Постанова № 31718238, 06.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа № 922/492/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Барбашова С.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Маркіна Л.Г.

відповідача - Баран А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1419Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.13 у справі № 922/492/13-г

за позовом - ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Київ до - Харківської обласної державної адміністрації , м. Харків

про стягнення 89 371,98 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської обласної державної адміністрації про стягнення 89371,98 грн., де: - за договором про надання послуг електрозв'язку № 057110834/9001 від 02.02.06р. - 35973,37 грн. основного боргу, 1356,38 грн. пені, 4518,14 грн інфляційних втрат, 2630,19 грн. - 3% річних; - за договрором про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю у 2011 році за державні кошти № 057110834/9001-165-24 від 18.05.11р. - 41791,97 грн. основного боргу, 1575,76 грн. пені, 330,08 грн інфляційних втрат, 1196,09 грн. - 3% річних, з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за вказаними договорами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2013 року по справі №922/492/13 (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Харківської обласної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 77765,34 грн. боргу, 2932,14 грн. пені, 4848,22 грн. інфляційних, 3826,28 грн. річних та 1787,44 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано з тих підстав, що надання послуг відповідачу згідно укладеного договору та його заборгованість підтверджена наданими до справи доказами.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що воно винесено з неповним з'ясуванням обставин справи, неправильною оцінкою наданих доказів і встановлених юридичних фактів, а також з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права., в зв'язку із чим просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, позивач неправдиво виклав обставини справи, приховав наявність документів, які свідчать про правомірність укладеного правочину, що й привело до винесення незаконного рішення по справі.

Дані твердження на думку відповідача обґрунтовуються наступним.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відповідно до вищезазначеного Положення Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації є бюджетною установою, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 8 статті 7 Бюджетного кодексу України затверджено принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Згідно із частиною 3 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання.

Протягом 2010-2012 років між Харківською обласною державною адміністрацією та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" діяли договори по наданню послуг електрозв'язку № 057110834/9001 від 02.02.2006 року та №057110834 від 18.05.2011 року. Усі договірні умови вказаних договорів було виконано. Враховуючи, що зазначені договори були укладені за результатом тендерних торгів, вносити додаткові суми фінансування та будь-які зміни до них не було можливості.

У кошторисі видатків на утримання апарату Харківської обласної державної адміністрації для відшкодування видатків, пов'язаних з послугою з передавання даних і повідомлень, на 2010 рік Харківською обласною державною адміністрацією було передбачено кошти в сумі 288,0 тис. грн. Фактично було профінансовано Харківську обласну державну адміністрацію на суму 228,0 тис. грн., при скоригованих кошторисних призначеннях на суму 309,5 тис. грн. На 2011 рік було передбачено кошти в сумі 262,0 тис. грн. фактично було використано кошторисних призначень та сплачено за послуги з передавання даних на суму 260,0 тис. грн. У 2012 році було передбачено кошти в сумі 199,9 тис. грн., але за рахунок економії кошторисних призначень на інші цілі було здійснено їх перерозподіл з метою погашення заборгованості за послуги з передавання даних і повідомлень та фактично було перераховано кошти в сумі 222,9 тис. грн.

Посилання позивача на визнання відповідачем заборгованості не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки лист відповідача від 13.08.2012 року № 01-83/6321 містить лише загальну інформацію про рівень фінансування обласної державної адміністрації, про вжиття заходів стосовно перерозподілу кошторисних призначень та здійснення погашення кредиторської заборгованості за фактично надані послуги по мірі надходження фінансування. Питання визнання або невизнання будь-якої суми за конкретний період в зазначеному листі обласної державної адміністрації не розглядалось.

Заборгованість в сумі 35973,37 грн. по договору №057110834/9001 від 02.02.2006 року та в сумі 41791,97 грн. №057110834 від 18.05.2011 року в обліку Харківської обласної державної адміністрації не значиться. Акти по наданню послуг Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" та Харківською обласною державною адміністрацією по даним договорам на зазначені суми заборгованості не складалися.

Враховуючи вищезазначене, на думку відповідача, позивач безпідставно надавав послуги зв'язку в обсязі, що перевищує суму укладеної угоди та навмисно ввів його в примусове кредитування.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі. відповідно до частини 4 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Норми статей Бюджетного кодексу України, які діють на сьогоднішній день та норми, які діяли на момент виникнення спірних відносин, не визнають бюджетними зобов'язаннями будь які зобов'язання, взяті юридичними особами за кошти державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень встановлених Бюджетним кодексом та Законом України "Про державний бюджет України", і відповідно витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Господарський суд Харківської області маючи можливість, не визначив всіх обставин, які мали місце по даній справі.

В зв'язку з цим, на думку відповідача, висновок суду першої інстанції є помилковим, таким, що не ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах та суперечить наявним матеріалам справи.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, позивач є оператором телекомунікацій, діяльність якого врегульована певними нормативними актами в галузі зв'язку, які встановлюють для операторів телекомунікацій особливості надання послуг зв'язку, обов'язкових для виконання, зокрема, Законом України „Про телекомунікації", Правилами про надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 року, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 року (нова редакція).

Статтею 1 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що - споживач телекомунікаційних послуг це юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб; - телекомунікаційна послуга (послуга) як продукт діяльності оператора та/ або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.

Як вбачається з матеріалів справи, з відповідачем та позивачем були укладені договори про надання послуг. Протягом періоду надання та отримання послуг жодних претензій з боку відповідача відносно якості, обсягу, тривалості послуги до позивача не надходило.

Послуга надавалась на підставі умов укладених договорів на платній основі.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що сторони в добровільному порядку без будь-яких заперечень оформили свої правовідносини про надання послуг.

Отримання та прийняття послуг відповідачем підтверджується отриманими рахунками-актами, в яких зазначено, що "цей рахунок є одночасно актом передавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за розрахунковий період...", листом відповідача від 13.08.2012 року №01-83/6321, в якому відповідач визнає отримання послуг, наявність заборгованості і повідомляє про прийняття ряду заходів з метою погашення кредиторської заборгованості.

Представник відповідача, який діяв за довіреністю, Баран А.О. і у судовому засіданні суду першої інстанції і в засіданні судової колегії апеляційного суду підтвердив факт отримання послуг. Доказів мотивованої відмови від отримання наданих позивачем послуг або відмови по сплаті за надані послуги відповідач не надав.

Як правомірно зазначив позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу згідно зі ст. 63 Закону України „Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг, зокрема, є оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Детальний розрахунок обсягу фактично наданих послуг був наданий суду першої інстанції та відповідачу для ознайомлення. Зауважень по детальному розрахунку отриманих послуг з боку відповідача до позивача не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання, зокрема, можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач по спірним угодам здійснював часткову оплату за надані послуги без підписання актів наданих послуг. Окрім того, умовами договорів не передбачено підписання зазначених актів. Від відповідача не надходило відмови від скорочення або про припинення надання послуг, а також претензій щодо обсягу отриманих послуг.

За таких обставин посилання відповідача на те, що позивач навмисно ввів його в примусове кредитування є безпідставним, оскільки відповідач, як організація, що фінансується за рахунок бюджету і не відмовившись від отримання послуг позивача, повинен був замовити (узгодити) відповідні витрати для забезпечення своєї діяльності.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 08.04.13 року у справі №922/492/13-г прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99,101, п.1 ст.103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 08.04.13 року у справі № 922/492/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 07.06.2013 року.

Головуючий суддя Плужник О.В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Слободін М.М.