Рішення № 31718163, 04.06.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 925/514/13

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого - судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача - Слюсаря М.О. за довіреністю, відповідача - Глущенка О.М. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до державного підприємства науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» про стягнення 481015 грн. 94 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до державного підприємства науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» про стягнення, на підставі договору поставки природного газу № 74/11-БО від 28.01.2011 року, 385000 грн. основного боргу за поставлений відповідачу протягом січня-квітня 2011 року природний газ, 53088 грн. 51 коп. пені, 10363 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 32563 грн. 49 коп. три відсотки річних, що разом складає 481015 грн. 94 коп., та відшкодування судових витрат - 9621 грн. сплаченого судового збору.

В засіданні суду представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив (заперечення) на позов та доповнення до нього (а.с. 36-37, 57-58). Представник відповідача в засіданні суду визнав наявність основного боргу за поставлений позивачем природний газ протягом періоду, зазначеного в позові, але проти задоволення позову про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних заперечував, оскільки, згідно з Законом України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку», основна заборгованість списана відповідачем, а пеня, інфляційні втрати і три відсотки річних нараховані позивачем на неіснуючу заборгованість.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

28.01.2011 року сторонами укладено договір № 74/11-БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. За умовами цього договору постачальник - позивач зобов'язався поставити покупцю - відповідачу імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі, визначеному договором. Сторони договору погодили усі його істотні умови, зокрема: згідно з п.п. 4.1., 7.3.1. договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу; у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язаний (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Пунктом 9.3 договору сторони також погодили, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до п. 2.2. додатку № 1 до договору № 74/11-БО від 28.01.2011 року, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

31.03.2011 року сторонами договору укладена додаткова угода № 1 до договору поставки природного газу № 74/11-БО від 28.01.2011 року, якою сторони погодили умови п. 3.1. договору щодо ціни договору.

Із актів прийому-передачі природного газу від 31.01., 28.02., 31.03., 30.04.2011 року вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв протягом січня-квітня 2011 року природний газ на загальну суму 685011 грн. 51 коп. Відповідач поставлений газ оплатив частково на суму 300011 грн. 51 коп., станом на 01.04.2012 року сума основного боргу становила 385000 грн. і є несплаченою по теперішній час.

Наявність і розмір заборгованості в сумі 385000 грн. по договору № 74/11-БО від 28.01.2011 року сторонами погоджена і підтверджена підписанням акта звіряння розрахунків від 31.10.2012 року.

Наказом генерального директора відповідача від 05.11.2012 року № 292 на підприємстві створено комісію для списання заборгованості згідно Закону № 5213-VI від 06.09.2012 року, того ж дня листом за вих. № 20/147 відповідачем запропоновано позивачу створити свою комісію для списання заборгованості та запропоновано підписати акт звірки взаєморозрахунків. 26.11.2012 року позивачем підписано акт звіряння розрахунків, яким підтверджено наявність і розмір спірної основної заборгованості у сумі 385000 грн. У зв'язку з проведеним звірянням розрахунків, відповідач, відповідно до протоколу засідання комісії від 17.12.2012 року, прийшов до висновку, що його заборгованість, зазначена в акті звіряння розрахунків від 26.11.2012 року, підлягає списанню.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки природного газу № 74/11-БО від 28.01.2011 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із їх прав і обов'язків за цим договором.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань купівлі-продажу, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов'язання, згідно зі ст. 546 ч. 1 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За встановлених обставин справи суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 385000 грн. основного боргу за поставлений відповідачу протягом січня-квітня 2011 року природний газ, 53088 грн. 51 коп. пені, 10363 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 32563 грн. 49 коп. три відсотки річних за прострочення оплати поставленого природного газу, що разом складає 481015 грн. 94 коп., ґрунтуються на умовах договору, приписах законодавства, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають задоволенню повністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1221 утворено Державний концерн «Укроборонпром», постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 року № 374 до складу концерну включено відповідача - державне підприємство науково-виробничий комплекс «Фотоприлад».

06.09.2012 року прийнято Закон України № 5213-VI «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку», який набрав чинності 30.10.2012 року, на який посилається відповідач у запереченні проти позову. Відповідно до пунктів 1.,4. ч. 1, 2-5 ч. 2 статті 2 зазначеного Закону, на умовах, визначених цією статтею, підлягають списанню:

заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за природний газ перед підприємствами, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, зокрема, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірніми компаніями (підприємствами), яка обліковувалася станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;

заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом;

списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та її дочірніми компаніями (підприємствами) (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:

для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів;

списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;

датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання;

у разі якщо у статутному капіталі підприємства - учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, взаємно погоджений акт погоджується органом, уповноваженим управляти таким підприємством.

Предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ відповідно договору поставки природного газу № 74/11-БО від 28.01.2011 року, а також пеня, інфляційні втрати і три проценти річних, нараховані за несвоєчасне виконання умов вказаного договору. Зазначена заборгованість відповідача за своїми ознаками підпадає під дію Закону № 5213-VI.

Відповідно до обставин справи та приписів вищеназваного Закону, доказом наявності факту списання спірної заборгованості, який міг би свідчити про відсутність предмета спору у даній справі, може бути двосторонній акт звірки між сторонами про відсутність заборгованості у останнього. Такого акту, як доказу обґрунтування заперечень проти позову, відповідачем суду не надано. Прийняття рішення у справі жодним чином не обмежує прав та законних інтересів відповідача щодо застосування положень вказаного закону про списання спірної заборгованості, підтвердженої рішенням суду.

Крім того, в разі невиконання позивачем вимог закону щодо списання спірної заборгованості, відповідач не позбавлений права на захист свого порушеного права в суді передбаченим законодавством способом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що заперечення відповідача не спростовують вимог позивача про стягнення заборгованості по сплаті боргу з оплати вартості поставленого природного газу, пені, інфляційних втрат та річних за прострочення цього грошового зобов'язання, тому заперечення відповідача відхиляє, а позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 9621 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства науково-виробничий комплекс «Фотоприлад», ідентифікаційний код 14312329, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 85, р/р 26003501785004 в ВАТ «Промінвестбанк», МФО 354091 на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ідентифікаційний код 31301827, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26002007367001 в ФПАТКБ «Підвенкомбанк», м. Київ, МФО 320876 - 385000 грн. основного боргу, 53088 грн. 51 коп. пені, 10363 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 32563 грн. 49 коп. три відсотки річних, 9621 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 10.06.2013 року.

Суддя В.М. Грачов