Рішення № 31729239, 05.06.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/28969/12

№2-637/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Коробенка С.В.

при секретарі Бабій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 про визнання право чинив частково недійсними, визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому заявила до нього наступні позовні вимоги:

1. Визнати частково недійсним Договір № К/06/027-106 купівлі-продажу цінних паперів від 29.09.2006 р. в частині покупця, визнати Позивача ОСОБА_1 покупцем за цим договором замість ОСОБА_2

2. Визнати частково недійсним Договір міни (погашення цільових іменних облігацій) від 24.03.2008 р. в частині сторони договору, визнати Позивача ОСОБА_1 стороною за цим договором замість ОСОБА_2

3. Визнати частково недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12.09.2008 р., визнати Позивача ОСОБА_1 продавцем за цим договором замість ОСОБА_2

4. Визнати частково недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 23.10.2008 р., визнати Позивача ОСОБА_1 покупцем за цим договором замість ОСОБА_2

5. Визнати частково недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 30.10.2008 р., визнати Позивача ОСОБА_1 покупцем за цим договором замість ОСОБА_2

6. Визнати за Позивачем ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

7. Визнати за Позивачем ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3.

Свої вимоги Позивач обґрунтовував у тексті позовної заяви наступними обставинами.

У вересні 2006 року в зв'язку з розірванням шлюбу Позивач вирішила продати власну кооперативну трикімнатну квартиру АДРЕСА_5, а виручені кошти інвестувати в будівництво нової квартири, яку в подальшому вигідно продати, та на виручені кошти купити для себе дві дешеві однокімнатні квартири на вторинному ринку нерухомості, в яких мали б проживати Позивач та її діти.

Оскільки на той час Позивач жила в м. Вінниці, виникали труднощі в оформленні необхідних документів та договорів на себе, а тому вона з колишнім чоловіком домовилась, щоб під його контролем всі документи та розрахунки мали б проводились на ім'я сина ОСОБА_2

Позивач вказує, що з метою реалізації такої домовленості 29 вересня 2006 року за Договором №К/06/027-106 купівлі-продажу цінних паперів формальним покупцем ОСОБА_2 було придбано пакет облігацій, які давали право на придбання частки у праві власності на житлове приміщення в будинку, який мав будуватись за адресою АДРЕСА_6.

05 жовтня 2006 року Позивач продала квартиру АДРЕСА_5, і цього ж дня від імені ОСОБА_2 були оплачені облігації за договором (К/06/027-106 від 29/09/2006).

Коли будинок був побудований, 12 вересня 2008 року квартира АДРЕСА_6 була продана за Договором купівлі-продажу, в якому продавцем формально був зазначений ОСОБА_2, оскільки він формально був зазначений власником цієї квартири на підставі Договору міни (погашення цільових іменних облігацій).

Надалі, як зазначає Позивач, на її прохання колишній чоловік та діти підібрали для неї дві маленькі однокімнатні квартири. Але, враховуючи, що з поважних причин Позивач не змогла прибути в призначений час на підписання договорів купівлі-продажу квартир, обидві квартири були куплені формально на ім'я сина, хоча в дійсності їх покупцем і власником Позивач вважає себе.

Так, згідно з Договорами купівлі продажу 23 жовтня 2008 року була куплена квартира АДРЕСА_2, а 30 жовтня 2008 року була куплена квартира АДРЕСА_7.

Позивач наполягає на тому, що Відповідач участь у зазначених вище договорах брав суто формально, будучи тільки записаним стороною спірних договорів та не маючи фінансових можливостей для їх виконання. Фактично ж стороною цих договорів була саме Позивач, оскільки вони були укладені в її інтересах, фактично нею, всі платежі за договорами купівлі-продажу облігацій та двох квартир здійснювались за її кошти, а тому саме Позивачу, як учаснику договорів належить право власності на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3.

На пропозицію суду Позивачем під час розгляду справи було залучено співвідповідачем по справі ОСОБА_3, яка в результаті розгляду судової справи про поділ майна подружжя з ОСОБА_2 1/2 частку у праві власності на квартири АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3.

Крім того, в якості третьої особи по справі було залучено ОСОБА_4, який є колишнім чоловіком ОСОБА_1 та батьком Відповідача ОСОБА_2

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримала, просила його задовольнити. Звернула увагу суду на те, що під час розгляду справи про поділ майна подружжя суд невірно дав оцінку обставинам справи, що призвело до постановлення неправильного рішення. Крім того, як вказала представник Позивача, суд неповно дослідив обставини походження грошових коштів, за які були придбані спірні квартири. А оскільки сама Позивач не була залучена до участі у справі як сторона спору, вона не мала процесуальної можливості ознайомитись та оскаржити вказане судове рішення від 12.09.2012р.

Відповідач ОСОБА_2 визнав позов повністю. Зазначив, що під час розгляду справи про поділ майна подружжя з ОСОБА_3 він помилявся, коли вказував, що квартири були придбані ним на подаровані йому кошти. Насправді, як йому потім роз'яснили батьки, ніяких коштів йому не дарували, а він був записаний стороною договорів лише формально, оскільки його мати не могла з поважних причин бути присутньою при укладення договорів, і саме вона, ОСОБА_1, є справжнім їх власником, проти чого він не заперечує.

Представник Відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти заявленого позову. Зазначив, що подання даного позову свідчить лише про намагання Позивача та Відповідача ОСОБА_2 уникнути наслідків ухваленого рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.09.2012р. у справі про поділ майна подружжя між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що підтверджується первісною редакцією позову, в якій Позивач навіть не згадує про існування такого судового рішення та не ставить питання про залучення до участі у справі ОСОБА_3

Представник ОСОБА_3 звернув увагу на те, що ОСОБА_1 прекрасно знала про наявність справи про поділ майна подружжя між Відповідачами, оскільки брала участь у судовому засіданні у тій справі в якості свідка. Крім того, її пояснення, вкладені у даному позові щодо джерел походження коштів, за які були придбані дві спірні квартири у більшій своїй частині збігаються з тим, що пояснювала ОСОБА_1 в якості свідка під час розгляду справи про поділ майна подружжя. Усім її поясненням судом була надана відповідна оцінка, і у сукупності з іншими обставинами по справі було постановлене рішення, яке в подальшому залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.11.2012р.

Третя особа по справі ОСОБА_4 підтримав заявлений ОСОБА_1 позов, пояснив, що ані ОСОБА_2, ані ОСОБА_3 ніколи не мали достатніх коштів для того, щоб придбати дві квартири. Кошти, за які спочатку були придбані облігації, а потім опосередковано через укладення інших договорів належали особисто ОСОБА_1, і саме особисто для неї придбавались спірні квартири.

Вислухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя було встановлено, що ними в період шлюбу було придбане наступне нерухоме майно, яке стало їх спільною сумісною власністю:

- квартира АДРЕСА_2;

- квартира АДРЕСА_8.

За кожним з подружжя визнано 1/2 частку у праві власності на зазначені квартири. (а.с. 104-109)

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2012 року рішення залишене без змін. (а.с. 110-112)

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з абз.4 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

Встановлено, що ОСОБА_1 не брала участі у справі у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя як сторона чи третя особа. Разом з тим, у вказаній справі вона була допитана в якості свідка і надала суду пояснення аналогічні тим, що викладені нею у позовній заяві, щодо джерел походження коштів на придбання квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_8, тобто про те, що вказані квартири були придбані саме за її власні кошти, а не кошти подружжя (Відповідачів у даній справі).

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Як вбачається зі змісту рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року показанням ОСОБА_1 у сукупності з іншими доказами по справі, в тому числі - показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_4, судом була надана відповідна оцінка і постановлене рішення, яке залишене без змін Ухвалою Апеляційного суду м. Києва та набрало чинності. Враховуючи відсутність будь-яких нових доказів, про які не йшла мова у поясненнях ОСОБА_1 у межах справи про поділ майна подружжя, суд немає підстав давати іншу оцінку тим же обставинам, які вже оцінені судом.

Суд звертає увагу на те, що під час перебування справи про поділ майна подружжя у провадженні суду ОСОБА_1 достовірно про це знала, проте не скористалась наданим їй законом правом вступу у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору. Крім того, навіть дізнавшись про ухвалене рішення ОСОБА_1 не оскаржила його як особа, щодо прав якої ухвалене рішення без її залучення до розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

До уваги слід взяти той факт, що до ухвалення рішення від 12.09.2012р. у справі про поділ майна Відповідачів ОСОБА_1 не зверталась до суду з вимогами до свого сина ОСОБА_2 про оспорювання укладених ним договорів в частині удаваності їх контрагента. Відповідач ОСОБА_2 підтвердив суду, що ніколи його мати не мала претензій до нього щодо укладених ним договорів.

Своє право Позивач вважає порушеним не з моменту укладення спірних договорів, а з моменту ухвалення рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.09.2012р.

Викладені обставини свідчать про те, що поданням даного позову Позивач намагається створити умови для ухилення від результатів розгляду справи про поділ майна подружжя Відповідачів, надати обставинам, дослідженим в одній справі, іншої оцінки в межах даної справи, штучно створюючи спір, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не брала участі у справі про поділ майна.

Про такий намір Позивача свідчить саме по собі пред'явлення позову у первісній його редакції лише до ОСОБА_2 та замовчування Позивачем наявності рішення суду від 12.09.2012р.

Згідно з ч.1 ст.36 ЦПК України сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу. Невиконання цього обов'язку Позивачем щодо залучення до участі у справі ОСОБА_3 (в первісній редакцій позову) свідчить про її недобросовісність та намагання ввести суд в оману щодо дійсних обставин справи, що, вочевидь, не може вважатись прийнятним.

Суд звертає увагу на той факт, що задоволення вимог Позивача про визнання частково удаваними (в частині однієї з сторін) Договору № К/06/027-106 купівлі-продажу цінних паперів від 29.09.2006р., Договору міни (погашення цільових іменних облігацій) від 24.03.2008 р., Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12.09.2008р. не створить (змінить або припинить) будь-яких прав чи обов'язків у будь-якої особи, в тому числі Позивача чи Відповідачів. Очевидним є той факт, що Заявляючи дані позовні вимоги Позивач намагається встановити джерело походження коштів на придбання квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_8, проте, як зазначено вище, джерела походження коштів на їх придбання досліджувались у справі про поділ майна подружжя, в тому числі із врахуванням показань ОСОБА_1, і в межах даної справи суд позбавлений можливості дати цим обставинам іншу оцінку, ніж та, яка відображена у рішенні, що набрало чинності.

За таких обставин заявлений позов не може вважатись обґрунтованим, і не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: