Постанова № 31727915, 04.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 5019/1607/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької М. Даниловаза участю представників:прокуратуриТомчук М.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури УкраїнипозивачаЛуцик К.В. - довіреність від 26.09.2012 р. (том 1 а.с. 52)відповідачаБоротюк О.О. - довіреність від 09.04.2013 р. Новак А.О. - директор третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс"на постановувід 14.03.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 5019/1607/12 господарського суду Рівненської областіза позовомСпеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс"до Державного підприємства "Спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства "Березнівський держспецлісгосп"треті особи- Рівненська обласна державна адміністрація - Міністерство аграрної політики та продовольства Україниза участюПрокуратури м. Рівнепроусунення перешкод у користуванні землею

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2010 року Спеціалізований виробничий сільськогосподарський кооператив "Агроліс" (СВСК "Агроліс") звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Держаного підприємства "Спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства "Березнівський держспецлісгосп" (ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп") про:

- зобов'язання відповідача не чинити позивачу перешкод у користуванні земельними ділянками, які належать позивачу на підставі державних актів від 25.12.2001 р., шляхом припинення фактичного використання земельних ділянок та припинення рубки лісів на цих земельних ділянках;

- визнання недійсними лісорубних квитків виданих ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" (перелік яких зазначено у позовній заяві том 1 а.с. 2).

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 92, 95, 141, 152 Земельного кодексу України та статті 17 Лісового кодексу України обґрунтовані тим, що позивачу згідно державних актів, виданих згідно рішення Рівненської обласної ради народних депутатів від 04.10.2001 р., було надано у постійне користування землю загальною площею 5006,64 га для ведення лісового господарства на території 12 сільських рад Березнівського району Рівненської області.

Позивач зазначав, що за домовленістю з відповідачем з січня 2005 року вказані земельні ділянки були передані ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" у тимчасове користування, і згідно акта передачі від 09.12.209 р. повернуті позивачу, проте, відповідач належні позивачеві земельні ділянки не звільнив та продовжує їх використовувати, здійснюючи рубку лісів, залишаючи без відповіді звернення позивача про припинення неправомірних дій та припинення використання земельних ділянок, що стало підставою для звернення до суду.

ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" у відзиві на позовну заяву просив відмовити у її задоволенні вказуючи, зокрема, на те, що в порушення статті 33 господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено порушення з боку відповідача (чи його працівників) прав позивача.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.11.2012 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Рівненську обласну державну адміністрацію та Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Міністерство аграрної політики та продовольства України у поясненнях також просив відмовити у задоволенні позовної заяви, вказуючи на необґрунтованість та недоведеність доводів позивача.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.12.2012 р. (суддя Горплюк А.М.) позовні вимоги задоволені частково, а саме:

- зобов'язано ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" не чинити перешкод СВСК "Агроліс" у користуванні земельними ділянками, що належать СВСК "Агроліс" на підставі державних актів від 25.12.2001 р. серії І-РВ № 001550, серії І-РВ № 001551, серії І-РВ № 001552, серії І-РВ № 001554, серії І-РВ № 001555, серії І-РВ № 001556, серії І-РВ № 001557, серії І-РВ № 001558, серії І-РВ № 001559, серії І-РВ № 001560, серії І-РВ № 001562, серії І-РВ № 001569 шляхом припинення фактичного використання земельних ділянок та припинення рубки лісів на цих земельних ділянках;

- припинено провадження у справі в частині визнання недійсними лісорубних квитків виданих ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" від 20.01.2011р., 06.06.2011р., 18.07.2011р., 05.08.2011р., 12.01.2012р., 16.01.2012р., 01.02.2012р., 23.01.2012р., 06.02.2012р., 19.03.2012р., 02.04.2012р., 03.05.2012р., 10.05.2012р., 14.05.2012 р., 16.05.2012 р., 22.05.2012 р., 24.05.2012р., 28.05.2012р., 16.04.2012р., 11.07.2012 р., 03.07.2012 р.

Суд першої інстанції припиняючи провадження у справі дійшов висновку, що оскільки лісорубний квиток не є ні договором, ні актом, в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спір про визнання його недійсним не підлягає вирішенню і господарських судах України, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо належності позивачеві земельної ділянки стосовно якої заявлено позов про зобов'язання відповідача не чинити перешкоди.

За апеляційною скаргою ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Бригинець Л.М., Грязнов В.В., Демидюк О.О.) переглянувши рішення господарського суду Рівненської області від 25.12.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 14.03.2013 р. скасував його в частині зобов'язання ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" не чинити перешкод Спеціалізованому виробничому сільськогосподарському кооперативу "Агроліс" у користуванні земельними ділянками шляхом припинення фактичного використання земельних ділянок та припинення рубки лісів на цих земельних ділянках скасувати. Прийняв в цій частині нове рішення, яким в позові відмовив.

В іншій частині рішення залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності висновку суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними лісорубних квитків, при цьому вказавши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту об'єктивного існуючих перешкод, які чиняться відповідачем, у здійсненні ним своїх правомочностей на земельних ділянках.

СВСК "Агроліс" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Рівненської області від 25.12.2012 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вказуючи на залишення судом поза увагою те, що лісорубними квитками та планово - картографічними матеріалами лісовпорядкування підтверджується факт здійснення відповідачем рубки лісу на земельних ділянках позивача, а також того, що рубка лісу не заперечується і самим відповідачем.

У відзиві н касаційну скаргу Міністерство аграрної політики та продовольства України просило відмовити у її задоволенні та залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції 04.10.2001 р. згідно рішення № 294 Рівненської обласної Ради народних депутатів СВСК "Агроліс" було надано право постійного користування земельними ділянками загальною площею 5006,64 га для ведення лісового господарства на території 12 сільських рад Березнівського району Рівненської області.

25.12.2001р. позивачем було отримано державні акти на право постійного користування земельними ділянками серії І-РВ №001550, серії І-РВ №001551, серії І-РВ №001552, серії І-РВ №001554, серії І-РВ №001555, серії І-РВ №00156, серії І-РВ №001557, серії І-РВ №001558, серії І-РВ №001559, серії І-РВ №001560, серії І-РВ №001562, серії І-РВ №001569.

Вказані земельні ділянки надані позивачу із цільовим призначенням - "для ведення лісового господарства", що підтверджено рішенням № 294 Рівненської обласної Ради народних депутатів та копіями державних актів на право постійного користування.

04.01.2005 р. за актом СВСК "Агроліс" здійснив передачу лісів, які були в його постійному користуванні в тимчасове користування ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" та проведено приймання - передачу земельних ділянок лісового фонду СВСК "Агроліс" в ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" загальною площею 5006,64 га.

09.12.2009 р. між СВСК "Агроліс" та ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" було складено акт прийому-передачі лісових площ, за умовами якого ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" здав, а СВСК "Агроліс" прийняв лісові площі в розрізі сільських, селищних рад Березнівського району, а саме: Тищицька сільська рада, Полянська сільська рада, Городищанська сільська рада, Кам'янська сільська рада, Яринівська сільська рада, Прислуцька сільська рада, Поліська сільська рада, Грушевська сільська рада, Соснівська сільська рада, Маринниська сільська рада, Великопільська сільська рада, Голубнівська сільська рада.

Предметом спору у даній справі є вимога СВСК "Агроліс", зокрема, про зобов'язання ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" не чинити перешкод СВСК "Агроліс" у користуванні земельними ділянками, що належать СВСК "Агроліс" на підставі державних актів від 25.12.2001 р. шляхом припинення фактичного використання земельних ділянок та припинення рубки лісів на цих земельних, посилаючись на неповернення відповідачем земельних ділянок та здійснення на них рубки лісу, що підтверджується лісорубними квитками та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а саме: проектом організації та розвитку лісового господарства ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" від 2006 р.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

За приписами статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що звертаючись з позовом до суду позивачем в позовній заяві не зазначено яій саме діяльності при здійсненні позивачем своїх правомочностей на спірних земельних ділянках перешкоджає відповідач, а також не надано будь-яких актів перевірок, складених комісією або одноосібно, що підтверджують факт чинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні земельними ділянками. Приписи (протоколи) відповідних інстанцій, що здійснюють контроль за додержанням земельного законодавства, які підтверджували б незаконну рубку дерев ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" на вищевказаних земельних ділянках відсутні.

При цьому, лісорубні квитки, видані ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" на які посилається позивач на підтвердження своїх вимог є лише підтвердженням факту їх видачі з метою санітарної рубки лісу. Фактичну вирубку лісу на земельних ділянка позивача лісорубні квитки не підтверджують. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами здійснення відповідачем фактичної незаконної вирубки лісу на земельних ділянках, що перебувають у його постійному користуванні, як й не доведено позивачем протиправність дій відповідача.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, вважає постанову Рівненського апеляційного господарського суду такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 р. у справі № 5019/1607/12 господарського суду Рівненської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

М. Данилова