Постанова № 31718789, 30.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р.Справа № 1570/4002/2012

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Ліберті Л» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліберті Л» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 677 від 07.05.2012 року «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Договору про спільну діяльність, укладеного між ТОВ «Ліберті Л» та управлінням капітального будівництва» та податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001172250 від 13.06.2012 року, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства проведено податковим органом за відсутності законних підстав, а викладені в акті перевірки висновки не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача став наказ Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 677 від 07.05.2012 року.

На підставі зазначеного наказу посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДСД між ТОВ «Ліберті Л» та управління капітального будівництва щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Тетрабудсервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2011року, результати якої відображені в акті перевірки від 28.05.2012 року №2060/22-5/393312589.

Перевіркою встановлено порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит вересня 2011 року на суму ПДВ 50 000 грн., що, в свою чергу, призвело до завищення суми від'ємного значення за вересень 2011 року на цю ж саму суму.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала в тому, що у періоді, який перевірявся, позивач мав правові відносини з контрагентом ТОВ «Тетрабудсервіс», яке відсутнє за місцем знаходження, не звітує про наявність основних фондів, та у податковій звітності за вересень 2011 року не декларувало податкових зобов'язань за господарськими операціями по ДСД між ТОВ «Ліберті Л» та управління капітального будівництва.

З посиланням на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року № 107/22-2/37508271 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Тетрабудсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року, податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного позивачем та ТОВ «Тетрабудсервіс».

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2012 року №0001172250, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 50 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що проведення перевірки здійснено відповідачем необґрунтовано, без належних правових підстав та з порушенням пп.78.1.1. п.78.1 ст.78, ПК України, що є підставою для визнання протиправним та скасування наказу.

Крім цього, суд зазначив, що оскільки податковим органом в ході судового розгляду не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, не доведено неможливості та безтоварності проведення господарських операцій з урахуванням характеристик наданих послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників, прийняте на підставі хибних висновків про наявність порушень повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вважає правильним, проте не може погодитись з його доводами щодо незаконності наказу про проведення позапланової перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2011 року позивачем на адресу ДПІ направлено пояснення та документальне підтвердження на запит ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №69452/10/23-50 від 06.12.2011 року щодо взаємовідносин з ТОВ «Тетрабудсервіс» у вересні 2011 року.

Разом з цим, до ДПІ у Приморському районі м. Одеси надійшов акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року № 107/22-2/37508271 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року.

Саме отримання цього акту та відсутність достатнього документального підтвердження господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом зумовило необхідність проведення позапланової перевірки позивача.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що оскаржуваний наказ про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача видано відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо висновку суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.09.2011 року між ДСД між ТОВ «Ліберті Л» та управління капітального будівництва та ТОВ «Тетрабудсервіс» укладено договір № 01/09 на виконання будівельно - монтажних робіт при будівництві групи житлових будинків з об'єктами соцкультпобуту по вул. Малиновського, 53/55.

Фактичне здійснення господарських операцій по вищевказаному договору підтверджується дослідженими судом першої інстанції належним чином оформленими первинними документами, яки за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених ПК України, які б виключали право позивача на формування на їх основі суми податкового кредиту та визначення суми від'ємного значення в даному випадку, не вбачається.

Стосовно твердження податкового органу щодо нікчемності угоди, укладеної між ДСД між ТОВ «Ліберті Л» та управління капітального будівництва та ТОВ «Тетрабудсервіс», як такої, що не спричиняє реального настання правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

Нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок, та вважається таким, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Однак, акт перевірки не містить посилань на вищезазначені обставини, не доводить умислу сторін спірного правочину на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Правочин, який не має на меті створення реальних наслідків є фіктивним (ст. 234 Цивільного кодексу України) та визнається судом недійсним, але жодних судових рішень про визнання спірного правочину недійсним під час перевірки судом не встановлено, а відповідачем під час розгляду справи не наведено.

Вказані у акті перевірки дані не ґрунтуються на фактичних даних та жодним чином не відображають неможливості виконання вказаним контрагентом договору на момент виконання зобов'язань, оформлення первинної бухгалтерської документації та виписки податкових накладних, за якими було сформовано від'ємне значення з податку на додану вартість.

Подальша діяльність контрагента та його відсутність за місцезнаходженням жодним чином не впливають на право ДСД між ТОВ «Ліберті Л» та управління капітального будівництва відображати податкові накладні, отримані від такого контрагента.

Крім того, законодавство не ставить право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання валових витрат та податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50 000 грн. по декларації ДСД між ТОВ «Ліберті Л» та управління капітального будівництва за вересень 2011 року не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, визначено суму від'ємного значення, а твердження податквого органу про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, проте їм надана неналежна правова оцінка, що є підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Ліберті Л» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ТОВ «Ліберті Л» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0001172250 від 13.06.2012 року.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.