Ухвала суду № 31718153, 05.06.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"05" червня 2013 р.Справа № 16/31-10-841

Господарський суд Одеської області

У складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань - Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Янушкевич О.Д. за довіреністю від 01.03.2013р. № 01/20-67

Від відповідача (скаржника): Лапін К.А, за довіреністю від 01.07.2011р.

Від органу ДВС: Гамбаль О.Є. за довіреністю від 08.01.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНСС" (вх. № 2-79/2013 від 20.03.2013р.) на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, по справі за позовом публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк" до товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНСС" про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 29.12.2011р. по даній справі позов публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк" (далі по тексту - ПАТ „Банк „Демарк") було задоволено, присуджено до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНСС" (далі по тексту - ТОВ „ЮНСС") на користь ПАТ „Банк „Демарк" заборгованість за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) в загальному розмірі 14 511 167, 38 грн., яка складалась із заборгованості за простроченим кредитом в сумі 6 500 000,00 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 5 151 569,44 грн., пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 946 104,80 грн., пені за порушення строку погашення кредиту в сумі 1 913 493,14 грн. 14 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 13.06.2008р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Абусовою Г.Р., зареєстрованим в реєстрі за № 1287, що належало ТОВ „ЮНСС" на праві власності, а саме на льодовий каток „Умка", що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, будинок 145-147, на земельній ділянці розміром 3310 кв.м. згідно рішення Одеської міської ради № 1566 від 13.12.2007р., з реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; присуджено до стягнення із ТОВ „ЮНСС" на користь ПАТ „Банк „Демарк" держмито в сумі 25 500,00 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн.

На виконання вказаного судового рішення господарським судом 16.01.2012р. було видано відповідні накази, які було направлено на адресу стягувача - ПАТ „Банк „Демарк".

20.03.2013р. ТОВ „ЮНСС" звернулось до суду із скаргою (вх. № 2-79/2013) на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в порядку, передбаченому ст. 121- 2 ГПК України, у відповідності до якої скаржник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Гамбаля О.Є. щодо неповідомлення боржника про проведення опису та арешту майна, яке відбулось 05.03.2013р., щодо незабезпечення права на участь у проведенні опису та арешту майна боржника, яке відбулось 05.03.2013р., щодо позбавлення боржника використовувати належне йому на праві власності майна у зв'язку із передачею останнього на відповідальне зберігання невідомій фізичній особі, а також скасувати складений державним виконавцем акт опису та арешту майна від 05.03.2013р.

Позивач заперечує проти задоволення скарги ТОВ „,ЮНСС" з огляду на її необгрунтованість.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області вважає скаргу необґрунтованою з огляду на дотримання державним виконавцем, яким здійснювалось примусове виконання рішення суду по даній справі, вимог Закону України „Про виконавче провадження".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

В силу приписів ст. 121- 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою примусового виконання рішення суду від 29.12.2011р. по даній справі в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, 20.02.2013р. ПАТ „Банк „Демарк" звернулось до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області із відповідною заявою, до якої було додано оригінал виконавчого документу - відповідного наказу, виданого 16.01.2012р. господарським судом.

Постановою від 20.02.2013р. Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було відкрите виконавче провадження ВП № 36678800 із примусового виконання наказу господарського суду від 16.01.2012р. по справі № 16/31-10-841 про звернення стягнення на належний ТОВ „ЮНСС" предмет іпотеки, надано ТОВ „ЮНСС" семиденний строк на добровільне виконання вимог виконавчого документу.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Статтею 31 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вимог ст.ст. 25, 31 Закону України „Про виконавче провадження" Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було надіслано на адресу сторін виконавчого провадження - ПАТ „Банк „Демарк" та ТОВ „ЮНСС", постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2013р. ВП № 36678800 разом із супровідним листом від 20.02.2013р. Як свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень під розписку, копія постанови про відкриття виконавчого провадження була вручена скаржнику 27.02.2013р., тобто в межах строку, наданого державним виконавцем для добровільного виконання вимог виконавчого документу.

В свою чергу, оскільки ТОВ „ЮНСС" не було надано державному виконавцю доказів самостійного виконання ним вимог виконавчого документу у встановлений для цього строк, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було розпочато процедуру примусового виконання судового рішення. Із цією метою, зазначеним органом державної виконавчої служби було вирішено накласти арешт на заставлене майно, яке обтяжене іпотекою на користь стягувача, шляхом проведення опису й арешту цього майна.

