Постанова № 31724939, 04.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р.Справа № 5016/2834/2012(5/111)Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А.

Воронюка О.Л.

При секретарі Гавричкові С.В.

Учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаїв Миколаївської області Державної податкової служби

на ухвалу господарського суду Миколаївської області

від 13.03.2013р.

по справі №5016/2834/2012 (5/111)

Кредитори:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маслоград",

2. Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва,

Боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД.КОМ"

Ліквідатор: Шибко О.Л.,

про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД.КОМ"

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11 грудня 2012 р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маслоград» (далі - ТОВ «Маслоград») було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд.Ком» (в подальшому - ТОВ «Трейд.Ком») за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI (надалі за текстом - Закон про банкрутство), у зв'язку з відсутністю керівних органів юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 25.12.2012 р. визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора у сумі 81974,50 грн.; ТОВ «Трейд.Ком» визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шибко О.Л. (ліцензія серії АВ № 547953 від 23.12.2010 р.), якого зобов'язано здійснити заходи відносно банкрута відповідно до вимог Закону про банкрутство тощо.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.03.2013 р. (суддя Міщенко В.І.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ТОВ «Трейд.Ком» вирішено ліквідувати; провадження у справі про банкрутство припинено.

Не погоджуючись з цією ухвалою, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Державної податкової служби України в апеляційній скарзі просить її скасувати та справу направити на новий розгляд, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом усіх обставин справи, оскільки ліквідатором банкрута не було здійснено усі передбачені Законом про банкрутство заходи щодо виявлення майна банкрута, не проаналізовано актив та пасив товариства, враховуючи те, що обсяг взаємовідносин ТОВ «Трейд.Ком» по операціям відповідно до реєстрів отриманих податкових накладних складає у сумі 100 751 816,50 грн. за квітень 2012 року, при цьому за перше півріччя 2012 року банкрутом було задекларовано 1 565 900 грн.

Учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили і таким чином не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з приписами спеціальних норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону про банкрутство якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження обставин, викладених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 зазначеного Закону, ТОВ «Маслоград» надало, зокрема, копії рішення господарського суду Миколаївської області від 25.10.2012 р. про стягнення на його користь з ТОВ «Трейд.Ком» 76609,50 грн. та наказу № 5016/2075/2012 (3/91), виданого 06.11.2012 р. господарським судом Миколаївської області на виконання зазначеного рішення суду; копію постанови держвиконавця від 16.11.2012 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього наказу, а також довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 26.11.2012 р. із зазначенням про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням.

Після визнання ТОВ «Трейд.Ком» банкрутом й відкриття відносно нього ліквідаційної процедури, ліквідатором банкрута, було запитано відомості від компетентних державних органів щодо наявності зареєстрованого у банкрута майна.

За звітом ліквідатора будь-якого майна, активів банкрута виявлено не було.

Виносячи ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, місцевий господарський суд виходив з того, що в ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором здійснено усі заходи з ліквідації банкрута, але будь-які активи, необхідні для задоволення вимог кредиторів, не виявлені.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції зробленими при неповно з'ясованих обставинах справи, що мають суттєве значення для справи та з порушенням норм матеріального права.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію і припинення провадження у справі.

При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника.

Водночас, в ліквідаційній процедурі ліквідатор не повинен обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб. Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р. у справі № 38/5005/17545/2011.

У відповідності до пунктів 90, 91 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 та відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною першою статті 213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом про банкрутство. Також, відповідно до частини другої статті 213 ГК України до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

Натомість, ліквідатором не отримано інформацію на предмет наявності чи відсутності у банкрута зареєстрованих об'єктів інтелектуальної власності, корпоративних прав в інших суб'єктах господарювання, сільськогосподарської чи іншої спеціальної техніки або устаткування.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ліквідатор здійснив усі заходи ліквідаційної процедури, повно вчинив дії по виявленню активів боржника й довів відсутність активів банкрута, а також неможливість платоспроможності боржника і задоволення вимог кредиторів, що викликає необхідність скасування оскарженого судового акта.

Крім цього, судова колегія вважає, що справа про банкрутство ТОВ «Трейд.Ком» була порушено при відсутності належних доказів відсутності зазначеної юридичної особи за своєю юридичною адресою.

Так, Відповідно до статті 93 ЦК України та положень абзацу 6 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Одночасно з цим, зазначений Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Внесення до реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою має різну правову природу, і вказані відомості не є тотожними.

Отже, внесення до Єдиного державного реєстру запису про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою не може вважатись беззаперечним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

До того ж, згідно з частинами 12, 14 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до підпункту 5.5 пункту 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 97 від 20.10.2005 р., статус відомостей про юридичну особу може набувати значення: у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Отже, запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинен здійснюватися у графі «Місцезнаходження», що, в подальшому, є доказом відсутності боржника або керівних органів боржника за їх місцезнаходженням та є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спеціальною процедурою відповідно до статті 52 Закону про банкрутство.

Наявність внесення запису до графи: «Дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії» може свідчити про внесення державним реєстратором до системи реєстру інформації (звернення податкового органу) про відсутність юридичної особи боржника за вказаною адресою місцезнаходження, що означає початок дій державного реєстратора по визначенню місцезнаходження боржника відповідно до частини 14 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 09.04.2013 р. у справі № 5021/1102/12.

Судова колегія зазначає, що належні документи на підтвердження наявності підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника повинні бути подані саме на момент звернення із такою заявою та не можуть бути надані заявником або витребувані судом (виходячи також з положень ст. 7 Закону про банкрутство, ст. 38 ГПК України) після порушення справи про банкрутство.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 22.09.2009 року № 50/74 та Вищий господарський суд України від 11.04.2012 р. у справі № 28/135-б.

Щодо права органу податкової служби на оскарження ухвали про припинення юридичної особи та провадження у справі слід зазначити, що відповідно до положень Податкового кодексу України (ст. 191 ПК України), органи державної податкової служби виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів; реєструють та ведуть облік платників податків, облік об'єктів оподаткування

На відміну від оскарження постанови про визнання боржника банкрутом податкові органи, незалежно від наявності грошових вимог до боржника, вправі оскаржувати судові рішення у процедурах банкрутства, які стосуються існування (припинення) правового статусу суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки саме податковим органам делеговано повноваження ведення обліку суб'єктів підприємницької діяльності, а незаконне припинення юридичної особи боржника веде до незаконного виключення такого боржника з переліку суб'єктів підприємницької діяльності, які є платниками податків, та припиняє виникнення податкових зобов'язань, які можуть виникати за наслідком проведення перевірки та прийняття рішення відповідного податкового органу.

Зазначена правова позиція втілена у постановах Вищого господарського суду України від 27.09.2012 р. у справі № 5009/1639/12, від 28.02.2013 р. у справі № 5004/317/12, від 21.03.2013 р. у справі № 5017/1232/2012.

Згідно із ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали, зокрема, про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

У відповідності до частин 2, 3 ст. 41 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України про внесення такого запису для взяття юридичної особи на облік, а також повідомити юридичну особу про внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації її припинення.

Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 13.03.2013 р. по справі № 5016/2834/2012 (5/111) - скасувати.

Відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд.Ком» (ідентифікаційний код 38169480), проведену відповідно до ухвали господарського суду Миколаївської області від 13.03.2013 р. у справі № № 5016/2834/2012 (5/111).

Справу передати господарському суду Миколаївської області для подальшого розгляду.

Копію постанови направити Реєстраційній палаті Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20).

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк