Постанова № 31722095, 10.06.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа 437/4432/13а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року Ленінський районний суду м. Луганська у складі:

Головуючого суді: ОСОБА_1,

при секретарі: Середа Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганської міської ради до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про повернення виконавчого документа,-

В С Т А Н О В И В :

19 березня 2013 року Луганська міська рада звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в обгрунтування якого зазначила, що постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 10.01.2012 року у справі 2а-1485/11 стягнуто з Ювілейної селищної ради суму неодержаних коштів, що передається до районних та міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського і обласного значення) бюджетів з міських (міст районного значення), селищних, сільських та районних у містах бюджетів згідно з помісячним розписом бюджету м. Луганська на 2010 рік у розмірі 1 110 547,70 грн. на користь Луганської міської ради та Фінансового управління Луганської міської ради на відповідний рахунок міського бюджету м. Луганська, а саме на розрахунковий рахунок 31416553700002, ідентифікаційний код 24046582,МФО 804013, ГУДКУ у Луганській області, код платежу 41010600 «Кошти, що надходять до районних та міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського і обласного значення) бюджетів з міських (міст районного значення), селищних, сільських та районних у містах бюджетів».

19.06.2012 року з метою виконання вищезазначеної постанови суду виконавчий лист було пред`явлено до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Луганській області, за заявою Луганської міської ради відкрито виконавче провадження.

Постановою Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Луганській області від 28.12.2012 року виконавчий лист від 28.05.2012 року у справі №2а-1485/11 повернуто Луганській міській раді та Фінансовому управлінню Луганської міської ради, припинено чинність арешту майна боржника, скасовані інші заходи примусового виконання рішення. Зазначену копію постанови позивач отримав лише 12.03.2013 року, що підтверджується копією супровідного листа.

Оскаржуваною постановою встановлено, що 27.07.2012 року державним виконавцем на підставі ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору; державним виконавцем на підставі ст.ст. 5,11 Закону неодноразово направлялись вимоги державного виконавця до Ювілейної селищної ради; запити до реєстраційно-облікових установ про наявність майна, на яке можливо накласти арешт для виконання постанови суду; 09.08.2012 року надійшли відповіді на запити: від управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області з переліком рахунків Ювілейної селищної ради, зареєстрованих в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, від ДПІ з переліком рахунків, які станом на 01.08.2012 року обліковуються в Державній податковій інспекції Артемівського району м. Луганська; неодноразово державним виконавцем на адресу Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області направлялися платіжні вимоги, які були повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю грошових коштів. На підставі вищенаведеного державний виконавець встановив, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а тому повернув виконавчий лист стягувачеві.

Не погоджуючись з постановою про повернення виконавчого документа, позивач зазначає, що постанова не містить жодних посилань на самі заходи, які вживалися державним виконавцем для розшуку майна, та які виявилися безрезультатними. Державним виконавцем не було вжито всіх необхідних заходів з розшуку майна боржника, передбачених Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 ( далі Інструкція).

Посилаючись на вищенаведене, позивач просив постанову від 28.12.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві скасувати.

До початку судового засідання представник позивача надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення. Представником відповідача заперечень на позов не надано, а тому відповідно до положень ст. 128 КАС України спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які виникли між сторонами, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до частини 1 статті 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606 (далі - Закон України № 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України № 606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У відповідності до статтей 3 та 17 Закону України № 606 примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Судом вставнолено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Луганській області знаходився виконавчий лист №2а-1485/11, виданий 28.05.2012 року Ленінським районним судом м. Луганська про стягнення з Ювілейної селищної ради суми неодержаних коштів, що передається до районних та міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського і обласного значення) бюджетів з міських (міст районного значення), селищних, сільських та районних у містах бюджетів згідно з помісячним розписом бюджету м. Луганська на 2010 рік у розмірі 1 110 547,70 грн. на користь Луганської міської ради та Фінансового управління Луганської міської ради на відповідний рахунок міського бюджету м. Луганська, а саме на розрахунковий рахунок 31416553700002, ідентифікаційний код 24046582,МФО 804013, ГУДКУ у Луганській області, код платежу 41010600 «Кошти, що надходять до районних та міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського і обласного значення) бюджетів з міських (міст районного значення), селищних, сільських та районних у містах бюджетів».

28.12.2012 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Луганській області ОСОБА_2 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Нормами частини 1 статті 47 Закону України №606 встановлено перелік обставин, коли державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу, а саме, коли:

1) є письмова заява стягувача;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;

4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;

9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Повертаючи виконавчий документ стягувачу, відповідач керувався тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Абз. 7 п. 3.12 Інструкції передбачено, що організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Як зазначено у постанові про повернення виконавчого листа стягувачеві, державним виконавцем на підставі ст.ст. 5,11 Закону України №606 неодноразово направлялись вимоги державного виконавця до Ювілейної селищної ради; запити до реєстраційно-облікових установ про наявність майна, на яке можливо накласти арешт для виконання постанови суду.

09.08.2012 року від управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області надійшла відповідь на запит, в якій зазначено перелік рахунків Ювілейної селищної ради, зареєстрованих в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області.

09.08.2012 року від ДПІ в Луганській області надійшла відповідь на запит з переліком рахунків, які станом на 01.08.2012 року обліковуються в Державній податковій інспекції Артемівського району м. Луганська.

Як посилається у постанові державний виконацець, неодноразово ним на адресу Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області направлялися платіжні вимоги, які були повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю у боржника грошових коштів.

Втім, відповідач не здійснив усіх заходів, передбачених Законом України №606, а саме: з матеріалів справи не вбачається, що за виконавчим провадженням державним виконавцем було перевірено наявність у боржника майна, за рахунок якого можливо виконати судове рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України №606у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє стягнення на кошти божника.

Відповідно до п 4.1 Інструкції виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому главою 4 Закону. Так, у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб державний виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу державний виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органів (п. 4.1.1.).

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду того, що ним у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" проведено всі можливі заходи, спрямовані на виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Таким чином, на підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми матеріального права, суд вважає викладені в позовній заяві доводи позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28 грудня 2012 року підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 17, 51, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганської міської ради до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про повернення виконавчого документа задовольнити.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.12.2012 року (ВП №33611411).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк