Рішення № 31723630, 10.06.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-394/2011

Провадження № 2/344/73/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Шамотайла О.В.

секретаря Устинської Н.С.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійними довіреності, договорів купівлі-продажу, витребовування з володіння та визнання права власності на земельну ділянку та домоволодіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання недійними довіреності, договорів купівлі-продажу, витребовування з володіння та визнання права власності на земельну ділянку та домоволодіння.

Ухвалою суду до участі в справі як співвідповідача було залучено ОСОБА_8.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що належні позивачці домоволодіння та земельна ділянка, на підставі підробленої від її імені довіреності були відчужені без її відома та згоди, а тому просила позов задовольнити.

В судовому засіданні сторона позивача підтримала вимоги позову та з урахуванням уточнених позовних вимог просила позов задовольнити повністю, з підстав, викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_6 в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували вимоги позову вважаючи їх безпідставними та просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач ОСОБА_7 в судові засідання не з'являвся з причин перебування у місцях позбавлення волі, оскільки відбуває покарання за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.07.2012р., яким за скоєння злочинів, передбачених ст. 190ч.4, 357 ч.3, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України йому призначено покарання у вигляді трьох років трьох місяців позбавляння волі.

Відповідач ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення позовних вимог та просили у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_9, яка пояснила суду, що в 2004р. ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими спорудами, згідно до договору дарування, який був нотаріально посвідчений. Тоді ж у 2004р. донька свідка продала 1м. землі їх сусіду ОСОБА_3 Відповідач ОСОБА_17, який є внуком свідка та братом позивача в 2008р. проживав у вказаному будинку, однак прописаний там не був. В цей же період часу ОСОБА_17 підтримував товариські відносини із ОСОБА_3 Приблизно у 2008р. ОСОБА_17 зайшов до своєї сестри ОСОБА_1 та взяв її паспорт, всі документи, а також печатку і домову книгу, а натомість підклав журнал «Наталі». Підміну виявили приблизно за два місяці та спочатку ОСОБА_1 не заявляла до правоохоронних органів про крадіжку, сподіваючись, що документи їй повернуть, однак цього не сталося, а в подальшому було продано її домоволодіння і кінцевим власником став ОСОБА_3

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими спорудами за номером АДРЕСА_1, та який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12 (а.с.9). Вказане також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ від 11.06.2004р. (а.с. 26).

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 власником вказано ОСОБА_1 (а.с. 10-11).

Згідно до будинкової книги для прописки громадян, що проживають у будинку на АДРЕСА_1 домовласником є ОСОБА_1 (а.с. 14-17).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №060029 від 09.06.2005р. власником земельної ділянки площею 0,0419 га є ОСОБА_1 (а.с. 14). Зазначена обставина також підтверджується і інформаційним листом Управління Держкомзему від 18.08.2009р. за №557/010-12/122 (а.с. 21-22).

Приватним нотаріусом ОСОБА_8 було посвідчено 12.11.2008р. довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_7 на представництво її інтересів з питань управління та розпорядження від її імені та в її інтересах належного їй на праві приватної власності нерухомого майна : житлового будинку з господарськими спорудами за номером АДРЕСА_1 (а.с. 137).

Приватним нотаріусом ОСОБА_13 було посвідчено 17.04.2009р. договір купівлі-продажу домоволодіння, за яким ОСОБА_1, як продавець, від імені якої на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_8 12.11.2008р. діє ОСОБА_7, як представник продавця, та ОСОБА_6, як покупець уклали договір за яким продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає належне продавцеві нерухоме майно, а саме домоволодіння за адресою: будинок АДРЕСА_1 (а.с. 36). Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ від 20.05.2009р. зазначено, що власником домоволодіння за адресою : будинок АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 (а.с.37).

Приватним нотаріусом ОСОБА_13 17.04.2009р. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_1, як продавець, від імені якої на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_8 12.11.2008р. діє ОСОБА_7, як представник продавця, та ОСОБА_6, як покупець уклали договір за яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність належну продавцеві земельну ділянку площею 0,0419га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівль і споруд (присадибна ділянка) розташована за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.220).

Приватним нотаріусом ОСОБА_14 03.07.2009р. було посвідчено договір купівлі-продажу домоволодіння, за яким ОСОБА_6, як продавець, та ОСОБА_3, як покупець уклали договір за яким продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає належне продавцеві нерухоме майно, а саме домоволодіння за адресою: будинок АДРЕСА_1 (а.с. 38). Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ від 10.06.2009р. зазначено, що власником домоволодіння за адресою : будинок АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (а.с.39).

Приватним нотаріусом ОСОБА_14 було 03.07.2009р.посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_6, як продавець, та ОСОБА_3, як покупець уклали договір за яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність належну продавцеві земельну ділянку площею 0,0419га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівль і споруд (присадибна ділянка) розташована за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.129).

Старшим слідчим в ОВС СВ СУ УМВСУ в івано-Франківській області Булін-Соколовою Т.С. 18.05.2011р. було винесено постанову про порушення щодо ОСОБА_16 та ОСОБА_7 кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч.4, 357 ч.3, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України (а.с. 166-167).

Вироком Івано-Франківський міського суду Івано-Франківської області від 26.07.2012р. ОСОБА_16 та ОСОБА_7 було визнано винними у вчиненні злочинів передбачених ст. 190ч.4, 357 ч.3, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України та засуджено (а.с. 248-259).

У вироку суду від 26.07.2012р. зазначено, що «Підсудні ОСОБА_16 та ОСОБА_7 заволоділи чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, повторно, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах; заволоділи будь-яким способом паспортом та іншим важливим документом та підробили документ, який видається установою, посвідчується приватним нотаріусом і який надає права, з метою використання його як підроблювачем та використали завідомо підроблений документ.».

Також вирок зазначає, що «Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_16 вступив в попередню змову із ОСОБА_7 та невстановленою слідством особою. Діючи згідно попереднього розподілу ролей, ОСОБА_7 восени 2008року викрав у своєї сестри ОСОБА_1, яка проживає в АДРЕСА_2 її особисті документи: паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, ідентифікаційний код та документи на земельну ділянку та будинок що по АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_1 на праві власності - договір дарування на земельну ділянку і державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

В подальшому ОСОБА_7 та невстановлена особа, використовуючи паспорт і діючи від імені ОСОБА_1, 12.11.2008року у нотаріуса ОСОБА_8 на підставі викрадених документів оформили довіреність на ім'я ОСОБА_7 ВМА №176274 на право розпоряджатися земельною ділянкою по АДРЕСА_1. При цьому нотаріус ОСОБА_8, будучи введеним в оману стосовно особи, яка представилася ОСОБА_1 і надала завідомо неправдиву інформацію, посвідчила вказану довіреність.

На підставі вказаної підробленої довіреності ОСОБА_7 та ОСОБА_16 в квітні 2009року продали належну ОСОБА_1 земельну ділянку та будинок вартістю 80 тисяч доларів США, що по курсу НБУ становило 616 тисяч гривень, а виручені кошти від реалізації привласнили.».

Також вирок вказує, що «В ході проведення виїмки у нотаріуса ОСОБА_8була вилучена довіреність ВМА № 176274 від 12.11.2008 р видана від імені ОСОБА_1 ОСОБА_7 на право розпоряджатися земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та копія ідентифікаційного номеру на ім'я ОСОБА_1 (Т. 2а.с.178).

Згідно висновку судово-криміналістичної експертизи, підпис в довіреності ВМА № 176274 від 12.11.2008 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. (Т.2а.с. 190-192).».

Ст. 41 Конституції України передбачає, що, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно до ч.1 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 317 ЦК України передбачено, що власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 155 ЖК України передбачено, що жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою).

Згідно із п.2 ст.328 ЦК, право власності вважається набутим правомірно, якщо прямо не випливає із закону або незаконність набуття право власності не встановлена судом.

Згідно до ч.1 ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа нею.

Ураховуючи наведене суд вважає, що має місце порушення права приватної власності позивача.

У відповідності зі ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку ( квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Зі змісту ч. 1 ст. 202 ЦК України випливає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, ст. 203 ЦК України встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також ст. 239 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши спосіб захисту, як визнання правочинів недійсними, позивач відповідно ст. 10 ЦПК зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності кожного правочину.

В той же час, відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Під час розгляду кримінальної справи експертизою було встановлено, що довіреність ВМА № 176274 від 12.11.2008р., згідно якої позивач нібито уповноважив ОСОБА_7 на представництво її інтересів з питань управління та розпорядження від її імені та в її інтересах належного їй на праві приватної власності нерухомого майна підписана не ОСОБА_1, а іншою особою. Також позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вказала, що не мала наміру на відчуження належної їй нерухомості.

За таких обставин суд вважає встановленим той факт, що довіреність про уповноваження ОСОБА_1 ОСОБА_7 на представництво її інтересів з питань управління та розпорядження від її імені та в її інтересах належного їй на праві приватної власності нерухомого майна вчинена з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, оскільки намір ОСОБА_1 на відчуження належного їй домоволодіння та земельної ділянки був відсутній і, крім того, в ході судового розгляду кримінальної справи встановлено, що вказана довіреність фактично містить ознаки підробки, оскільки підпис від імені ОСОБА_1 у ній вчинений не ОСОБА_1, а іншою особою.

А отже, суд вважає, що і договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_1 ( від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_7) та ОСОБА_6 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 17.04.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 790 та договір купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_1 (від імені якої напідставі довіреності діяв ОСОБА_7) та ОСОБА_6 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 17.04.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 788 також було оформлено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, оскільки судом з'ясовано, що ОСОБА_1 не уповноважувала ОСОБА_7 на вчинення від її імені відчуження належної їй нерухомості та земельної ділянки, а в ході судового розгляду справи встановлено, що довіреність, на підставі якої укладалися зазначені договори купівлі-продажу, містить ознаки підробки, у зв'язку з чим суд дійшов до категоричного переконання щодо наявності підстав для визнання вказаної довіреності, а також зазначених договорів недійсними.

П.3 ст.215 ЦК України визначає що, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Стосовно договору купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 03.06.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 1467 і договору купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 03.06.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 1471 необхідно зазначити наступне.

Слід наголосити, що суд під час розгляду справи не встановив факту правомірної добросовісності в діях відповідачів при укладенні спірних правочинів, при цьому така діяльність по укладенню договорів була спрямована на штучну заміну особи власника, а також набування титулу власника спірного нерухомого майна та земельної ділянки, у ситуації, коли фактично це майно не вибувало з володіння власника, який здійснював щодо нього свої повноваження. Суд вважає спірні договори такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а укладеними, задля мети в подальшому отримати добросовісного набувача, який претендуватиме на титул належного власника. Зазначені обставини вказують, що такі дії спрямовані на визначення у останнього набувача видимості правомірності та добросовісності, проте в даному випадку не відбувалася фактична заміна особи володільця.

Відтак суд вважає, що вчинені відповідачами правочини, а саме договір купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 03.06.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 1467 і договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 03.06.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 1471 слід також визнати недійсними, поскільки розглядом справи встановлено, що ОСОБА_6, будучи носієм протиправного умислу, як сторона такого

правочину при укладенні такого правочину не розраховував на реальність настання наслідків відповідного правочину, а підстав вважати, що ці правочини відбулися б за наявності реального волевиявлення ОСОБА_1 на уповноваження ОСОБА_7 здійснювати її представництво з питань управління та розпорядження від її імені та в її інтересах належного їй на праві приватної власності нерухомого майна у суду не має.

Суд бере до уваги те, що позивачка згоди на продаж домоволодіння та земельної ділянки не давала, про їх реалізацію не знала, тобто домоволодіння та земельна ділянка вибули з її власності поза її волею, тому вона, як заінтересована особа, право власності якої порушено, вправі заявляти про визнання недійсними, як довіреності так і договорів купівлі-продажу та витребовувати це майно для володіння і користування ним.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ч.1ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до вимог ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі коли майно загублено, або вибуло з його володіння іншим шляхом поза його волею.

Суд дійшов висновку, що з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини наявні правові підстави для витребування майна від відповідача ОСОБА_3

В судовому засіданні достеменно встановлено, що позивач, як власник майна не мав можливості здійснювати фактичне володіння належним йому майном, оскільки воно перебувало у фактичному володінні іншої особи, при цьому спірне майно є індивідуально визначеним та збереглося в натурі, а тому позов по своїй суті відповідає всім вимогам пред'явлення віндикаційного позову.

В той же час суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на спірне майно за позивачем з огляду на наступне.

Перелік способів припинення права власності не є вичерпним і право власності може бути припинене у випадках, встановлених законом, але принциповим є те, що таке припинення може відбутися лише на підставі букви закону.

Спірними правочинами було допущено порушення прав позивача, зокрема права власності, яке згідно до Конституції є непорушним.

Прийшовши до висновку про задоволення попередніх вимог та визнавши оспорювані правочини недійсними із застосуванням правових наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, суд відновив порушене право власності позивачки, а тому воно не потребує додаткового захисту шляхом його визнання за позивачем.

Виходячи з наведеного позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати стягнути у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст. 202, 203, 215, 237, 239, 245, 317, 321, 328,330, 387, 388,392, 655, 657 ЦК України, 155 ЖК України, та керуючись 10, 11, 57, 58, 60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

1. Визнати недійсною Довіреність від 12.11.2008 року, що видана від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_7, яка посвідчена нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрована в реєстрі за № 264.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_1 (від імені якої напідставі довіреності діяв ОСОБА_7) та ОСОБА_6 іпосвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 17.04.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 788.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_1 ( від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_7) та ОСОБА_6 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 17.04.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 790.

4.Визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 03.06.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 1467.

5.Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 03.06.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 1471.

6.Витребувати з володіння Відповідача - 2 ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_1.

7.Витребувати з володіння Відповідача - 2 ОСОБА_3 земельну ділянку по АДРЕСА_1.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_6 ( прож. АДРЕСА_3), ОСОБА_3 ( прож. АДРЕСА_1), ОСОБА_7 ( прож. АДРЕСА_1), ОСОБА_8 ( прож. АДРЕСА_4) в солідарному порядку понесені стороною позивача витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 65,00 грн. по оплаті державного мита.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

( Повний текст рішення виготовлений 10.06.2013р.)

Суддя О.В. Шамотайло