Рішення № 31720319, 06.06.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 р. Справа № 909/589/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетав стальсервіс", пр.ім."Газета "Правда", 66/33, м. Дніпропетровськ, 49051;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод", вул. Є. Коновальця, 229, м. Івано-Франківськ, 76014;

про стягнення 899127 грн. 01 коп., з яких 819039 грн. 77 коп. основного боргу, 16223 грн. 72 коп. 3 % річних, 60586 грн. 50 коп. пені, 3276 грн. 16 коп. інфляційних втрат;

за участю представників сторін:

Від позивача: Ніколенко І.М., (паспорт серія АН- №448089 від 23.12.2005р. ) - директор відповідно до наказу № 108 від 09.06.11р. про призначення директор ;

Від відповідача: Капущук Г.В., (довіреність № 20/06-13 від 14.01.2013р.).

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Сетав стальсервіс" подано позов до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення 899127 грн. 01 коп.

Відповідно до ст.55 ГПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Як вбачається з позову та доданих до нього розрахунків стягуваної суми, позивачем допущено помилку при зазначені ціни позову, а саме зазначено ціну позову - 899127 грн. 01 коп., при цьому в прохальній частині загальна сума заявлених позовних вимог (основного боргу, 3 % річних, інфляційних втрат, пені) не відповідає зазначеній в позовній заяві ціні позову. Таким чином, фактично заявлено позов про стягнення 899126 грн. 15 коп.

З огляду на викладене, відповідно до ч.3 ст.55 ГПК України, ціна позову визначена суддею становить 899126 грн. 15 коп., з яких 819039 грн. 77 коп. основного боргу, 16223 грн. 72 коп. 3 % річних, 60586 грн. 50 коп. пені, 3276 грн. 16 коп. інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, подав суду котррозрахунок суми інфляційних нарахувань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сетав стальсервіс" та Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод" укладено договір № 22/10, згідно умов якого, позивач продає, а відповідач придбаває металопродукцію.

Найменування та кількість продукції визначається Специфікаціями до договору. Ціна на продукцію визначається у Специфікації до договору. Умови поставки продукції визначаються в Специфікаціях до договору. Оплата продукції здійснюється згідно з умовами, визначеними в Специфікаціях до договору (п.п. 1.1., 2.1.,3.1.,4.1. договору).

Пунктом 1 Специфікації № 4 від 19.06.12 визначено, що оплата продукції по даній Специфікації здійснюється в наступному порядку: 20% - передоплата, 80 % - з моменту відвантаження на протязі 60 календарних днів.

Відповідно до п. 3 Специфікації умови поставки: EXW, склад продавця (позивача) м. Дніпропетровськ (ІНКОТЕРМС 2000).

Згідно п. 4 Специфікації, строк поставки: липень 2012 року.

На виконання умов договору № 22/10 від 01.11.2010 р. позивачем відвантажено, а відповідачем прийнято металопродукцію на загальну суму 1023039 грн. 77 коп., що підтверджується видатковою накладною № СД-000675 від 19.07.12. Отримання продукції представником відповідача відбувалось на підставі довіреності № 451 від 19.07.12.

В порушення договірних зобов'язань відповідач в повному обсязі та своєчасно за отриману металопродукцію не розрахувався - здійснив передоплату в сумі 204000 грн., решту суми вартості отриманої продукції відповідачем не оплачено. Внаслідок вказаного у відповідача перед позивачем утворився борг в сумі 819039 грн. 77 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, в строки визначені умовами договору, зобов'язання по оплаті за отриману продукцію відповідачем не виконано.

Станом на день розгляду справи, в матеріалах справи відсутні документальні докази, які підтвердили б сплату боргу відповідачем. Відповідачем не заперечується факт наявності перед позивачем боргу в сумі 819039 грн. 77 коп.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов'язання, які випливають з договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 819039 грн. 77 коп. основного боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаного положення позивач просить стягнути з відповідача 16223 грн. 72 коп. 3 % річних, 3276 грн. 16 коп. інфляційних втрат.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних нарахованих за період з 18.09.12 по 16.05.13. З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 16223 грн. 72 коп. 3% річних підлягають задоволенню.

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, оскільки позивачем при розрахунках інфляційних витрат застосовані індекси інфляції за довільно вибрані в періоді прострочення місяці - грудень 2012 р., січень 2013 р. Проте, розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості; для визначення сукупного індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, складаючі відповідний період, перемножити між собою. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р.).

Таким чином, позивачем при розрахунку інфляційних втрат не застосовано сукупний індекс інфляції за період прострочення (з вересня 2012 р. по квітень 2013 р.).

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком, здійсненим судом, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню становить 2457 грн. 12 коп. В решті суми інфляційних втрат, заявленої до стягнення, слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати продукції у визначені строки, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості платежу за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути пеню у розмірі 60586 грн. 50 коп.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені. З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 60586 грн. 50 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлені судом обставини справи, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 819039 грн. 77 коп. основного боргу, 16223 грн. 72 коп. 3 % річних, 2457 грн. 12 коп. інфляційних втрат, 60586 грн. 50 коп. пені. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 612, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 55 ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетав стальсервіс" до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення 899126 грн. 15 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод", вул. Є. Коновальця, 229, м. Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 00218271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетав стальсервіс", пр.ім."Газета "Правда", 66/33, м. Дніпропетровськ, 49051 (ідентифікаційний код 36842029) 819039 (вісімсот дев'ятнадцять тисяч тридцять дев'ять) грн. 77 коп. - основного боргу, 16223 (шістнадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 72 коп. - 3 % річних, 2457 (дві тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 12 коп. - інфляційних втрат, 60586 (шістдесят тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 50 коп. - пені, 17966 (сімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 14 коп. - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 10.06.13