Рішення № 31718002, 04.06.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 р. Справа № 909/415/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати",

вул. Галицька, 201, м.Івано-Франківськ, 76008

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перко"

вул. І. Франка, 10А, кв. 21, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення 22 599,12 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Вальнюк І.Р.- юрисконсульт, (довіреність № 542/23 від 14.01.13)

Ясінський М.Г.- начальник дільниці №240, (довіреність № 525/470 від 18.04.13)

від відповідача: не з"явилися.

встановив: Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Карпати" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" про стягнення 29 172,12 грн. заборгованості.

В судовому засіданні 14.05.13р. оголошувалась перерва до 04.06.13р.

Представники позивача позовні вимоги підтримують, просять суд позов задоволити, свої обгрунтування виклали у позовній заяві. Крім цього, надали суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (№9580/13 від 04.06.13) в якій, у зв"язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості в сумі 6 573,00 грн., просять суд стягнути з відповідача борг в сумі 22 599,12 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Суд вважає за правильне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що у разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й буде вирішуватися спір.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні 14.05.13р. Слід зазначити, що в судовому засіданні 14.05.13р., відповідач позовні вимоги визнав частково, проте письмового відзиву на позов із зазначенням доказів, що підтверджують часткове заперечення проти позову, суду не подав.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Карпати" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перко" (покупець/відповідач) укладено Договір №01/24 від 01.07.10р.

Відповідно до п.1.2 вказаного вище договору, постачальник зобов"язується виготовити та передати у власність покупця металопластикові вироби, продукцію водопостачання, водовідведення та комплектуючих до них, надалі - товар, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Перехід права власності на товар, що є предметом поставки за цим договором, відбувається в момент передачі товару, про що свідчить акт приймання - передачі та/або видаткова накладна (п.4.2 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв, по видаткових накладних №307 від 20.09.12р., №426 від 22.09.10р., на підставі довіреності №04 від 10.09.10р., товар на загальну суму 22 599,12 грн.

Розділом 3 договору встановлено, що оплата загальної вартості товару здійснюється покупцем в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі. Розрахунки за договором здійснюються наступним чином: оплата вартості кожної окремої партії товару, згідно замовлення покупця, здїйснюється покупцем на умовах відстрочення платежу терміном до чотирьох місяців з моменту отримання товару, з правом покупця на дострокову оплату отриманого товару.

Представники позивача в засіданні суду зазначили, що відповідач взяті на себе договірні зобов"язання, в частині здійснення розрахунків за поставлений товар не виконав і як наслідок у відповідача виникла заборгованість у розмірі 29 172,12 грн.

На адресу відповідача 05.12.12р. позивач надіслав претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість. Відповідач відповіді не надав, борг не сплатив.

Проте, в судовому засіданні 04.06.13р. представники позивача подали заяву про зменшення розміру позовних вимог (№9580/13), в якій зазначили, що відповідачем частково погашено заборгованості в сумі 6 573,00 грн. Станом на 04.06.13р. борг відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 22 599,12 грн.

Беручи до уваги викладене вище суд приходить до висновку про задоволення позову і виходить з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч.ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивачем відзначено, що у відповідача за невиконання умов договору виникла заборгованість у розмірі 22 599,12 грн. Відповідачем заборгованість не спростована, а доказів, які б підтверджували протилежне, суду не подано.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати коштів за отриманий товар згідно з договором. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає за правильне позов задоволити.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.11, 525, 526, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 55, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" про стягнення 22 599,12 грн. заборгованості - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" вул. І. Франка, 10А, кв. 21, м. Івано-Франківськ, 76018 (код ЄДРПОУ 3385841 р/р 26002600420862 в ПАТ "Укргазбанк" МФО 320478) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати", вул. Галицька, 201, м.Івано-Франківськ, 76008 (код ЄДРПОУ 19389809 р/р 26003110385002 в ІФРВ АТ "Брокбізнесбанк", МФО 300249) 22 599,12 грн. (двадцять дві тисячі п"ятсот дев"яносто дев"ять грн. 12коп.) - заборгованості, 1 720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50коп.) - судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.13.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Булка В. І. 10.06.13