Постанова № 31718158, 04.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2238/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Риль В.Є.

представника відповідача - Щурика О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобудова" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено спірну податкові повідомлення рішення, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчить про відсутність реальних господарських операцій. Крім того, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи обов'язкових платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Посилався на те, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом, порушення, допущені ними у своїй господарській діяльності, не можуть бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку ТОВ "Новобудова" не являється.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено відсутність сертифікатів якості заводу виробника придбаних позивачем товарів, таворно-транспортних накладних, які б підтверджували перевезення товару та документів які б свідчили про відвантаження придбаного товару. В накладних виписаних ТОВ "Монолітбудкомплект" не вказано прізвище, ім'я та по батькові осіб, які підписали вказані документи.

Стверджував, що взаємовідносини між ТОВ "Гамас", ПП "Оріон", ТОВ "Йотунгард", ТОВ "ПБФ "Приватбуд", ТОВ "Монолітбудкомплект", ТОВ "МК-75" та ТОВ "Новобудова" не спричиняють реального настання правових наслідків. Отже, податкові накладні, видаткові накладні, та акти виконаних робіт надавались без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що в період з 21.11.2012 по 27.11.2012 Кременчуцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" з питань викладених в запереченні до акту від 02.11.2012 № 4295/22-209/32079092 про результати планової документальної перевірки.

Результати перевірки були оформлені актом № 5204/22-209/32о79092 від 06.12.2012, яким зафіксовано порушення позивачем п. 137.10 ст. 137 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 166 596,00 грн. та п. 198.1 п. 198.6, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10, п. 101.11 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 90 723,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 № 0000612301/446, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 90 753,11 грн. та № 0000602301/447, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 166 596,00 грн.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Представник позивача в судовому пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобудова" в 2011 та 2012 роках здійснювало придбання товарів у ТОВ "Гамалс", ПП "Оріон", ТОВ "Монолітжитлобудкомплект", ТОВ "Йотунгард", ТОВ "ПБФ "Приватбуд", ТОВ "МК-75".

На підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з вказаними підприємствами позивачем до суду надано видаткові накладні № 76 від 05.12.2011, № 11107 від 11.07.2001, № 10081 від 10.08.2011, № РН-0204/6 від 02.04.2012, № РН-2303/1 від 23.03.2012, № РН-1405/6 від 14.05.2012, №№ РН-2804/1 від 28.04.2012, № РН-2303/1 від 23.03.2012, № РН-861.2 від 16.12.2011, № РН-861.1 від 13.12.2011, № РН-861 від 12.12.2011, № РН-861.5 від 27.12.2011, № РН-861.4 від 23.12.2011, № РН-861.3 від 22.12.2011, № РН-631.6 від 01.11.2011, № РН-709 від 08.11.2011, № РН-709.1 від 09.11.2011, № РН-709.2 від 10.11.2011, № РН-748 від 11.11.2011, № РН-749 від 15.11.2011, № РН-749.1 від 16.11.2011, № РН-749.2 від 17.11.2011, № РН-749.3 від 18.11.2011, № РН-749.4 від 21.11.2011, № РН-749.5 від 22.11.2011, № РН-749.6 від 24.11.2011, № 621 від 04.11.2011, № РН-621.1 від 05.10.2011, № РН-621.2 від 06.10.2011, № РН-621.3 від 07.10.2011, № РН-631 від 10.10.2011, № РН-631.1 від 11.10.2011, № РН-631.2 від 12.10.2011, № РН-631.3 від 14.10.2011, № РН-631.4 від 20.10.2011, № РН-631.5 від 31.10.2011, № РН-580.1 від 27.09.2011, № РН-580 від 22.09.2011, № РН-501.2 від 07.09.2011, № РН-501.1 від 05.09.2011, № РН-501 від 01.09.2011, № РН-580.2 від 30.09.2011, № РН-501.6 від 16.09.2011, № РН-501.5 від 13.09.2011, № РН-501.4 від 09.09.2011, № РН-501.3 від 08.09.2011, № РН-443.7 від 29.08.2011, № РН-443.5 від 25.08.2011, № РН-443.6 від 26.08.2011, № РН-443.4 від 23.08.2011, № РН-443.4 від 22.08.2011, № РН-443.2 від 19.08.2011, № РН-443.1 від 18.08.2011 № 443 від 17.08.2011, № РН-416 від 05.08.2011, № РН-283.3 від 29.07.2011, № РН-283.2 від 18.07.2011, № РН-283 від 25.07.2011, № РН-254.2 від 24.06.2011, № 254.1 від 22.06.2011, № РН-254 від 17.06.2011, №РН-166.8 від 15.06.2011, № РН-166.7 від 14.06.2011, № РН-160 від 09.06.2011, № РН-159 від 09.06.2011, № РН-166.6 від 08.06.2011, № РН-166.5 від 07.06.2011, № РН-166.4 від 03.06.2011, № ХФК-000810 від 22.06.2011, № РН-283.1 від 29.06.2011, № РН-160 від 09.0-6.2011, № РН-159 від 09.06.2011, № РН-166.3 від 31.05.2011, № РН-166.2 від 25.05.2011, № РН-166.1 від 12.05.2011, № 166 від 11.05.2011, № РН-61.5 від 06.05.2011, № РН-184 від 25.05.2011, № РН-61.3 від 31.03.2011, № РН-78 від 30.05.2011, № РН-61.2 від 21.03.2011, № РН-61 від 16.3.2011, № РН-61.1 від 18.03.2011; податкові накладні № 10 від 02.04.2012, № 123 від 28.04.2012, № 70 від 11.05.2012, № 54 від 12.12.2011, № 60 від 13.12.2011, № 6 від 01.11.2011, № 28 від 04.11.2011, № 41 від 08.11.2011, № 52 від 09.11.2011, № 57 від 10.11.2011, № 64 від 11.11.2011, № 65 від 11.11.2011, № 79 від 15.11.2011, № 83 від 16.11.2011, № 90 від 17.11.2011, № 99 від 18.11.2011. № 98 від 18.11.2011, № 105 від 21.11.2011, № 117 від 22.11.2011, №135 від 24.11.2011, № 19 від 04.10.2011, № 20 від 04.10.2011, № 28 від 05.10.2011, № 34 від 06.10.2011, № 39 від 07.10.2011, № 46 від 10.10.2011, № 47 від 10.10.2011, № 54 від 11.10.2011, № 55 від 11.10.2011, № 90 від 14.10.2011, № 91 від 14.10.2011, № 126 від 20.10.2011, № 127 від 20.10.2011, № 185 від 31.10.2011, № 23 від 01.09.2011, № 22 від 01.09.2011, № 55 від 05.09.2011, № 56 від 05.09.2011, № 77 від 07.09.2011, № 78 від 07.09.2011, № 87 від 08.09.2011, № 93 від 09.09.2011, № 111 від 13.09.2011, № 112 від 13.09.2011, № 140 від № 16.09.2011, № 176 від 21.09.2011, № 185 від 22.09.2011, № 205 від 27.09.2011, № 224 від 30.09.2011, № 84 від 18.07.2011, № 160 від 29.07.2011, № 29 від 05.08.2011, № 34 від 05.08.2011, № 38 від 08.08.2011, № 79 від 16.08.2011, № 99 від 19.08.2011, № 107 від 22.08.2011, № 113 від 23.08.2011, № 127 від 26.08.2011, № 120 від 25.08.2011, № 130 від 29.08.2011, № 6 від 06.05.2011, № 9 від 11.05.2011, № 37 від 24.05.2011, № 9 від 03.06.2011, № 21 від 09.06.2011, № 28 від 09.06.2011, № 41 від 14.06.2011, № 72 від 22.06.2011, № 83 від 24.06.2011, № 87 від 25.06.2011 № 89 від 29.06.2011, № 32 від 25.03.2011, № 23 від 21.03.2011, № 42 від 30.03.2011, № 73 від 02.12.2011, № 108071 від 08.07.2011, 110081 від 10.08.2011, № 7 від 21.10.2011, № 12 від 28.10.2011, № 40 від 09.08.2011, № 53 від 08.09.2011; рахунки - фактури № 79 від 02.12.2011, № 07071 від 07.07.2011, № 05083 від 05.08.2011; накладні № 7 від 21.10.2011, № 12 від 21.10.2011, № 517 від 09.08.2011, № 571-2 від 19.09.2011; рахунки № 1020 від 20.10.2011, № 517 від 09.08.2011, № 571-2 від 08.09.2011 та акт здачі виконаних робіт № ОУ-23903/1 без дати.

Таким чином позивачем в якості доказів реальності правочинів по придбанню товарів у ТОВ "Гамалс", ПП "Оріон", ТОВ "Монолітжитлобудкомплект", ТОВ "Йотунгард", ТОВ "ПБФ "Приватбуд", ТОВ "МК-75", надано рахунки, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, накладні та акт здачі-прийняття робіт.

Досліджені в судовому засіданні видаткові накладні, накладні та рахунки не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх підписали та не містять повну інформацію про суб'єктів господарювання, а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та адреси їх місце знаходження. У накладних вказано лише найменування позивача та його контрагента. У видаткових накладних № 76 від 05.12.2011, № РН-2804/1 від 28.04.2012, РН-166.2 від 25.05.2011, РН-166.1 від 12.05.2011, № РН-166 від 11.05.2011, № РН-61.5 від 06.05.2011, та № РН-0204/6 від 02.04.2012 відсутній підпис особи, яка прийняла товар.

Зі змісту акту здачі-прийняття робіт не можливо встановити осіб які його підписали, не вказано їх прізвище, ім'я та по-батькові.

Подорожні листи вантажного автомобіля надані позивачем на підтвердження транспортування придбаного товару відповідно до ст. 70 КАС України не можуть вважатися неналежними доказами, у зв'язку з наступним.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів /пункт 11.5/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1. Правил встановлено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних унеможливлює підтвердження факту отримання, руху ТМЦ та відповідно зв'язку їх з господарською діяльністю позивача.

Твердження представника позивача про здійснення транспортування придбаного товару власними транспортними засобами судом до уваги не приймаються, оскільки позивачем суду не було надано доказів наявності у нього власних або орендованих транспортних засобів.

Представник позивача надав суду протокол обшуку та пояснив, що згідно вказаного протоколу було вилучено документи які свідчать про використання придбаних у контрагентів товарів у власній господарській діяльності позивача.

Протокол обшуку від 24.01.2013 відповідно до ст. 70 КАС України не може вважатися неналежним доказом, оскільки з його змісту не можливо встановити, що вилучені документи підтверджують використання товарів придбаних у ТОВ "Гамалс", ПП "Оріон", ТОВ "Монолітжитлобудкомплект", ТОВ "Йотунгард", ТОВ "ПБФ "Приватбуд", ТОВ "МК-75" у власній господарській діяльності позивача.

Враховуючи, що надані позивачем документи на підтвердження фактичного отримання придбаного товару не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, та не надано договорів укладених з контрагентами, доказів транспортування придбаного товару, його прийняття від продавця та зберігання, відсутні докази відображення господарської операції по придбанню товарів у ТОВ "Гамалс", ПП "Оріон", ТОВ "Монолітжитлобудкомплект", ТОВ "Йотунгард", ТОВ "ПБФ "Приватбуд", ТОВ "МК-75" в бухгалтерському обліку товариства, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення витрат по придбанню товарів у вказаних товариств до складу податкового кредиту та валових витрат.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби приймаючи оскаржувані рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко