Ухвала суду № 31721212, 21.05.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1808/1247/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Косар Алевтина ІванівнаНомер провадження 22-ц/788/684/13 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 52

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Шевченка В. А., Кононенко О. Ю.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Краснопільської районної санітарно-епідеміологічної станції

на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 04 лютого 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Краснопільської районної санітарно-епідеміологічної станції

про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 04 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконним наказ Краснопільської районної санітарної санітарно-епідеміологічної станції №106-о від 22.10.2012 року «Про звільнення з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України».

Визнано незаконним наказ Краснопільської районної санітарної санітарно-епідеміологічної станції №106-оа від 20.11.2012 року «Зміни до наказу №106-о від 22.10.2012 року про звільнення з роботи пом. епідеміолога з ентомології ОСОБА_3».

Поновлено ОСОБА_3 на посаді помічника епідеміолога по ентомології Краснопільської районної санітарно-епідеміологічної станції.

Зобов'язано Краснопільську районну санітарно-епідеміологічну станцію виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7399,28 грн.

Стягнуто з Краснопільської районної санітарно-епідеміологічної станції на користь ОСОБА_3 500 грн. завданої моральної шкоди та 557,54 грн. судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі Краснопільська районна санітарно-епідеміологічна станція (далі - Краснопільська СЕС), посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд у своєму рішенні послався на копію плану-графіка на жовтень 2012 року, який головним лікарем не затверджувався, оскільки у даний період була відсутньою на роботі. Оригінал цього документа позивач суду не надала, як і не надала оригіналів актів перевірок домоволодінь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Проведеною у справі судовою експертизою не встановлено хто саме здійснив виправлення в журналі виходу на об'єкти працівників Краснопільської СЕС. Показаннями свідків підтверджено факт відсутності позивачки на робочому місці більше 3 годин. Крім того, ОСОБА_3 підпадає під скорочення штату працівників СЕС з 05.11.2012 року, чого суд при обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не врахував. Доказів спричинення позивачці моральної шкоди матеріали справи не містять.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника ОСОБА_6, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для звільнення ОСОБА_3 по п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, оскільки позивачкою не було вчинено дисциплінарного проступку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 01.07.1996 року ОСОБА_3 наказом №2562 від 25.06.1996 року переведена на посаду помічника епідеміолога по ентомології Краснопільської СЕС.

Наказом Краснопільської СЕС від 22.10.2012 року №106-о її звільнено із займаної посади з 22.10.2012 року за п.4 ст.40 КЗпП України у зв'язку із відсутністю її на робочому місці три години протягом робочого дня без поважних причин.

З копії трудової книжки позивачки вбачається, що її звільнено з займаної посади згідно з п.4 ст.40 КЗпП на підставі наказу №106-о від 22.10.2012 року.

Наказом Краснопільської СЕС від 20.11.2012 року №106-оа внесені зміни до наказу від 22.10.2012 року №106-о та звільнено ОСОБА_3 із займаної посади помічника ентомолога з 22.10.2012 року за п.4 ст.40 КЗпП України у зв'язку із відсутністю її на робочому місці понад три години протягом робочого дня без поважних причин.

У наказі про звільнення відповідач не зазначив ні день прогулу, ні його час, тому суд першої інстанції вірно врахував роз'яснення, які містяться в п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" та з'ясував підстави звільнення й установив, що підставою для звільнення стали акти комісії №1 та №2 від 22.10.2012 року, в яких зафіксований час відсутності позивачки на робочому місці 22.10.2012 року з 10 год. 20 хв. до 14 год. 30 хв., тобто 3 години 10 хвилин робочого часу (без врахування обідньої перерви з 12-00 год. до 13-00 год.) без поважних причин, яку відповідач вважав прогулом.

Відповідно до вимог п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.24 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Крім установлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення з роботи є встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ст.57 ЦПК України.

Факт відсутності на робочому місці з 10 год. 20 хв. до 14 год. 20 хв., тобто 3 год. робочого часу, не заперечується позивачкою. В обгрунтування своїх позовних вимог вона посилалася на те, що в зазначений час вона знаходилася на об'єктах, де виконувала свої функціональні обов'язки. Вихід працівників санепідемстанції на об'єкти фіксуються в журналі виходу на об'єкти працівників Краснопільської СЕС, в якому вона 22.10.2012 року власноручно зазначила час виходу на об'єкти о 10 год. 20 хв., а повернувшись, - час повернення з об'єктів о 14 год. 20 хв. й поставила свій підпис.

Посадовою інструкцією на помічника санітарного лікаря по ентомології Краснопільської СЕС, затвердженої наказом головного державного санітарного лікаря Краснопільського району №20-с від 16.03.2005 року передбачені функціональні обов'язки, якими, поряд з іншими, передбачено обстеження території для виявлення місць виплоду та поширення кровосисних комарів, систематичне проведення енологічних спостережень, облік чисельності, визначення вікового стану малярійних комарів.

Виявлення зон потенційно небезпечних з поновлення передачі малярії, паспортизації місць виплоду кровосисних комарів, організація профілактичних заходів, особливо в зоні проживання осіб з підвищеним ризиком зараження.

Обстеження підвалів, що підтоплюються водою, з метою виявлення місць виплоду кровосисних комарів, організація їх обробки за ентомологічними показниками, контроль ефективності проведених заходів.

З копії плану-графіку на жовтень 2012 року, складеного ОСОБА_3 та затвердженого головним лікарем Краснопільської СЕС Конотоп Н.С. вбачається, що на 22.10.2012 року заплановане обстеження підвальних приміщень в домоволодіннях: ОСОБА_5 по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 та ОСОБА_8 по АДРЕСА_3.

Факт здійснення позивачкою 22.10.2012 року запланованого обстеження підвальних приміщень в господарствах ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтверджується копіями актів перевірки дотримання санітарного законодавства від 22.10.2012 року, складених позивачкою й підписаними власниками будинків, а також поясненнями свідка ОСОБА_4, даними нею в судовому засіданні.

В журналі виходу на об'єкти працівників Краснопільської СЕС на 2011-2012 роки зафіксований час виходу ОСОБА_3 22.10.2012 року на об'єкти, а саме, підвальні приміщення, з 10 год. 20 хв. та повернення з них о 14 год. 30 хв., в якому має місце виправлення.

Згідно з висновком експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС в Сумській області від 25.01.2013 року №3 у здійснений в журналі виходу на об'єкти працівників Краснопільської СЕС на 2011-2012 роки запис приходу ОСОБА_3 на робоче місце - «14:30» вносились зміни шляхом дописування. Первинний зміст запису - «14:20».

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Всупереч цим вимогам відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів позивачки про її перебування 22.10.2012 року з 10 год. 20 хв. до 12 год. 00 хв. та з 13 год. 00 хв. до 14 год. 20 хв. на обстеженні підвальних приміщень домоволодінь ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Оцінивши належним чином надані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що 22.10.2012 року з 10 год. 20 хв. до 12 год. 00 хв. та з 13 год. 00 хв. до 14 год. 20 хв. ОСОБА_3 виконувала свої функціональні обов'язки, а тому трудову дисципліну не порушувала, як і не порушила вимог трудового законодавства, в зв'язку з чим законних підстав для її звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України у відповідача не було.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, вірно встановивши, що накази про звільнення ОСОБА_3 з посади помічника епідеміолога з ентомології Краснопільської СЕС є незаконними та підлягають скасуванню, суд поновив позивачку на займаній посаді з 22.10.2012 року, а також прийняв рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який становить 73 дні, у сумі 7399 грн. 28 коп., суд першої інстанції вірно виходив з середньоденного заробітку позивачки у сумі 101 грн. 36 коп., що був обчислений відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Надавши оцінку моральним стражданням позивачки, що були заподіяні їй відповідачем в результаті незаконного звільнення, суд першої інстанції вірно визначив розмір грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди у сумі 500 грн., який відповідає принципам розумності та достатності.

За таких обставин висновок місцевого суду про задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що проведеною у справі експертизою не встановлено ким саме було здійснено виправлення в журналі не спростовують висновків суду, оскільки значення для вирішення справи не мають, тим більше позивачка не зацікавлена у внесенні такого виправлення та збільшення часу відсутності її на робочому місці.

Посилання апелянта на підробку підпису головного лікаря в плані-графіку на жовтень 2012 року є безпідставними, так як належними та допустимими доказами цей факт не підтверджується. Крім того, він не спростовує факт виконання позивачкою 22.10.2012 року своїх посадових обов'язків.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги акти та показання свідків щодо відсутності позивачки на робочому місці більше 3 годин спростовуються табелем обліку робочого часу за жовтень 2012 року, з якому 22 жовтня 2012 року зазначено як робочий, а не прогулом та відпрацьований позивачкою час 4 год. 42 хв. при повному робочому дні 7 год. 42 хв., що виключає наявність підстав для звільнення з роботи по п.4 ст.40 КЗпП.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

З наданого представником відповідача витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.04.2013 року вбачається, що юридична особа Краснопільська районна санітарно-епідеміологічна станція припинена. Запис про державну реєстрацію її припинення внесено 25.03.2013 року №16141110010000305.

Враховуючи, що припинення юридичної особи, відповідача у справі, що не допускає правонаступництва, мало місце після ухвалення місцевим судом рішення, яке є законним і обґрунтованим, підстав для закриття даної справи по п.7 ч.1 ст.205 ЦПК України у відповідності до ч.2 ст.310 ЦПК України колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Краснопільської районної санітарно-епідеміологічної станції відхилити

Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 04 лютого 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно: суддя Л.І.Семеній