Рішення № 31718001, 05.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25427 05.06.13

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 7 674, 57 грн., за участю представників позивача - Пилипенка Я.М., довіреність від 29.12.2012 року, відповідача - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 7 674, 57 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.08.2012 року на вул. М'ясоєдовській, 45 в м. Одесі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Peugeot», д.н. ВН 7525 ЕЕ, що належить Престєнській Ірині Михайлівні (страхувальник позивача), та автомобіля «ЗАЗ 11011», д.н. Х 7567 ОІ, яким керував Цимбалюк Володимир Вікторович.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 7 674, 57 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. Цимбалюка Володимира Вікторовича було застраховано ПрАТ "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.01.2013 року (суддя Чебикіна С.О.).

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.03.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Чебикіної С.О. у відпустці справу № 910/25427 передано на розгляд судді Івченку А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2013р. справу №910/25427 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.03.2013 року (суддя Івченко А.М.).

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.03.2013р. у зв'язку з виходом судді Чебикіної С.О. з відпустки справу №910/25427 передано на розгляд судді Чебикіній С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2013р. справу №910/25427 прийнято до свого провадження суддею Чебикіною С.О.

У зв'язку з перенесенням робочого дня з понеділка 25 березня 2013 року на суботу 13 квітня 2013 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2013р. №152-р "Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013 року у Київській області та м. Києві" та Наказу Господарського суду міста Києва №85-К від 25.03.2013р. ухвалою суду від 26.03.2013 року розгляд справи призначено на 08.04.2013 року.

Представник відповідача у судове засідання 05.06.2013 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з довідки відділення ДАІ у м. Одесі та постанови Суворовського районного суду міста Одеси № 1527/12789/12 провадження №3/1527/4381/12 від 31.08.2012 року, 10.08.2012 року Цимбалюк Володимир Вікторович, керуючи автомобілем «ЗАЗ 11011», д.н. Х 7567 ОІ, на вул. М'ясоєдовській, 45 в м. Одесі, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції і допустив зіткнення з автомобілем «Peugeot», д.н. ВН 7525 ЕЕ.

Постановою Суворовського районного суду міста Одеси № 1527/12789/12 провадження №3/1527/4381/12 від 31.08.2012 року Цимбалюка Володимира Вікторовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Peugeot», д.н. ВН 7525 ЕЕ.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLA №3524 від 25.07.2012 року.

Відповідно до звіту № 09-015 від 20.09.2012 року з визначення вартості відновлювального ремонту, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Peugeot», д.н. ВН 7525 ЕЕ, в результаті його пошкодження при ДТП склав 7 022, 17 грн.

Як вбачається з страхового акту № АС-005207 від 15.10.2012 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 7 674, 57 грн.

Зазначені кошти в розмірі 7 674, 57 грн. позивачем були перераховані, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №7821 від 26.10.2012 року на суму 7 046, 17 грн. та № 7822 від 26.10.2012 року на суму 628, 40 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 1187 ЦК України встановлено, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ЗАЗ 11011», д.н. Х 7567 ОІ, Цимбалюка Володимира Вікторовича встановлена у судовому порядку.

Тому, Цимбалюк Володимир Вікторович є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Peugeot», д.н. ВН 7525 ЕЕ, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та власником автомобіля «ЗАЗ 11011», д.н. Х 7567 ОІ, було укладено договір (поліс) № АВ/995470 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «ЗАЗ 11011», д.н. Х 7567 ОІ, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено франшизу у розмірі 1 000, 00 грн.

14.11.2012 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу. Проте, відповідач у встановлений законом строк з дня отримання вказаної заяви з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому судом встановлено, що позивач визначає розмір позовних вимог з урахуванням фактично понесених ним затрат, враховуючи рахунки-фактури № ФМиЗУ-000213 від 17.09.2012 року на суму 7 046, 17 грн., №ФМиСА-001983 від 17.09.2012 року на суму 158, 40 грн. та рахунку № 09-015 від 20.09.2012 року на суму 470, 00 грн., а саме у сумі 7 674, 57 грн.

Проте, як зазначалося вище, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто щодо виплати страхового відшкодування страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (відповідачем), суд зазначає, що законодавством встановлений обов'язок останнього відшкодувати саме оцінену в розумінні діючого законодавства шкоду.

Так, в частині 1 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» закріплено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в цьому Законі, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Пунктом 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.

Таким чином, належним в розумінні діючого законодавства України підтвердженням визначення розміру оціненої шкоди є звіт або акт оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, чи висновок судового експерта.

На підставі зазначеного, законним є стягнення з відповідача розміру страхового відшкодування у межах, визначених відповідно до звіту № 09-015 від 20.09.2012 року, який наявний у матеріалах справи, та відповідно до якого матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля «Peugeot», д.н. ВН 7525 ЕЕ, у результаті його ушкодження при ДТП, складає 7 022, 17 грн.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково а саме у розмірі 6 022, 17 грн. (7 022, 17 грн. (розмір оціненої шкоди) - 1 000, 00 грн. франшиза).

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Peugeot», д.н. ВН 7525 ЕЕ, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування обґрунтовані, проте підлягають задоволенню частково у розмірі 6 022, 17 грн. за вирахуванням суми франшизи 1 000, 00 грн. В позові в частині стягнення 1 652, 40 грн. слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. «А»; код 31093336) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56; код 35429675) 6 022 (шість тисяч двадцять дві) грн. 17 коп. боргу та 1 262 (одна тисяча двісті шістдесят дві) грн. 96 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 10.06.2013р.

Суддя С.О. Чебикіна