Постанова № 31729424, 22.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2013 року № 826/5562/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Завод сантехнічних заготовок» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 16.01.2013 р. № 0000192250 та № 0000182250.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав передбачені Законом підстави для віднесення сум до податкового кредиту та валових витрат.

Відповідачем заперечень на позов не надано, представник відповідача в судові засідання не з'явився, у зв'язку з чим справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС (далі - відповідач) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Реконструкція» код ЄДРПОУ 32623124, ТОВ «Гражданпромспецпроект» код ЄДРПОУ 65024789, ТОВ «ВСТК» код ЄДРПОУ 35179825.

За результатами перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва був складений Акт від 29 грудня 2012 року № 425/22-50/5503272 (далі - акт перевірки). Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 27 084 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 27 084 грн. та порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 141 361 грн., в тому числі за лютий 2011 в сумі 21 667 грн., травень 2011 в сумі 119 694 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000192250 від 16.01.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 141 361,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. та № 0000182250 від 16.01.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 27 084,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними обставинами.

Перевіркою встановлено, що ВАТ "Завод Сантехнічних Заготовок" згідно рахунка-фактури від 07.02.11 №108 здійснило оплату за поліетилен, труби листи згідно рах. №108 від 07.02.2011 шляхом перерахування грошових коштів в сумі 130003,84грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Реконструкція». Згідно даних по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в розрізі контрагента ТОВ «Реконструкція» дебіторська заборгованість станом на 31.12.1 1 становить 130003,84грн.

Також перевіркою було встановлено, що ВАТ "Завод Сантехнічних Заготовок" згідно рахунка-фактури від 30.05.11 №17 здійснило оплату за трубу згідно рах.№17 від 30.05.2011 шляхом перерахування грошових коштів в сумі 366085,15грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Гражданпромспецпроект», ТОВ «Гражданпромспецпроект» на користь ВАТ "Завод Сантехнічних Заготовок" виписало видаткову накладну від 30.05.11 №17.

Також актом перевірки встановлено, що ТОВ «ВСТК», код ЄДРПОУ 35179825, на користь ВАТ "Завод Сантехнічних Заготовок" згідно рахунка-фактури від 23.05.11 №187 виписало видаткову накладну №50 від 25.05.11р. на суму 325080,00грн., а ВАТ "Завод Сантехнічних Заготовок" згідно рахунків-фактур від 23.05.11 №187, 22.06.11 №345 здійснило оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ВСТК», в сумі 440100,00грн.

Згідно наданих до перевірки документів, а саме: видаткової накладної, банківських виписок, оборотно-сальдової відомості та картки по бухгалтерському рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" в розрізі контрагента, дебіторська заборгованість станом на 31.12.11 становить 88020,00грн.

З посиланням на постанову старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС в Одеській області капітана податкової міліції Балахтіна І.М. від 16.08.2012 по кримінальній справі №051201100163, відповідач дійшов висновків, що в період з 2010 по 2011 з метою ухилення від сплати податків та незаконного переведення у готівку безготівкових грошових коштів, службові особи ВАТ "Завод Сантехнічних Заготовок" (код ЄДРПОУ 5503272) за попередньою змовою з Левицьким В.О. та іншими членами ОЗГ, здійснювали перерахування грошових коштів на поточні рахунки ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданпромспецторг», ТОВ «ВСТК» з призначенням платежу «придбання товару, робіт, послуг». Фактично вказані товари ВАТ "Завод Сантехнічних Заготовок" не одержувало, а операції з ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданпромспецторг», ТОВ «ВСТК» носили безтоварний характер, що підтверджується матеріалами кримінальної справи.

Суд з правомірністю зазначених посилань не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, суд ухвалою від 27.03.2013р. витребував у відповідача копії податкових декларацій контрагентів позивача, докази визначення їм податкових зобов'язань, копії пояснень посадових осіб та інформацію про наявність кримінальних справ, всі документи на підставі яких було призначено та проведено перевірку. Натомість, суду вищезазначену інформацію відповідач не надав.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у вищезазначеного контрагента позивача на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь - які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також, як вбачається з матеріалів справи, фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими накладними, актами виконаних робіт та відповідними розрахунковими документами.

Також, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентами зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкових накладних, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, вищезазначені податкові накладні, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Контрагенти позивача, на час вчинення правочину були зареєстровані у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 16.01.2013 р. № 0000192250 та № 0000182250.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян