Постанова № 31727886, 06.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 червня 2013 р. № 820/3870/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

до

садівничого товариства "Залізничник"

про

накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Куп'янська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до садівничого товариства "Залізничник", в якому просить суд накласти арешт на кошти садівничого товариства "Залізничник" в межах податкового боргу, що знаходяться у банківських установах по наступних розрахункових рахунках: № 26007000160038 в ПУАТ "ФІДОБАНК", МФО 300175.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що садівниче товариство "Залізничник" станом на 23.04.2013 має податковий борг в розмірі 2720,00 грн. Відповідно до вимог законодавства позивачем на адресу садівничого товариства "Залізничник" було направлено першу податкову вимогу № 1/55 від 22.06.2010 р., а 03.08.2010 р. – другу податкову вимогу № 2/108. Всі активи відповідача знаходяться у податковій заставі, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Однак, здійснені позивачем заходи по стягненню податкового боргу з садівничого товариства "Залізничник" не призвели до погашення податкового боргу. З огляду на те, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу, керуючись п.п. 20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, позивач просить накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться у банківських установах в межах суми боргу.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, внесеною до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, але поштове відправлення було повернуто на адресу суду з відміткою “адресат не проживає” (а.с. 22-27), письмових заперечень проти позову до суду не надав, причин неприбуття суду не повідомив.

Відповідно до ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідач не прибув в судове засідання, причин неприбуття не повідомив, є належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними у ній доказами.

Суд вважає, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач, садівниче товариство "Залізничник", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб’єкта господарювання – юридичної особи, код 24342768, місцезнаходження: 63733, Харківська обл., Куп’янський р-н, с. Петрівка, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та листом управління статистики у Куп’янському районі № 32/2-32/197 від 26.04.2013 р. (а.с. 6, 7), перебуває на обліку як платник податків в Куп’янський ОДПІ Харківської області ДПС (а.с. 8).

Відповідач станом на 11.04.2013 року має відкриті розрахункові рахунки в банківських установах, про що свідчить довідка Куп’янської ОДПІ Харківської області ДПС про розрахункові рахунки № 530-2/18-11 від 11.04.2013 року (а.с. 9).

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів установлених Податковим кодексом України (ст.ст. 19-1, 61 ПК України).

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п.п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п.п. 14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом з матеріалів справи встановлено, що садівниче товариство "Залізничник" має узгоджений податковий борг з податку на прибуток, який станом на дату судового розгляду складає – 2 720,00 грн., що підтверджується довідкою про суми податкового боргу платника податків - садівниче товариство "Залізничник" та зворотнім боком облікової картки платника податків (а.с. 10, 11-12). Так, позивачем проведено ряд камеральних перевірок своєчасності подання податкової звітності про використання коштів неприбутковими установами й організаціями за якими складені акти, а саме: №586/15-24342768 від 20.05.2010 року, №1072/15-24342768 від 09.09.2010 р., №1715/15-24342768 від 24.12.2010 р. (а.с. 13-16, 21-23, 28-30). Вказані акти були направлені на адресу відповідача, що підтверджується матеріалами справи, проте не були отримані відповідачем з причин, які не залежать від позивача (а.с. 17, 24, 31).

За висновками вищевказаних актів, на підставі встановлених порушень Куп’янською ОДПІ Харківської області ДПС були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0003531500/0 від 04.06.2010 р. на суму 2380,00 грн., №0004561500/0 від 20.09.2010 р. на суму 170,00 грн., №0005821500/0 від 31.12.2010 р. на суму 170,00 грн. (а.с. 18, 25, 32). Як вбачається з матеріалів справи вказані податкові повідомлення-рішення направлялись на адресу відповідача, проте не були отримані відповідачем з причин, які не залежать від позивача, що підтверджується копіями конвертів, повідомлень про вручення поштових відправлень та відповідними актами про неможливість вручення податкових повідомлень-рішень посадовим особам садівничого товариства "Залізничник" (а.с. 19, 20, 26, 27, 33, 34). Вищевказані податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались та є узгодженими у встановленому чинним законодавством порядку, на момент прийняття.

Керуючись ст.59 Податкового кодексу України на адресу відповідача податковим органом були надіслані перша та друга податкові вимоги №1/55 від 22.06.2010 року та №2/108 від 03.08.2010 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 35-37), які відповідачем в адміністративному та судовому порядку оскаржені не були, заборгованість не сплачена.

Суд наголошує, що відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є накладення арешту на кошти садівничого товариства "Залізничник" в межах суми боргу, що знаходяться в банку, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов’язує можливість накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, у судовому порядку, встановлення факту сплати податкового боргу у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

При цьому, питання правомірності нарахування податкового зобов’язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки рішення суб’єкта владних повноважень, якими визначена сума боргу, не є предметом позову у даній справі, а отже суд у межах розгляду даної справи не здійснює їх правовий аналіз.

Відповідно до положень пп. 41.1, 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень є органами стягнення.

Відповідно до п.87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України “Про банки та банківську діяльність” арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Згідно з п. 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 30.03.2012 року № 122 обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.

Згідно з п. 10.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 30.03.2012 року № 122 арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності наступних умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Судом встановлено, що всі активи відповідача знаходяться у податковій заставі, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 38).

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що відсутність майна садівничого товариства "Залізничник" підтверджується довідками: 1) інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.04.2013 року; 2) інформація відділу адміністрування податків з фізичних осіб щодо відсутності транспортних засобів 508/7/17-1.11 від 28.03.2013 року; 3) лист Держсільгоспінспекції в Харківській області вих. № 43 від 10.10.2012 року з додатком № 1 (а.с. 39-42).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у садівничого товариства "Залізничник" наявний податковий борг та відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, як встановлено судом, відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржено податкові вимоги та на день звернення до суду не сплачено узгоджений податковий борг. Крім того, судом встановлено, що позивачем було вжито заходи, спрямовані на розшук майна відповідача для опису в податкову заставу, проте такого майна не знайдено, у відповідача є лише відкриті на його ім'я розрахункові рахунки у банківських установах.

Отже, суд приходить до висновку, що у позивача наявні законні підстави для звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, заперечень проти позову до суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов є доведеним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 128, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби до садівничого товариства "Залізничник" про накладення арешту на кошти - задовольнити в повному обсязі.

2. Накласти арешт на кошти садівничого товариства "Залізничник" (код 24342768, юридична адреса: 63733, Харківська обл., Куп’янський р-н, с. Петрівка), що знаходяться у банківських установах в межах суми боргу у розмірі 2 720, грн. 00 грн. (дві тисячі сімсот двадцять грн. 00 коп.).

3. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя К.О. Севастьяненко