Постанова № 31728009, 06.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа № 5017/2120/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Санаторій "Сенетатя" Державного підприємства "Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдована постановувід 14.02.2013 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 5017/2120/2012за позовомДочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Санаторій "Сенетатя" Державного підприємства "Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки МолдовадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергопромсістемс"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаЛікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова, Фонду державного майна Українипровизнання недійсним договору орендиВ судове засідання прибули представники сторін:Фонду державного майна України Шевчук О.М. (дов. від 13.12.2012)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника третьої особи та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Санаторій "Сенетатя" Державного підприємства "Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергопромсістемс" про визнання договору оренди від 17.02.2003р. №27.02.2003 недійсним з огляду на перевищення представником орендодавця повноважень з посиланням на таке.

Згідно з п.8.3 Статуту дочірнього підприємства "Санаторій "Сенетатя", чинного на час укладення договору оренди, засновник, яким є Державне підприємство "Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова, призначає директора, з яким укладає контракт, в якому передбачає надані директору права, обов'язки, відповідальність та інші умови.

Пунктом 5 контракту, укладеного Державним підприємством "Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова з гр.Костовим А.Д., прийнятим на роботу в якості керівника Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Санаторій "Сенетатя" передбачено, що директор узгоджує з Державним підприємством "Medisan" передачу приміщень в оренду, а також інші угоди з грошовим обсягом більше 5000 грн на рік.

Договір оренди про передачу нерухомого майна в оренду не узгоджувався Державним підприємством "Medisan" і в подальшому Державним підприємством "Medisan" не схвалювався.

Білгород-Дністровським виконкомом 07.04.2003 здійснена перереєстрація Дочірнього підприємства "Санаторій "Сенетатя". Зазначеним статутом чітко визначено про те, що ДП "Санаторій "Сенетатя" укладає угоди від свого імені, однак за узгодженням з Державним підприємством "Medisan".

За таких обставин, Дочірнє підприємство "Санаторій "Сенетатя" у спірній угоді виступило як орендодавець, який не є при цьому власником майна і не отримав дозволу на укладення угоди уповноваженого на це органу.

09.08.2012 ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергопромсістемс" до місцевого господарського суду подало клопотання про застосування строку позовної давності за вх.№24923/2012.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2012 у справі №5017/2120/2012 (суддя Гуляк Г.І.) у задоволенні позову ДП з іноземними інвестиціями "Санаторій" "Сенетатя" ДП "Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова відмовлено з огляду на виконання сторонами спірного договору та послідуюче схвалення самим позивачем спірного договору. Усі обставини, на які посилається позивач у своєму позові та у письмових поясненнях, були йому відомі з моменту укладення договору оренди, що вказує на пропуск позивачем строку позовної давності.

31.01.2013 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд Державного майна України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 (колегія суддів: О.Журавльов, М.Михайлов, А.Ярош) рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2012 залишене без зміни з посиланням на таке.

17.02.2003 між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергопромсістемс" (орендар), в особі директора Костюк П.П., та ДП з іноземними інвестиціями "Санаторій "Сенетатя" Державного головного підприємства "Медісан" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова (орендодавець), в особі директора Костова А.Д., укладений договір оренди будинку прибуваючих п'ятого пансіонату №27.02.2003, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в довгострокове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс п'ятого пансіонату для розміщення під час лікування, перебування та реабілітаційного відпочинку державних службовців потерпівших під час Чорнобильської аварії, склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та балансу орендодавця, складеного станом на кінець 2002р. і становить 1804097 грн., залишкова ціна становить 929478 грн.

Відповідно до п.п.1.2-1.5 договору об'єкт що орендується являє собою будинок, що стоїть окремо з підсобними приміщеннями, для розміщення, перебування, оздоровлення та відпочинку людей. Адреса: с.м.т. Сергіївка, Набережна Ротерхема, 9. Загальна площа: 3069 кв. м, розмір огородженої земельної ділянки, що передається у користування з об'єктом що орендується: 15230 кв. м.

Пунктом 1.8 договору стан об'єкта оренди на момент передачі в оренду був визначений таким, що потребує капітального ремонту.

Згідно із п.9.1 договору даний договір діє з 17 лютого 2003р. до 17 лютого 2033р., строком на 30 років.

Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

02.12.2004 виконавчим комітетом Сергііївської селищної ради видане Республіці Молдова в особі Державної канцелярії Республіки Молдова свідоцтво про право власності на будинок для приїжджих, який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївна, вул. Гагаріна, 37.

27.12.2005 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №1 до договору оренди №27.02.2003 від 17.02.2003. Указана додаткова угода підписана з боку позивача головним лікарем Цуркан М.Г., а з боку відповідача - Костюк П.Ф., дана додаткова угода скріплена печатками підприємств. Указаною додатковою угодою сторони погодили план реконструкції та обсяги робіт зі створення вентиляції та теплопостачання, питання відносно ремонту спірного об'єкту та інше.

Пунктом 1.3 статуту позивача в редакції станом на 01.04.1999 визначено, що підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації.

