Постанова № 31724419, 03.06.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3471/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого по справі судді Бжассо Н.В.

за участю секретаря Музики І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Юність»» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ТОВ «ГК «Юність»», за результатом якого позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 09.04.2013 року № 0000642230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22 387, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11 194, 00 грн., обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги наступними доводами.

Як зазначає позивач, ДПІ у Приморському районі і м. Одеси Одеської області ДПС було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «ГК «Юність»» щодо підтвердження відомостей, отриманих від платника податків ТОВ «Миколаївбудторг», про що було складено акт перевірки №1958/22-3/35818414 від 20 березня 2013 року, про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

За результатом розгляду заперечень товариства на висновки акту перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення, з яким позивач не погоджується.

Так, позивач зазначає, що податковим органом були отримані оригінали та копії документів, які підтверджують наявність правовідносин ТОВ «ГК «Юність»» з ТОВ «Миколаївбудторг», в результаті яких виник об'єкт оподаткування з ПДВ та право позивача на формування податкового кредиту, однак перевіряючі, не зазначаючи жодних зауважень до первинної документації, зробили, на думку позивача, хибний висновок щодо заниження значення податку на додану вартість, що слугувало підставою для прийняття необґрунтованих рішень.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі помилкових висновків, є противоправним та таким, що підлягає скасуванню.

В ході розгляду справи, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, заявлені позовні вимоги не визнав, в задоволенні їх просив відмовити, наполягаючи на законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення - рішення, підтримуючи доводи, викладені в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як встановлено в ході розгляду справи, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, в період з 06.03.2013 року по 13.03.2013 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ГК «Юність» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «МИКОЛАЇВБУДТОРГ» та визначення впливу на податковий облік за податковий період вересень 2011 року, про що було складено акт перевірки № 1958/223/35818414 від 20.03.2013 року.

За результатом проведеної перевірки, встановлено порушення товариством п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України та заниження значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 22 387 грн.

На підставі акту перевірки, від 20.03.2013 року № 1958/22-3/35818414, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000642230 від 09.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22 387 грн. 00 коп. - за основним платежем, 11 194 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, за результатом перевірки податковим органом було встановлено, що ТОВ «Готельний комплекс «Юність» уклав договір підряду від 17.08.2011 року № 17/8 із ТОВ «МИКОЛАЇВБУДТОРГ» на виконання ремонтно-опоряджувальних робіт в приміщеннях, розташованих на території готельного комплексу, розташованого на 16 поверсі за адресою м. Одеса, вул. Сергія Варламова, 32.

Відносно контрагенту позивача, за результатом опрацювання Акту ДПІ м. Миколаїва від 24.11.2011 року № 550/23-325/36955642 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «МИКОЛАЇВБУДТОРГ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період вересень 2011 року» було встановлено, що зазначене товариство за адресою реєстрації не знаходиться, крім того, ТОВ «МИКОЛАЇВБУДТОРГ» мало господарські стосунки з ТОВ «АГРОМЕТАЛ», відносно якого встановлено дефекти у правовому стані, через що поставлено під сумнів реальність укладених з ним правочинів.

З вищезазначених фактів, податковий орган, зробив висновки, що фінансово - господарська діяльність ТОВ «МИКОЛАЇВБУДТОРГ» здійснюється поза межами правового поля, тому фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ «Готельний комплекс «Юність» є фіктивними правочинами, що не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перевіряючи правильність висновків відповідача суд встановив.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних непідтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно положень п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що під час проведення перевірки та в ході розгляду справи позивачем для дослідження були надані: тендерне пропонування по виконанню ремонтних та будівельно - монтажних робіт приміщень на 16-му поверсі готелю «Юність» (в минулому оглядова площадка) під бар «Панорама»; комерційне пропонування ТОВ «МИКОЛАЇВБУДТОРГ»; пояснювальні записки до комерційного пропонування; протокол засідання тендерної комісії ТОВ «Готельний комплекс «Юність»; попередній розрахунок вартості послуг; договір підряду № 17/08 від 17.08.2011 року; підсумкова відомість ресурсів за період 2011 року; зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва; акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року за формою № КБ-2В, податкова накладна № 35 від 13.09.2011 року; виписка банківських розрахунків.

Судом встановлено, що під час розгляду справи податковим органом не оспорювався та визнавався факт наявності первинної документації по взаємовідносинам позивача з ТОВ «МИКОЛАЇВБУДТОРГ», правильність її оформлення та відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Суд, не може погодитись з доводами податкового органу, що наявність дефектів у правовому стані контрагента ТОВ «МИКОЛАЇВБУДТОРГ» впливає на правомірність формування податкового кредиту позивача, оскільки в безпосередніх господарських операціях ТОВ «ГК «Юність» з ТОВ «АГРОМЕТАЛ» не знаходилось, у зв'язку з чим, суд вважає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів не мають жодного впливу на дослідження факту реальності господарської операції вчиненої ТОВ «МИКОЛАЇВБУДТОРГ» з позивачем.

Відповідно до статі 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статі 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України недійсність правочину повинна встановлюватись виключно судом.

Рішення суду про недійсність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, відповідачем надані не були.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Докази, що надаються суду, відповідно до положень ст. 70 КАС України мають відповідати вимогам, щодо належності та допустимості доказів.

Доводи щодо законності, обґрунтованості висновків перевірки та прийнятих за її результатами рішення податковий орган обґрунтовує документом, який не може свідчити про наявність або відсутність господарської діяльності ТОВ «МИКОЛАЇВБУДТОРГ» у вересні 2011 року.

Так, суд критично ставиться до використання податковими органами для обґрунтування висновків перевірки, актів про неможливість проведення зустрічних звіром, оскільки, відповідно до положень п.п. 73.5.3 п. 73.5 ст. 73 Податкового Кодексу України, звірка не є перевіркою та проводиться виключно для отримання податкової інформації.

Крім того, відповідачем не було надано суду жодних доказів стосовно порушень ТОВ «ГК «Юність»» податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, суд встановив, що висновки податкового органу за результатами перевірки щодо заниження значення податку на додану вартість ТОВ «ГК «Юність»» є необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 70, 71, 86, 159-164 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Юність»» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №000642230 від 09 квітня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 03 червня 2013 року.

Суддя Н.В. Бжассо