Листом від 28.02.2013р. за вих. № 09.1-32/6-В-6/323 Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області повідомив сторони виконавчого провадження про те, що 05.03.2013р. о 09 год. 00 хв. відбудуться виконавчі дії щодо опису й арешту майна боржника, а саме: льодового катку „Умка", що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, будинок 145-147, на земельній ділянці розміром 3310 кв.м. згідно рішення Одеської міської ради № 1566 від 13.12.2007р. У зв'язку із викладеним, орган державної виконавчої служби просив стор ін виконавчого провадження направити в призначений час за вказаною адресою своїх представників для участі у проведенні виконавчих дій.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.03.2013р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Гамбалєм О.Є. з метою забезпечення примусового виконання вимог виконавчого документу було проведено опис майна, належного ТОВ „ЮНСС", на яке необхідно звернути стягнення з метою забезпечення виконання судового рішення, а саме льодового катку „Умка", що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, будинок 145-147, на земельній ділянці розміром 3310 кв.м. згідно рішення Одеської міської ради № 1566 від 13.12.2007р. При проведенні опису майна були присутні представник стягувача Янушкевич О.Д., двоє понятих, а також представник ПП „СП „Юстиція". Описане майно було передане на відповідальне зберігання представнику стягувача. За результатами проведення вказаної виконавчої дії було складно акт опису й арешту майна від 05.03.2013р., копія якого разом із супровідним листом від 05.03.2013р. за вих. № 09.1-3433-В-6/323 була надіслана на адресу ТОВ „ЮНСС", оскільки представник останнього був відсутній при проведенні виконавчої дії.

Цього ж дня, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП № 36678800, у відповідності до якої було накладено арешт на льодовий каток „Умка", що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, будинок 145-147, на земельній ділянці розміром 3310 кв.м. згідно рішення Одеської міської ради № 1566 від 13.12.2007р., який належить боржнику. Копія зазначеної постанови була надіслана на адресу ТОВ „ЮНСС" разом із супровідним листом від 05.03.2013р. № 091-3492, а також на адресу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції з метою забезпечення належної реєстрації обтяження арештованого майна.

В той же час, ТОВ „ЮНСС" наголошує, що при проведенні вищезазначених виконавчих дій, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було допущено низку порушень вимог Закону України „Про виконавче провадження", оскільки скаржник, за його твердженнями, не був належним чином повідомлений про проведення опису й арешту належного йому майна. На підтвердження своєю позиції, ТОВ „ЮНСС" посилається на той факт, що в матеріалах виконавчого провадження із примусового виконання наказу господарського суду від 16.01.2012р. № 16/31-10-841 відсутні докази надсилання на адресу боржника листа від 28.02.2013р. за вих. № 09.1-32/6-В-6/323, згідно із яким Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області запросив учасників виконавчого провадження до проведення виконавчої дії із опису й арешту майна.

Також, скаржник наголошує, що одразу після отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, ТОВ „ЮНСС" листами від 28.02.2013р. за вих. №№ 1/02/13, 2/02/13, 3/02/13, які були надіслані на адресу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, просило названий орган державної виконавчої служби відкласти проведення виконавчих дій на строк 10 робочих днів, надати представнику ТОВ „ЮНСС" можливість ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження, а також залучати свого представника до проведення виконавчих дій.

Однак, за твердженнями скаржника, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області вказані клопотання ТОВ „ЮНСС" були залишені без розгляду чим фактично обмежено боржника у можливості скористатись наданими законом правами на участь у проведенні виконавчих дій, в результаті чого належне боржнику майно було незаконно вилученого у останнього державним виконавцем.

Проаналізувавши доводи скаржника, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було зазначено вище по тексту ухвали, листом від 28.02.2013р. за вих. № 09.1-32/6-В-6/323 Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області запросив представників сторін виконавчого провадження для проведення виконавчих дій із арешту і опису льодового катку „Умка", що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, будинок 145-147, на земельній ділянці розміром 3310 кв.м. згідно рішення Одеської міської ради № 1566 від 13.12.2007р., які були призначені на 05.03.2013р. о 09 год. 00 хв. Підставою для вчинення даної дії стала відсутність належних доказів самостійного виконання боржником вимог виконавчого документу в строк, наданий державним виконавцем, а саме до 27.02.2013р.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В силу положень ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження" Заходами примусового виконання рішень є зокрема звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст.ст. 52, 54 Закону України „Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Положеннями ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Статтею 31 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В свою чергу, положеннями ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Отже, з метою інформування боржника про призначення дати проведення опису й арешту майна, що є необхідним з метою забезпечення примусового виконання рішення, державний виконавець зобов'язаний надіслати на адресу даного учасника виконавчого провадження відповідне повідомлення простою поштового кореспонденцією.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 270 (з наступними змінами та доповненнями) просте поштове відправлення це поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки.

Таким чином, в матеріалах виконавчого провадження не можуть бути наявними документи на підтвердження факту надсилання державним виконавцем документів виконавчого провадження, які відповідно до закону надсилаються простою поштового кореспонденцією, оскільки органи поштового зв'язку при прийнятті простого поштового відправлення не видають розрахункового документу та вручають відправлення без розписки.

В той же час, положеннями Закону України „Про виконавче провадження" не передбачено обов'язку державного виконавця пересвідчитись в отриманні боржником тих чи інших документів виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій, які є обов'язковими для забезпечення примусового виконання рішення.

При цьому, статтею 12 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця.

Тобто, завчасно отримавши 27.02.2013р. копію постанови про відкриття виконавчого провадження, боржник мав достатньо часу для того, щоб одразу ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження та отримати інформацію про час та місце проведення тих чи інших виконавчих дій навіть у випадку, якщо органами поштового зв'язку допускалось несвоєчасне пересилання/вручення надісланих державним виконавцем документів виконавчого провадження.

Наявні у матеріалах справи листи ТОВ „ЮНСС" від 28.02.2013р. за вих. №№ 1/02/13, 2/02/13, 3/02/13, які, начебто, направлені на реалізацію наданих останньому прав як стороні виконавчого провадження та які, за твердженнями скражника, не були належним чином розглянути Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області перед проведеннями спірних виконавчих дій, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Так, по-перше, як свідчать матеріали виконавчого провадження, вказані листи скаржника, які надійшли на адресу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, взагалі не були підписані представником ТОВ „ЮНСС", у зв'язку з чим, були правомірні залишені органом державної виконавчої служби без розгляду. По-друге, вказані документи надійшли на адресу органу державної виконавчої служби 15.03.2013р., про що свідчить відповідний вхідний штамп на них, тобто надійшли державному виконавцю значно пізніше дати проведення спірної виконавчої дії.

Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що ТОВ „ЮНСС" не було надано Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області доказів самостійного виконання ним вимог виконавчого документу у строк, наданий державний виконавцем, незважаючи на наявність доказів належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, а також враховуючи, що відповідно наведених вище положень ст.ст. 27, 31, 32, 52, 57 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець правомірно розпочав процедуру примусового виконання наказу господарського суду від 16.01.2012р. по даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, в процесі якої наклав арешт на належне боржнику майно, про що було складено акт опису й арешту майна, господарський суд дійшов висновку про правомірність вказаних дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

У зв'язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні вимог ТОВ „ЮНСС" про визнання неправомірними дій названого органу державної виконавчої служби щодо неповідомлення боржника про проведення опису та арешту майна, яке відбулось 05.03.2013р., щодо незабезпечення права на участь у проведенні опису та арешту майна боржника, яке відбулось 05.03.2013р.

Що стосується вимог скаржника про визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області щодо позбавлення боржника можливості на використання належного йому на праві власності майна у зв'язку із передачею останнього на відповідальне зберігання невідомій фізичній особі, а також про скасування складеного державним виконавцем акту опису та арешту майна від 05.03.2013р., суд зазначає наступне.

Так, по-перше, результатом виконання рішення від 29.12.2011р. по даній справі є припинення права власності ТОВ „ЮНСС" на льодовий каток „Умка", що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, будинок 145-147, на земельній ділянці розміром 3310 кв.м. згідно рішення Одеської міської ради № 1566 від 13.12.2007р., як на заставлене майно, що було передано в забезпечення виконання обов'язків боржника, які були порушені останнім.

По-друге, у відповідності до ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Тобто, здійснюючи арешт та опис вищезазначеного майна, а також передачу його на відповідальне зберігання представнику стягувача держаний виконавець діяв в межах повноважень, визначених Законом України „Про виконавче провадження".

У п. 9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (з наступними змінами та доповненнями) наголошено, що у розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що при проведенні опису і арешту, а також передачі на відповідальне зберігання представнику стягувача належного боржнику майна - льодового катку „Умка", що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, будинок 145-147, на земельній ділянці розміром 3310 кв.м. згідно рішення Одеської міської ради № 1566 від 13.12.2007р., Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області діяв правомірно, у зв'язку з чим, вимоги скарги з цього приводу також не підлягають задоволенню.

Окремо суд зауважує, що вищезазначене майно було передане на зберігання повноважному представнику стягувача, на підтвердження повноважень якого в матеріалах виконавчого провадження наявна відповідна довіреність, а не невстановленій особі, як про це стверджує скражник.

Що стосується зауважень боржника стосовно того, що в результаті проведення опису, арешту належного ТОВ „ЮНСС" майна та передачі його на відповідальне зберігання були порушені права орендарів та суборендарів, оскільки державним виконавцем фактично було описано і їх особисте майно, суд зазначає наступне. По-перше, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності повноважень ТОВ „ЮНСС" на захист прав орендарів та суборендарів арештового майна, найменування яких, до речі, скражником не наводиться.

По друге, згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У п. 9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (з наступними змінами та доповненнями) наголошено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, у випадку, якщо державним виконавцем було неправомірно накладено арешт на майно, яке насправді належить не боржнику, а іншій особі, така особа має право на пред'явлення відповідного позову про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту. Такого роду вимоги в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, судом не розглядаються.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог скаржника про визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області щодо позбавлення боржника можливості на використання належного йому на праві власності майна у зв'язку із передачею останнього на відповідальне зберігання невідомій фізичній особі, а також про скасування складеного державним виконавцем акту опису та арешту майна від 05.03.2013р.

З огляду на всі вищевикладені обставини, в процесі розгляду даної скарги господарський суд дійшов висновку про її необгрунтованість та безпідставність, у зв'язку з чим, у її задоволенні скаржнику слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 20, 49, 82, 83 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32 - 34, 83, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні скарги на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області товариству з обмеженою відповідальністю „ЮНСС" - відмовити.

Відповідно до ст. 106, 121-2 ГПК України ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя С.П. Желєзна