", а графі "Пункт прибуття" - "м. Мелітопіль"(т 1, а. с. 229).

Тобото, з наданих позивачем документів не можливо встановити ким саме були надані послуги з ремонту насосу дозатора, зокрема, інформація що міститься в копіях зазначених документів не дозволяє встановити обставини та підтвердити факт транспортування запасних частин від ТОВ "Імпульс Плюс 2010", яке знаходиться за адресою провулок Отакара Яроша, будинок 4, місто Харків та, здійснення ремонту саме цим товаристовом.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, відносно правомірності нарахування позивачу грошових зобов'язань за платежами податок на прибуток та податок на додану вартість по господарським операціям з ТОВ "Імпульс Плюс 2010".

Щодо нарахування податкового зобов'язання в частині господарських відносин позивача з ПП «Нафтобудком».

Судом першої інстанції в ході судового розгляду справи було встановлено, що позивачем не було включено до валових витрат за 2010 рік валові витрати по придбанню товарів від ПП "Нафтобудком", на підтвердження чого надав показники валових витрат на придбання товарів, послуг, робіт, які отримано від контрагентів та враховано декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік. На підтвердження формування сум зазначених показників по іншим контрагентам позивачем надано копії видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт(том 2, а. с. 194-195).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування позивачу зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 39 827 грн. та пропорційно нарахованих штрафних санкцій в сумі 9 956,75 грн.

Посилання ТОВ "Інвестшляхбуд - 4" в апеляційній скарзі щодо безпідставності проведення перевірки відповідачем по взаємовідносинам з ТОВ «Імпульс Плюс 2010» і ПП «Нафтобудком», колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів оскарження наказу про призначення проведення перевірки, а отже даний наказ є чинним.

Інші доводи апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженною відповідальністю "Інвестшляхбуд - 4", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 р. по справі № 2а-1670/7548/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.05.2013 р.