Постанова № 31729389, 03.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 р. Справа №805/3108/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання - Вітязь Х.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню

автошляхів та споруджень на них» (м. Краматорськ)

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

Державної податкової служби

про скасування рішень, -

за участю

представників сторін: від позивача - Вознюк Є.В.

від відповідача - Дем`янова О.О.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2012 року № 0003141502/27130, № 0003151502/27155, № 0003161502/27156.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Ним дійсно із простроченням була здійснена сплата податкових зобов'язань за 2011 рік, але згідно п. 7 п.р. 10 Податкового кодексу України у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року до нього повинна бути застосована санкція у розмірі 1 грн. за кожне порушення. Замість цього відповідач застосував до позивача фінансові санкції у загальному порядку. Крім цього, розрахунок фінансових санкцій до акту не відповідає дійсності.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та посилається на наступне. Відповідачем були застосовані санкції згідно п. 7 п.р. 10 Податкового кодексу України за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року. У випадках, коли позивач не сплачував суми самостійно визначених грошових зобов'язань у цей період, штрафна санкція була застосована відповідно до п. 126.1. ст.. 126 Податкового кодексу України, оскільки згідно цієї норми дата виникнення штрафної санкції є дата несвоєчасного погашення сум податкового боргу, дата порушення податкового законодавства також визначається як дата несвоєчасного погашення сум податкового боргу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 13489818, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 289768, знаходиться на обліку відповідача з 15.08.1990 року, згідно свідоцтва № 06292229 є платником податку на додану вартість (надалі ПДВ).

Позивачем з грудня 2010 року по червень 2012 року надавались податкові декларації з ПДВ та уточнюючі розрахунки, згідно яких ним були визначені податкові зобов'язання.

22.11.2012 року відповідачем була проведена камеральна перевірка позивача з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом, за результатами якої складений акт за № 2238/15-2-13489818. Згідно висновків цього акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 та п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України (надалі ПК України), а саме несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ за грудень 2010 року, січень-червень 2011 року, вересень-жовтень 2011 року, лютий-червень 2012 року та по уточнюючим розрахункам з ПДВ за серпень та вересень 2011 року.

Позивачем були надані заперечення на вказаний акт перевірки від 04.12.2012 року, які листом від 07.12.2012 року відповідачем були відхилені.

На підставі акту перевірки від 22.11.2012 року відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 04.12.2012 року № 0003141502/27130, яким до позивача застосований штраф у розмірі 10% у сумі 12327,56 грн.; № 0003151502/27155, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20% у сумі 117163,20 грн. та № 0003161502/27156, яким до позивача застосований штраф у сумі 6 грн.

Вказані рішення 18.12.2012 року були оскаржені позивачем до ДПІ у Донецькій області, 11.02.2013 року скарга була відкликана позивачем, відповідно рішенням про розгляд скарги від 14.02.2013 року вона була залишена без розгляду та повернута.

Суттю даного спору є правомірність застосування до позивача штрафу за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року.

Згідно п. 16.1.4. п. 16.1. ст.. 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до вимог п. 203.2. ст.. 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що визначені позивачем податкові зобов'язання за спірний період сплачувались ним несвоєчасно, що також не заперечувалось сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Але при цьому суд зазначає наступне.

Ч. 1 п.7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Аналіз наведеної норми доводить, що порушення, за яке застосовується зазначений штраф повинно бути вчинено платником податків лише у визначений період.

Як вже зазначалося, у акті перевірки відповідачем встановлено, що позивачем були порушені строки сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ, зокрема, за спірний період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, тобто встановлена наявність 6 порушень, вчинених позивачем саме за період, визначений ч. 1 п.7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України.

Таким чином, за спірний період до позивача відповідачем згідно ч. 1 п.7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України повинні бути застосовані штрафні санкції у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, відповідно 6 грн., а саме: за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року у сумі 1 грн.; за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року у сумі 1 грн.; за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за березень 2011 року у сумі 1 грн.; за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за квітень 2011 року у сумі 1 грн.; за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за травень 2011 року у сумі 1 грн. та за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за червень 2011 року у сумі 1 грн.

Згідно ж додатку до акту перевірки - розрахунку фінансових санкцій відповідачем позивачеві нараховані санкції за загальним правилом, тобто фінансова санкція нараховувалась за кожним платежем, здійсненим позивачем.

Так, згідно податковій декларації за січень 2011 року № 90000472435 від 18.02.2011 року позивачем визначено податкове зобов'язання у сумі 58886 грн., яке сплачувались ним частками, а саме: 30.05.2011 року - 52598,92 грн., 30.05.2011 року - 2766,08 грн., 31.05.2011 року - 2766,08 грн. та 22.06.2011 року - 59847,35 грн. За кожною вказаною частковою сплатою відповідачем позивачеві нараховувався штраф по 1 грн.

Таким чином, лише за порушення строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року відповідачем до позивача був застосований штраф у загальній сумі 4 грн., оскільки було 4 часткових сплати.

У даному випадку відповідачем не враховано того факту, що позивачем допущено лише одне порушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року.

Суд також зазначає, що на застосування штрафу згідно ч. 1 п.7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України ніяким чином не впливає ані зменшення (збільшення) суми простроченого узгодженого податкового зобов'язання, ані кількість днів прострочення, оскільки штраф застосовується, саме за кожне окреме одне ціле порушення.

Крім цього, відповідачем безпідставно був застосований до позивача штраф у сумі 1 грн. за порушення ним сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року, оскільки це порушення вчинене позивачем поза періодом, визначеним ч. 1 п.7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України - з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на правомірність застосування до позивача санкцій у розмірі 10% та 20% по оплатам, які були здійсненні позивачем за лютий - червень 2011 року вже після 30.06.2011 року, з огляду на наступне.

До позивача були застосовані зазначені санкції за порушення ним строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ за період лютий-червень 2011 року, тобто у даному випадку, фінансові санкції застосовані за порушення, вчинені позивачем, які відносяться до порушень, визначених ч. 1 п.7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України і факт оплата ним зобов'язань після 30.06.2011 року ніяким чином не впливає на застосування штрафу у сумі 1 грн.

Аналіз вказаного розрахунку фінансових санкцій також доводить, що відповідачем зараховувались сплачені позивачем грошові кошти не у порядку їх календарного надходження, а вибірково. Так, згідно стовпчику «дата фактичної сплати податкового зобов'язання» відповідач зараховував кошти позивача наступним чином: 24.09.12 року у сумі 51553 грн., потім 19.06.12 року - 40000 грн., потім знову 24.09.2012 року - 51553 грн. і далі зараховує кошти сплачені 23.09.2011 року у сумі 42200 грн. та 18.08.2011 року - 41794,05 грн.

Крім цього, вказані у розрахунку суми, які нібито сплачувались позивачем, не співпадають із сумами, вказаними у платіжних дорученнях, наданих позивачем до матеріалів справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на зазначене, при прийняті спірних рішень відповідач діяв всупереч вимог ПК України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; недобросовісно; нерозсудливо та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення від 04.12.2012 року № 0003141502/27130, № 0003151502/27155, № 0003161502/27156 не можуть вважатися обґрунтованими та законними, відповідно підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду за ззаначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1294 грн. 97 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись Податковим кодексом України, ст. 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 04.12.2012 року за № 0003141502/27130, 0003151502/27155, 0003161502/27156.

Стягнути з Державного бюджету на користь Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» судові витрати у сумі 1294 грн. 97 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 03.06.2013 року у присутності представників сторін.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 10 червня 2013 року.

Суддя Маслоід О.С.