Ухвала суду № 31729511, 28.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 р.Справа № 2а-1870/8749/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Зарічного споживчого товариства на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2013р. по справі № 2а-1870/8749/12

за позовом Зарічного споживчого товариства

до Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протипрвним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Зарічного споживчого товариства до Державної податкової інспекції в місті Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в м. Сумах) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0004391502/26625 від 06.07.2012 року.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідач не надав до суду обґрунтованих пояснень щодо наявності у податкового органу правових підстав і повноважень вносити зміни до чинних договорів оренди землі, без участі та згоди сторін таких договорів. Вважає, що норми Податкового кодексу України ( далі - ПК України) мають вищу юридичну силу і підлягають пріоритетному застосуванню у порівнянні з нормами Закону України «Про оренду землі» лише в частині встановлення строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, у решті, у тому числі і в частині встановлення способу визначення розміру орендної плати вищу юридичну силу мають норми Закону України «Про оренду землі». Ні норми ПК України, ні норми будь-якого іншого нормативно-правового акту не встановлено обов*язку щодо внесення змін до умов існуючих договорів оренди землі в частині розміру орендної плати на рівні менше 3% від грошової оцінки земельних ділянок. Апелянт також зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги, що позивач у перевіряємому періоді здійснював господарську діяльність за спрощеною системою оподаткування і був звільнений від плати за землю, а тому в силу положень п.п.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України звільнений від обов*язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату, місце та час розгляду справи.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі представників сторін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податковим органом збільшено грошове зобов*язання по орендній платі за землю у зв*язку із зміною розміру загальнодержавного податку відповідно до закону, то необхідність сплати орендної плати в новому розмірі виникла у Зарічного споживчого товариства незалежно від умов договору та внесення змін до нього.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Зарічне споживче товариство використовує земельні ділянки на підставі укладених із Сумською міською радою договорів оренди: від 21.11.2002 року із змінами та доповненнями від 25.02.2005 року площею 4481 кв. м. по вул. СКД терміном дії до 23.06.2019 року; від 21.11.2002 року із змінами та доповненнями від 25.02.2005 року площею 6300 кв. м по вул. Інтернаціоналістів, терміном дії до 22.06.2019 року; від 17.09.2001р. із змінами та доповненнями від 15.11.2002 р. площею 2261 кв. м по вул. Привокзальній (район автостоянки), терміном дії до 28.09.2014 року (а.с. 12-16, 19-22, 25-28).

Відповідно до вище вказаних договорів, розмір орендної плати за земельні ділянки за квітень 2012 року позивачем визначався у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок по вул. Інтернаціоналістів, 21 та вул. СКД та 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Привокзальній.

Співробітниками ДПІ в м. Сумах проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, за результатами якої складено Акт № 1437/152/30321224 від 20.06.2012 року.

Як вбачається з висновку даного акту перевірки, дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за квітень 2012 року, заявленого Зарічним споживчим товариством в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік.

На підставі вище зазначеного акту ДПІ в м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004391502/26625 від 06.07.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб за основним платежем у розмірі 14474,97 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 7237,49 грн.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок податкового органу про те, що орендна плата за договорами оренди земельних ділянок державної та комунальної власності у квітні 2012 року позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі меншому ніж встановлено законодавством 3 % від грошової оцінки землі.

Колегія суддів зазначає, що з 01.01.2011 року порядок оподаткування землі в Україні, визначається розділом XIII «Плата за землю» ПК України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПКУ.

Згідно із вимогами ст. 6, п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16, п. 36.3 ст. 36 ПК України під податком розуміється обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Податковим кодексом України встановлено загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Пунктом 8.2 статті 8 ПК України передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 9 ПК України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів належить виключно Верховній Раді України.

До повноважень органів місцевого самоврядування не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких відноситься, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Колегія суддів зазначає, що нормами ПК України визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування. Річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, в укладених між Сумською міською радою (як орендодавцем) та Зарічним споживчим товариством (як орендарем) договорах оренди земельних ділянок розмір орендної плати складає 1,0 % від нормативної грошової оцінки землі на рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції податкового органу про те, що розмір орендної плати за даним договором оренди не відповідав вимогам чинного законодавства, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Виходячи з того, що у податковій декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, поданій до ДПІ у м. Сумах, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договорами оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1,0 % від нормативної грошової оцінки землі, замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про заниження позивачем розміру орендної плати за квітень 2012 року у розмірі 14474,97 грн.

Колегія суддів зазначає, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку, а тому дані відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 ПК України), не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, а тому, необхідність сплати земельного податку у новому розмірі, а саме у розмірі 3%, виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

З огляду на вище зазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, відносно того, що внесення змін до умов існуючих договорів оренди землі в частині розміру орендної плати на рівні не менше 3% від грошової оцінки земельних ділянок не передбачено ніяким нормативно-правовим актом, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним Законам, не можуть бути застосовані.

Посилання апелянта на те, що позивач є платником єдиного податку і звільнений від обов'язку нарахування, сплати подання податкової звітності з земельного податку, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов*язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Згідно п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов*язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Землекористувачами, в силу положень п.п. 14.1.73 ПК України, є юридичні та фізичні особи (резиденти та нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Зважаючи на те, що Зарічному споживчому товариству земельні ділянки надані у строкове користування згідно договорів оренди, то положення п .п.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України не розповсюджуються на позивача.

Інші доводи з вище зазначених підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Зарічного споживчого товариства залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2013 року по справі № 2а-1870/8749/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2013 р.