Рішення № 31718287, 05.06.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" червня 2013 р. Справа № 906/522/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Пилипчук І.Д. - довір. б/н від 14.05.2013;

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат. посв. НОМЕР_2 від 10.02.2011

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства Андрушівської міської ради "Комсервіс" (м.Андрушівка, Житомирська область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Андрушівка)

про стягнення 7349,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст.77 ГПК України, в судових засіданнях 14.05.2013 та 30.05.2013 було оголошено перерву до 10:00 год. 30.05.2013 та 15:00 год. 05.06.2013, відповідно.

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 7349,81грн., з яких: 6557,53грн. основного боргу, 660,24грн. пені та 132,04грн. 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Вказав, що сума заборгованості відповідача за спірний період (березень - липень 2012 року) не змінилась і станом на день судового розгляду справи складає 6557,53грн. боргу по сплаті орендної плати згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у власності територіальної громади міста Андрушівка від 23.11.2007. В підтвердження факту використання відповідачем електроенергії з електромережі позивача представник позивача надав довідки щодо фактичного споживання електроенергії та рахунки за активну електроенергію за 2012 рік та січень-травень 2013 року. Пояснив, що у вказаних рахунках, фіксувалися дані лічильників за фактично використану відповідачем електроенергію, показники яких знімалися позивачем одноособово за відсутності відповідача. На підтвердження вказаного, надав письмові пояснення б/н від 05.06.2013 та клопотання б/н від 05.06.2013, які були долучені судом до матеріалів справи (а.с.100-120).

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього (а.с.51,96). В судовому засіданні 05.06.2013 надав письмові пояснення б/н від 05.06.2013 (а.с.122), згідно яких повідомив, що акт приймання-передачі орендованого майна між сторонами спору не складався ні при укладанні договору оренди від 23.11.2007, ні після його закінчення; що додатковий договір на відшкодування витрат по комунальних послугах по використанню орендованого майна відсутній; що позивачем не надано доказів вручення відповідачу рахунків та не обґрунтовано включення до них суми електроенергії і кількість її використання орендарем; що позивачем не подано доказів перебування з відповідачем у договірних орендних правовідносинах в період часу з 23.11.2008 по 31.07.2012.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

23.11.2007 між Комунальним підприємством Андрушівської міської ради "Комсервіс" (позивач/орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач/орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у власності територіальної громади міста Андрушівка б/н від 23.11.2007 (далі- договір (а.с.5-7)), згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно вільні приміщення гаражів КП "Комсервіс" (надалі - Майно), площею 81,6 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Комунального підприємства Андрушівської міської ради "Комсервіс", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, здійснену станом на 30.06.2007 і становить 32540,00грн. без ПДВ.

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, між сторонами виникли правовідносини з договору оренди приміщення від 23.11.2007 (а.с.5-7,34).

Відповідно до ст.759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У зв'язку з тим, що орендоване відповідачем майно є комунальною власністю, спірні відносини регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон).

Частиною 1 статті 2 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За ч.1 ст.10 вищевказаного Закону, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що майно передається в оренду з метою розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п.2.1 договору).

Згідно пояснень представника відповідача від 05.06.2013, акт приймання-передачі майна в оренду не складався та сторонами не підписувався. Однак, судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що приміщення гаражів КП "Комсервіс" площею 81,6 кв.м. фактично були передані на умовах оренди відповідачу після підписання договору оренди від 23.11.2007, за користування якими відповідач сплачував орендну плату, доказом чого є прибутково касові ордери (а.с.41-90).

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що останній укладено строком на один рік, що діє з 23.11.2007 і до 22.11.2008 включно.

Згідно пунктів 2.4 та 2.5. договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарю - до КП "Комсервіс". Орендар повертає майно орендодавцю (балансоутримувачу) аналогічно порядку встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акту приймання передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Судом встановлено та підтверджується представниками сторін, що по закінченні строку дії договору оренди від 23.11.2007, акт прийому-передачі (повернення) майна з оренди не складався та сторонами не підписувався.

Слід зазначити, що нескладення акту приймання-передачі майна в оренду не звільняє орендаря від обов'язку у разі припинення дії договору повернути орендоване майно орендодавцю в порядку, погодженому сторонами в договорі. Відсутність акту приймання-передачі (повернення) майна з оренди позбавляє відповідача можливості належними та допустимими доказами підтвердити обставини повернення орендованого майна.

Разом з тим, згідно наданих представником відповідача пояснень від 30.05.2013 та 05.06.2013, після закінчення строку дії договору відповідач фактично продовжував користуватися орендованими у позивача приміщеннями до 01.03.2012, однак це користування відповідач вважає бездоговірним (а.с.96,122).

Пунктом 10.4 договору визначено, що для продовження терміну дії договору орендодавець за 3 місяці закінчення строку договору подає своє письмове звернення до міської ради разом з клопотанням орендаря.

Згідно п.10.6 договору, у разі закінчення строку дії даного договору, він може бути продовжений шляхом укладання додаткового договору.

Матеріалами справи стверджується, що сторонами не було дотримано визначений договором порядок продовження строку його дії.

Однак, оскільки відповідач (орендар) продовжував користуватися майном, а позивач (орендодавець) не заперечував проти такого користування, договір оренди від 23.11.2007 вважається поновленим неодноразово упродовж 2008-2012 років на той самий термін і на тих самих умовах в силу прямої норми ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України.

Так, відповідно до ч.2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні положення передбачені і ст.764 ЦК України.

Згідно приписів абз.2 ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо о б о в ' я з к о в і с т ь для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Крім того, свідченням продовження між сторонами договірних орендних правовідносин після 22.11.2008 є також підписаний ними 24.03.2009 додаток до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у власності територіальної громади міста Андрушівка б/н від 23.11.2007, яким було доповнено п.10 договору оренди положеннями щодо переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий термін (а.с.34).

З огляду на вищевикладене, безпідставними є твердження відповідача про бездоговірне використання приміщень після 22.11.2008.

Частиною 1 ст.762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати (орендна плата може бути встановлена за домовленістю сторін, але не менше розміру визначеному на підставі Методики), затвердженої Андрушівською міською радою і становить без ПДВ за перший місяць оренди 4,92грн. за 1м2 у жовтні 2007 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди приміщення гаражів визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за послідуючі місяці.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2 договору).

Згідно п.3.3 договору орендна плата перераховується орендарем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 5 числа, на умовах попередньої оплати.

Кінцевий розрахунок за кожний місяць оренди проводиться орендарем після коригування орендної плати на індекс інфляції, згідно виставленого рахунку протягом 3-х днів з дня отримання рахунку.

Зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді оплати до 25 числа кожного місяця згідно рахунку, виставленого орендодавцем (п.3.8 договору).

Згідно пояснень представника позивача, з метою сплати орендних платежів за користування приміщеннями позивач в період з березня по липень 2012 року включно виставляв відповідачу рахунки (а.с.8-11,14), однак доказів отримання їх відповідачем суду не надано.

За даними позивача, відповідач обов'язок по оплаті виставлених рахунків не виконав, внаслідок чого станом на дату звернення до суду утворилась заборгованість у сумі 6557,53грн.

Відповідно до п.5.8 договору оренди, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Аналогічні положення містить і ч.3. ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Враховуючи те, що п. 3.3 договору встановлено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату у розмірі 100% щомісячно не пізніше 5 числа, на умовах попередньої оплати, а також те, що відповідні індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України і щомісячно опубліковуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр", що ці показники згідно зі ст. 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись, зокрема, відповідачем для самостійного коригування орендної плати, суд приходить до висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення є сума 3490,11 грн. плати за оренду приміщень гаражів за період з березня по липень 2012 року (696,35 (з урахуванням індексу інфляції 100,2%) + 698,44 (з урахуванням індексу інфляції 100,3%) + 698,44 + 698,44 + 698,44).

Безпідставними є твердження відповідача про звільнення орендованого приміщення з березня 2012 року та, відповідно, неправомірне нарахування позивачем орендної плати за спірний період, оскільки не підтверджуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами та не враховують положення п. 3.9 договору, згідно якого у разі закінчення (припинення) строку дії цього договору орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, крім орендної плати за користування приміщеннями гаражів, позивачем було включено до рахунків №139 від 21.03.2012 (а.с.8), №190 від 18.04.2012 (а.с.14), №310 від 24.05.2012 (а.с.9)№395 від 22.06.2012 (а.с.10) та №449 від 19.07.2012 (а.с.11) вартість електричної енергії.

Вищевказані вимоги по сплаті вартості електричної енергії є безпідставними, оскільки, згідно пояснень позивача, розмір фактичного споживання відповідачем електричної енергії визначався за показами розрахункових засобів обліку, зняття даних з яких здійснювалось позивачем одноособово без участі відповідача; між сторонами спору не укладався договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та наданню комунальних послуг, як передбачено п.5.13 договору оренди від 23.11.2007.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Оскільки, на дату вирішення спору відповідачем не проведено розрахунки за оренду приміщень та документально не спростовано факт наявності заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3490,11грн. орендної плати обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині вимог про стягнення 3067,42 грн. основного боргу слід відмовити.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача 660,24грн. пені, розрахованої за період з 01.08.2012 по 02.04.2013 та 132,04грн. 3% річних - за період з 01.08.2012 по 02.04.2013 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 611 ЦК України, зокрема п.3, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 343 ГК України передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення містяться і в ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, пунктом 3.6 договору сторони передбачили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному пунктом 3.3 співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку, суд встановив, що у ньому не вірно визначено період, за який може бути стягнуто пеню, оскільки нарахування здійснюється окремо на кожен платіж з шостого числа місяця, з якого виникла заборгованість (з урахуванням п.3.3 договору), та протягом шести місяців.

Враховуючи вказане, зважаючи на визначений позивачем початок періоду нарахування пені, згідно здійсненого судом перерахунку, стягненню з відповідача підлягає 138,51грн. пені. В стягненні 521,73грн. пені суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок річних, виходячи з визначеного позивачем початку періоду їх нарахування на суму задоволеного судом до стягнення боргу по орендній платі, суд вважає правомірно заявленою до стягнення їх суму у розмірі 70,28грн. У стягненні 61,76грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст. 32 ГПК).

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають частковому задоволенню на суму 3698,90грн., з яких 3490,11грн. заборгованості по орендній платі; 138,51грн. пені та 70,28грн. 3% річних. В іншій частині позову відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача послуг адвоката в сумі 2000,00грн., то ст. 44 ГПК України передбачено, що оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

На обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката позивачем було надано Угоду про надання юридичних послуг від 29.03.2013, укладений між КП Андрушівської міської ради "Комсервіс" та адвокатом Пилипчуком І.Д. (а.с.20); копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.121); та платіжне доручення №815 від 03.04.2013 (а.с.21).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що витрати по оплаті послуг адвоката по даній справі є правомірно заявленими, однак їх розмір, що підлягає стягненню з відповідача, слід визначати, виходячи з положень ч.5 ст. 49 ГПК України, згідно якої, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при частковому задоволенні позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33,49,82-85, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь Комунального підприємства Андрушівської міської ради "Комсервіс" (13400, Житомирська область, м.Андрушівка, вул.Кірова, будинок 67, ідентифікаційний код 33967566):

- 3490,11грн. заборгованості по орендній платі;

- 138,51грн. пені;

- 70,28грн. 3% річних;

- 1006,60грн. витрат на послуги адвоката;

- 865,93грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.06.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу