Постанова № 31727920, 06.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа № 15/7/5025/721/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 15.01.13у справі№ 15/7/5025/721/11 Господарського суду Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський комбікормовий завод" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля"простягнення 440 373,87 грн.

У судовому засіданні 30.05.13 у справі було оголошено перерву до 06.06.13.

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Лукіянчук О.М (дов. від 05.01.13).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Красилівський комбікормовий завод" звернулося з позовом до Фермерського господарства "Житниця" про стягнення 358 035,51 грн. - основного боргу, 60 149,97 грн. - інфляційних втрат та 22 188,39 грн. - 3 % річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг згідно з договором № 45 від 15.07.08 на здачу-приймання давальницької сировини та надання послуг зі зберігання, сушці або переробці на дерть в 2008 році. При цьому позивач посилався на приписи статей 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.06.11, винесеною суддею Крамар С.І., замінено відповідача - Фермерське господарство "Житниця" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житниця поділля".

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.02.12, ухваленим колегією суддів у складі: Муха М.Є. - головуючого, Танасюк О.Є., Виноградової В.В., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з недоведеності матеріалами справи наявності у відповідача перед позивачем боргу за укладеним між сторонами договором. Водночас судом було враховано висновки проведеної у справі судової економічної експертизи. При цьому суд керувався приписами статей 509, 525, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Філіпової Т.Л. - головуючого, Василишина А.Р., Юрчука М.І., постановою від 15.01.13 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 274 331,89 грн. - основного боргу, 53 769,05 грн. - інфляційних втрат та 17 001,06 грн. - 3 % річних. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, апеляційний суд виходив з доведеності матеріалами справи виконання позивачем робіт за договором № 45 від 15.07.08. В частині незадоволених вимог апеляційний суд виходив з недоведеності здійснення господарських операцій саме на виконання договору № 45 від 15.07.08. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 526, 530, 610, 625, 901 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Красилівський комбікормовий завод" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на безпідставне неврахування апеляційним судом висновків проведених у справі судово-економічних експертиз щодо недоведеності надання позивачем послуг на виконання договору № 45 від 15.07.08. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 33, 36, 41, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський комбікормовий завод" до Фермерського господарства "Житниця" про стягнення 358 035,51 грн. - основного боргу, 60 149,97 грн. - інфляційних втрат та 22 188,39 грн. - 3 % річних згідно з укладеним між сторонами договором № 45 від 15.07.08 на здачу-приймання давальницької сировини та надання послуг зі зберігання, сушці або переробці на дерть в 2008 році. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог через їх необґрунтованість і недоведеність матеріалами справи. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті цього ж Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Як убачається з матеріалів справи, підставою позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Красилівський комбікормовий завод" визначено неналежне виконання обов'язку в частині розрахунку за надані позивачем послуги згідно з договором № 45 від 15.07.08 на здачу-приймання давальницької сировини та надання послуг зі зберігання, сушці або переробці на дерть в 2008 році. При цьому на підтвердження своїх вимог позивачем надано акти на виконання робіт та рахунки - фактури, які виставлялись відповідачеві для оплати наданих послуг. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарський суд першої інстанції визнав недоведеним наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у спірній сумі. При цьому місцевим господарським судом були оцінені надані позивачем (в підтвердження своїх позовних вимог) акти на виконання робіт та рахунки - фактури, які виставлялись відповідачеві для оплати наданих послуг. Вказані документи місцевим господарським судом були відхилені та визнані такими, що не підтверджують надання позивачем послуг саме за укладеним між сторонами договором № 45 від 15.07.08 й водночас судом вірно враховано і висновок проведеної у справі судово-економічної експертизи № 10146/11-45 від 11.11.11, відповідно до якого документально підтвердити заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 358 035,51 грн. згідно з договором на здачу - приймання давальницької сировини та надання послуг по зберіганню, сушці або його переробці на дерть від 15.07.08 № 45 не можливо. Відповідно до статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством. За таких вставлених обставин справи, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про безпідставність вимог щодо стягнення з відповідача заявленої суми боргу з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат. Апеляційний господарський суд розглянувши спір і призначивши повторну судово-економічну експертизу установив ті ж самі обставини. Зокрема, у постанові зазначив, що надані позивачем докази не містять посилань на договір № 45 від 15.07.08, котрий визначений підставою позову. Разом з тим апеляційний суд прийняв невірне рішення про часткове задоволення позову, дійшовши помилкового висновку щодо доведеності матеріалами справи надання позивачем послуг згідно з договором № 45 від 15.07.08. Таким чином, враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія вважає правомірним висновок Господарського суду Хмельницької області про відсутність підстав для задоволення позову. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження, тому постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.13 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.02.12 залишенню в силі. Судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.13 у справі Господарського суду Хмельницької області № 15/7/5025/721/11 скасувати.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.02.12 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський комбікормовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" 3 451,02 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві) 952,72 грн. судового збору, зайво сплаченого згідно з платіжним дорученням від 25.01.13 № 2915.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець