Постанова № 31728064, 05.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 5023/5705/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління

магістральних гахопроводів "Харківтрансгаз"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від

15.04.2013 року

у справі № 5023/5705/12 господарського суду

Харківської області

за позовом ТОВ Спеціалізоване підприємтсво "Альтус - Про"

до ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління

магістральних гахопроводів "Харківтрансгаз"

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

позивача - Гринько О.В. дов. від 04.01.2013 р.,

відповідача - Федоренко В.В. дов. від 29.01.2013 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.02.2013 р. (суддя - Попович І.М.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство "Альтус-Про" суму основного боргу в розмірі 370 467,60 грн., пеню в розмірі 377,87 грн., 3% річних в розмірі 151,83 грн. та судовий збір в розмірі 7419,95 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 р. (судді - Гончар Т.В., Білецька А.М., Гребенюк Н.В.) рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління

магістральних гахопроводів "Харківтрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2012 р. між ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Альтус-Про" (виконавець) та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (замовник) був укладений договір про закупівлю послуг № 36/1/1208.000240 (далі договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надати роботи малярні (відновлення лакофарбового покриття обладнання лінійної частини МГ и ГРС Херсонського ЛВУМГ), а замовник прийняти і оплатити ці послуги.

Судами було встановлено, що протягом терміну дії договору виконавець належним чином надавав послуги замовнику. Доказами цього є акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2В: № № 3, 5, 6, 11, 12 від 28 вересня 2012 р. на суму 370 467,60 грн. Вказані акти підписані уповноваженими особами як з боку виконавця, так і з боку замовника та скріплено печаткою підприємства замовника без зауважень та претензій.

Однак, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг не виконав, у зв'язку з чим у нього перед останнім утворилась заборгованість у сумі 370 467,60 грн.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині оплати основного боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.5. договору було передбачено, що замовник за порушення грошових зобов'язань сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент існування заборгованості.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про стягнення ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" 3% річних у розмірі 151,83 грн. та пені у розмірі 377,87 грн.

Звертаючись з касаційної скаргою, ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних гахопроводів "Харківтрансгаз просило скасувати постанову апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 90% та розстрочки виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів погоджується з висновком про те, що відповідна сума пені, стягнута судом першої інстанції, є значно меншою, ніж сума заборгованості, при цьому відповідачем не було наведено інших обставин, які мають істотне значення та дають суду право зменшити розмір неустойки.

На підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу, суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 (зі змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Однак, доказів щодо наявності виняткових обставин, у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, які б були підставою для надання розстрочки виконання рішення суду, не були надані відповідачем.

Апеляційним господарським судом відзначено, що має місце факт укладання 28 лютого 2013 р. між ТОВ СП "Альтус-Про" та ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" угоди про розстрочення заборгованості, якою досягнута домовленість про розстрочення платежів до 30.07.2013 р., в тому числі - і за оскаржуваним рішенням суду, в позасудовому порядку.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про залишення без задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення та зменшення пені на 90 відсотків.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків.

Згідно частини другої ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонетрного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних гахопроводів "Харківтрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року у справі № 5023/5705/12 залишити без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2013 року у справі № 5023/5705/12.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський