Ухвала суду № 31721694, 10.06.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

______________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді - Сачука В.І.

суддів - Баглика С.П., Матюхи Ю.В.

за участю прокурора - Горбань О.В.

потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисників- адвокатів - ОСОБА_3, ОСОБА_4

засуджених - ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальну справу за апеляціями захисника- адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Радивилівського районного суду від 1 березня 2013 року.

Цим вироком, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Дрезден Німеччина, житель АДРЕСА_1, непрацюючий, з середньою-спеціальною освітою, не одружений, раніше не судимий, засуджений:

- за ч.3 ст. 286 КК України до позбавлення волі на 8 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, непрацюючий, з середньою-спеціальною освітою, не одружений, раніше не судимий, засуджений:

- за ст. 287 КК України до позбавлення волі на 3 роки.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Лафорт» на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 21 737 грн. та моральної шкоди в сумі 100 000 грн.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Лафорт» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 28 263 грн. та моральної шкоди в сумі 100 000 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 819 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в сумі 150 000 (прописом сто тисяч гривень) грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 150 000 (прописом сто тисяч гривень)грн.

Судом також вирішено питання щодо речових доказів по справі.

За вироком суду 11 вересня 2012 року, близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_6, в порушення вимог п.2.9.г) ПДР, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаючи, що автомобіль Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває в технічно несправному стані, допустив ОСОБА_5, який також перебував в стані алкогольного сп'яніння до керування вказаним автомобілем.

Того ж дня, близько 23 год. 40 хв. ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, керуючи завідомо технічно несправним автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Остріг-Шумськ-Кременець-Радивилів зі швидкістю приблизно 80-100 км/год., яка перевищує допустиму для даної ділянки дороги, в порушення вимог п.п.10.1., 14.2.в), 12.6. ґ), 2.1.а), 2.3.б), 2.10.д), 2.9.а), 11.3., 31.4.1 ПДР при здійсненні обгону попутного автомобіля Peugeot Partner на 122км+600м вказаної автодороги не врахував дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з мотоциклом марки Musstang. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла Musstang ОСОБА_7 та пасажир мотоцикла Musstang ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень померли, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

В поданих на вирок апеляціях:

-захисник засудженого ОСОБА_5- адвокат ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд. Покликається на те, що перевищення допустимої швидкості руху автомобілем Volkswagen Passat в межах 80-100 км/год та несправності гальмівної системи зазначеного автомобіля безпідставно прийняті в основу обвинувачення. Вказує, що судом не допитано частину свідків по справі.

-засуджений ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, виключити з вироку щодо нього кваліфікуючу ознаку «випуск в експлуатацію технічно несправного транспортного засобу» та обтяжуючу обставину «вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, призначити покарання за ст. 287 КК України у виді 3 років обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком 2 роки, збільшити суму стягнення з ПрАТ «СК «Лафорт» на користь ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди на 819 грн., зменшивши при цьому суму солідарного відшкодування призначеного з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Зазначає, що призначене судом покарання не відповідає його особі та є явно несправедливим через його суворість. Доводить, що висновок суду про стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_6 на момент ДТП є тільки припущенням, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б стверджували про причини й зв'язок між випуском в експлуатацію технічно несправного транспортного засобу і ДТП, а розміри відшкодування потерпілим матеріальної та моральної шкоди вирішені судом з порушенням закону.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 які просять задовольнити подані апеляції, доводи потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд, думку прокурора про скасування вироку в частині стягнення цивільного позову, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_3 підлягає задоволенню повністю, а засудженого ОСОБА_6 -частково з наступних підстав.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції допущено істотні порушення кримінально-процесуального законодавства при вирішенні справи.

Відповідно до вимог ст.323 КПК України 1960р., вирок суду повинен бути законним і обгрутованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до диспозиції ст. 286 КК України у формулюванні, яке визнане судом доведеним, має бути зазначено порушення якого правила безпосередньо привело до наслідків ДТП, що має кваліфікуюче значення ( смерть потерпілих). Між тим на а.с. 381 т.2 суд перерахував 9 різних пунктів правил дорожнього рух3 і безпідставно та необґрунтовано зазначив, що всі вони перебувають в безпосередньому причинному зв'язку з ДТП. Тобто суд не визначився яке порушення правил безпеки руху дійсно є причиною ДТП.

Згідно положень п. 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» випуск в експлуатацію завідомо технічно несправного транспортного засобу (ст. 287 КК) належить розуміти як усні або письмові згоду, розпорядження, вказівку особи, відповідальної за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів на (про) використання у сфері дорожнього руху якогось із них з такими технічними несправностями, за яких його експлуатація відповідно до розд. 31 Правил дорожнього руху заборонена. Допуском до керування транспортним засобом особи, яка перебуває у стані сп'яніння або не має права ним керувати, визнають усні чи письмові згоду, розпорядження, вказівку особи, відповідальної за технічний стан чи експлуатацію цього засобу, про його використання у сфері дорожнього руху таким водієм. Як допуск можна розглядати також мовчазну згоду, видачу маршрутного листа, передачу ключів і документів або керма під час руху, не відсторонення водія від керування тощо. До осіб, відповідальних за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, належать зокрема власники та водії таких засобів, які дозволили іншим особам керувати останніми.

Як вбачається з висновку експерта від 16 жовтня 2012 року № 100, на момент експертного дослідження робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилась в технічно несправному стані (т.1 а.с.162-166). При цьому, жодних відомостей щодо заборони експлуатації досліджуваного автомобіля в розумінні розд. 31 Правил дорожнього руху України ні вказаний висновок експерта ні інші висновки експертиз, проведених по даній кримінальній справі, не містять.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, допустив ОСОБА_5 до керування автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1. Проте, будь-яких доказів, які б свідчили про перебування засудженого ОСОБА_6 у зазначеному стані на момент ДТП суду надано не було.

Судом першої інстанції допущено також істотні порушення кримінально-процесуального законодавства при вирішенні цивільного позову.

Згідно ст.28 КПК України 1960 року право пред'явлення цивільного позову у кримінальній справі належить особі, що зазнала від злочину збитків, а в силу п.4 ст.64 КПК України 1960 року характер і розмір заподіяної злочином шкоди підлягають доказуванню у кримінальній справі.

Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.4 Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю в сумі 100 000 грн. та майнову шкоду в розмірі 50 000 грн на одного потерпілого (т. 2 а.с. 171).

Заявлений ОСОБА_1 цивільний позов про стягнення матеріальних збитків складає 29 082 грн., що не перевищує суму, обумовлену договором між страховиком та застрахованою особою, тому вирок суду в частині стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 819 грн. не можна вважати законним та обґрунтованим (т.2 а.с. 276).

З матеріалів справи вбачається, що користувачем автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_6, який допустив ОСОБА_5, перебуваючого в стані алкогольного сп'яніння, до керування вказаним автомобілем. Врахувавши таку обставину, суд дійшов висновку про необхідність застосування до відповідачів солідарної відповідальності, при цьому не вказав, у чому полягала спільність дій засуджених при заподіянні шкоди.

Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитись, бо його суд першої інстанції дійшов без врахування положень ч.1 ст.1190 ЦК України, згідно з якою солідарну відповідальність перед потерпілим за завдану шкоду винні особи несуть, коли їхні дії чи бездіяльність були спільними. В даному ж випадку цього не вбачається.

Безпосереднім заподіювачем шкоди є засуджений ОСОБА_5

Недбала поведінка відповідача ОСОБА_6, як користувача автомобіля полягала в дозволі на керування автомобілем і тим самим сприяла неправомірному заволодінню ним. Тому з врахуванням наведеного та положень ч.4 ст.1187 ЦК України відповідальність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 має бути частковою, а не солідарною.

Крім того, при вирішенні цивільного позову в резолютивній частині вироку визначено, що із засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 стягнуто солідарно на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 150 000 грн. При цьому прописом вказано суму сто тисяч гривень, що призведе до неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 374 КПК України 1960 року, апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови.

При новому розгляді суду слід з'ясувати порушення яких правил дорожнього руху були причиною ДТП. Наявності причиною зв'язку з ДТП повинно бути доведеним з посиланням на конкретні докази. При цьому передбачити дослідження всіх доводів, викладених в апеляціях. Справи суду першої інстанції необхідно розглянути відповідно до вимог чинного законодавства та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960р., колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляції захисника- адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 задовольнити повністю, а апеляцію засудженого ОСОБА_6 - частково.

Вирок Радивилівського районного суду від 1 березня 2013 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд під головуванням іншого судді.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити попередній - тримання під вартою.

с у д д і :

Сачук В.І. Баглик С.П. Матюха Ю.В.

Вірно. Доповідач суддя В.І.Сачук