Рішення № 31717992, 06.06.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" червня 2013 р. Справа № 906/567/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г. ,

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Могильницький В.Ю. - представник за довіреністю від 02.01.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (м.Житомир)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Житомир)

про стягнення 4297,49 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" звернулось до господарського суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 4297,49 грн., із яких 3309,35грн. основного боргу, 134,00грн. пені, 827,34грн. 25 % штрафу, 26,80грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.04.2013р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/567/13 та призначено до розгляду на 14.05.2013р.

У зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду та неявкою в судове засідання відповідача, господарський суд ухвалою від 14.05.2013р. відклав розгляд справи на 06.06.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та просив стягнути з відповідача 3309,35грн. основного боргу, 134,00грн. пені, 827,34грн. 25 % штрафу, 26,80грн. 3 % річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Так, копія ухвали господарського суду Житомирської області від 17.04.2013р. про порушення провадження у справі, яку було направлено на адресу СПД ОСОБА_1. (АДРЕСА_1), повернулась до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 21-23).

До господарського суду також, із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання", повернулась копія ухвали від 14.05.2013р. про відкладення розгляду справи на 06.06.2013р., яка направлялась відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36-39).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем проживання ОСОБА_1. є: АДРЕСА_1 (а.с.33).

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача та неподання ним письмового відзиву, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (Постачальник/позивач) та підприємцем ОСОБА_1 (Покупець/відповідач) укладено договір №72082 (а.с.10), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими сторонами при складанні заявки. Товар передається партіями.

Асортимент та кількість кожної партії товару визначається в заявці на поставку товару, яка надається покупцем постачальнику і яка з ним узгоджується (п.1.2 договору).

Згідно п.1.5 договору сумою цього договору є сума усіх накладних, по яких передавався товар покупцю в термін дії цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору поставка (відпуск) товару здійснюється постачальником на підставі отриманої від покупця заявки. Заявка може здійснюватись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті або передаватися через представника постачальника.

У пунктах 2.2, 2.6 договору встановлено, що кількість, асортимент та ціна товару зазначаються у видаткових накладних постачальника; поставка товару здійснюється постачальником за рахунок покупця. Вартість поставки товару вказується у видатковій накладній.

Право власності, а також ризик випадкової загибелі чи випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця під час підписання видаткових накладних (п.2.5 договору).

Відповідно до п.3.1 договору покупець зобов'язується перерахувати кошти за товар в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства постачальника не пізніше 5 календарних днів з моменту прийомки товару.

За змістом пункту 3.3 договору сторони домовились, що у випадку виникнення у покупця заборгованості всі кошти, які надійшли від нього, будуть зараховуватись постачальником як оплата за попередньо отриманий товар.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р. включно у частині поставки, в частині оплати - до повного виконання зобов'язань по даному договору (п.7.1 договору).

На виконання умов договору №72082 від 08.12.2011р. позивач передав, а відповідач отримав товар на суму 7469,63грн., що підтверджується видатковими накладними: №ПП000293785 від 22.12.2012р. на суму 5052,83грн., №ПП000295734 від 25.12.2012р. на суму 729,06грн., №ПП000306921 від 30.12.2012р. на суму 1687,74грн. (а.с.12-14).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалось, пунктом 3.1 договору сторони погодили, що покупець зобов'язується перерахувати кошти за товар в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства постачальника не пізніше 5 календарних днів з моменту прийомки товару.

Таким чином, відповідач мав провести з позивачем розрахунки наступним чином:

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №ПП000293785 від 22.12.2012р. - у строк до 27.12.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №ПП000295734 від 25.12.2012р. - у строк до 30.12.2012р.

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №ПП000306921 від 30.12.2012р. - у строк до 04.01.2013р.

Проте, у встановлений договором строк відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар не виконав.

Як зазначив позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 3309,35грн., на підтвердження чого позивач надав розрахунок ціни позову (а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №72082 від 08.12.2011р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 11495,94грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами: №379 від 05.02.2013р. на суму 1053,88грн., №384 від 06.02.2013р. на суму 2564,50грн., №385 від 06.02.2013р. на суму 54,48грн., №440 від 14.02.2013р. на суму 5052,83грн., №450 від 15.02.2013р. на суму 729,06грн., №462 від 19.02.2013р. на суму 1687,74грн., №523 від 20.02.2013р. на суму 174,59грн., №524 від 20.02.2013р. на суму 178,86грн. (а.с.43-50).

При цьому, судом враховуються пояснення позивача, наведені у заяві від 06.06.2013р., відповідно до яких зарахування вищезазначених сум проводилось ТОВ Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (м.Житомир) у хронологічному порядку у відповідності до умов п.3.3 договору №72082 від 08.12.2011р. У зв'язку з чим, із зазначеної суми позивачем зараховано в рахунок оплати товару поставленого за видатковою накладною №ПП000293785 від 22.12.2012р. грошові кошти у розмірі 4160,28грн., решта сум - зараховано в рахунок погашення попередньої заборгованості за даним договором.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що неоплаченим станом на час звернення з даним позовом залишився товар, отриманий відповідачем за видатковими накладними №ПП000295734 від 25.12.2012р. на суму 729,06грн., №ПП000306921 від 30.12.2012р. на суму 1687,74грн. та частково за видатковою накладною №ПП000293785 від 22.12.2012р. на суму 892,55грн.

Отже, враховуючи здійснені відповідачем проплати та проведені позивачем зарахування, станом на час розгляду справи непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений у період з 22.12.2012р. по 30.12.2012р. товар в сумі 3309,35грн. (892,55грн. + 729,06грн. + 1687,74грн.)

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 134,00грн. - пені, 827,34грн. - 25% штрафу та 26,80грн. - 3% річних.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору 08.12.2011 року між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Як зазначалось вище, поставка товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується видатковими накладними №ПП000293785 від 22.12.2012р. на суму 5052,83грн., №ПП000295734 від 25.12.2012р. на суму 729,06грн., №ПП000306921 від 30.12.2012р. на суму 1687,74грн. (а.с.12-14). Оплата зазначеного товару відповідачем проведена частково - на суму 4160,28грн. Неоплаченим залишився товар на суму 3309,35грн.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 3309,35грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних господарський суд враховує наступне.

Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №72082 від 08.12.2011р., що є підставою для застосування відповідальності, обумовленої договором.

Відповідно до п.6.3 договору при порушенні терміну оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки платежу, а також штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків від суми неоплаченого товару. Загальна сума пені та штрафу розраховуються за весь період прострочення.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір пені складає 134,00грн., штрафу - 827,34грн, 3% річних - 26,80грн. (розрахунок а.с.11).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, 25 % штрафу та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, а отже підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 625, 631, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193, 230 ГК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (10001, м.Житомир, вул.Кооперативна, 12, ідентифікаційний код 32265298)

- 3309,35грн. боргу,

- 134,00грн. пені,

- 827,34грн. - 25% штрафу,

- 26,80грн. - 3% річних,

- 1720,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: "10" червня 2013 року.

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з пов.)