Пунктом 8.8 статуту зазначено, що директор організовує роботу підприємства, несе відповідальність за результати його роботи, без довіреності представляє підприємство у всіх організаціях, підприємствах, установах, діє від його імені, розпоряджається грошовими коштами та іншим майном, укладає господарські та інші договори, видає довіреності, приймає та звільняє працівників, здійснює повсякденне керівництво діяльності підприємства.

У відповідності до ч.1 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори" від 29.06.2004 чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Згідно зі ст. 2 Угоди, підписаної між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності кожна із Сторін визнає право власності іншої Сторони, її громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філіали, долі, паї, акції та інше майно), включаючи об'єкти соціально-культурної сфери (санаторії, санаторії-профілакторії, будинки і бази відпочинку, пансіонати, готелі, кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади), що перебували на 1 грудня 1990 року в віданні органів державного управління іншої Сторони, а також були власністю інших юридичних осіб, у майні яких відсутня державна частка, та фізичних, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин.

31.10.2002, на виконання ст. 2 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова, протоколом, підписаним Урядом Республіки Молдова та Фондом державного майна України, ДП "Санаторій "Сенетатя" визнано власністю Республіки Молдова.

Законом України "Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року" від 12.07.2001 на Фонд державного майна України покладено виконання функцій, які відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності здійснюються органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що на відносини щодо майна, яке є предметом договору оренди №27.02.2003 від 17.02.2003, поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ.

Згідно зі ст. 5 абз. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла під час укладення спірного договору) орендодавцями є підприємства щодо окремого індивідуального майна та нерухомого майна площею до 200 кв.м, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв.м.

Абзаци другий та третій вказаної статті встановлюють, що орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва зокрема щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.

Статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Згідно зі статтею 19 ч. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Як вбачається з договору оренди №27.02.2003 від 17.02.2003, укладеного між ДП "Санаторій "Сенетатя" та ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергопромсістемс", його умови не відповідають зазначеним вище вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тому з цієї підстави договір оренди №27.02.2003 від 17.02.2003, на думку суду апеляційної інстанції, є недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач про порушення свого права знав з моменту укладення договору, таким чином право пред'явлення відповідного позову про визнання недійсним договору оренди №27.02.2003 від 17.02.2003 виникло до 1 січня 2004 року.

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Згідно зі ст. 71 ЦК УРСР, який діяв під час укладення договору оренди, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Приймаючи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями "Санаторій" "Сенетатя" Державного підприємства "Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова звернутись до суду з відповідним позовом про визнання договору оренди недійсним у межах позовної давності, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем позовної давності.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Санаторій "Сенетатя" посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову у справі скасувати, а позовні вимоги задовольнити.

Від Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Санаторій "Сенетатя" до Вищого господарського суду України надійшла телеграма про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з неможливістю представника позивача з'явитися у судове засідання.

Враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 28.05.2013 про прийняття касаційної скарги до розгляду явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, а також з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка позивач не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 1115 ГПК України, у зв'язку з чим, заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Підставою позову про визнання недійсним договору оренди позивач зазначає перевищення представником орендодавця при укладенні оспорюваного договору наданих йому повноважень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію господарських судів попередніх інстанцій про наявність у представника орендодавця відповідних повноважень на час укладення договору згідно з положеннями Статуту. Обмеження повноважень представника (керівника підприємства) положеннями укладеного з ним трудового контракту як і подальша зміна повноважень керівника статутними положеннями, не змінює прав та обов'язків юридичної особи, які вона набуває через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом, тобто на момент укладення договору (положенням ст.29 ЦК УРСР).

Посилання господарських судів попередніх інстанцій на закінчення строків позовної давності як на підставу відмови у позові (ст.80 ЦК України) є помилковим, оскільки така підстава може бути застосована при обґрунтованості заявлених вимог.

Незалежно від помилковості посилань судів попередніх інстанцій на пропуск позивачем строку позовної давності про визнання договору оренди недійсним, колегія суддів підтримує висновок судів про застосування щодо недійсності договору оренди, укладеного у 2003 році позовної давності, встановленої ЦК УРСР (п.7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, на який посилається позивач, регламентує застосування цього кодексу до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів. Предметом договору, що розглядається, є визнання недійсним договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не підтримує позицію господарського суду апеляційної інстанції про те, що у даних правовідносинах обов'язковим є застосування положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки майно, що є предметом оренди, не належить до державного або комунального майна України, а Законом України "Про ратифікацію угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності…" покладено на Фонд державного майна України виконання функцій про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, що забезпечують захист державного майна України, розташованого на території Республіки Молдова.

Помилковим є і посилання заявника касаційної скарги на відсутність у орендаря відповідних дозволів на здійснення господарської діяльності, передбаченої договором оренди, оскільки зазначена підстава не була заявлена при зверненні до суду з позовом; не була предметом дослідження судами попередніх інстанцій, як і відсутні обґрунтування порушення зазначеними обставинами прав орендодавця, що є вимогою ст.1 ГПК України.

Виходячи з викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається. Незалежно від мотивів, викладених в оскаржуваній постанові, постанову, якою підтримане рішення суду у відмові про визнання недійсним договору оренди, слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Санаторій "Сенетатя" Державного підприємства "Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 у справі №5017/2120/2012 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк