Постанова № 31717719, 13.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 р. Справа № 2а/0470/12490/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О., при секретарі судового засідання - Ставицькому О.В., за участю представника позивача - Гусєвої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдніпротранс»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про про визнання неправомірними дій та про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдніпротранс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить: визнати неправомірними дії відповідача по виключенню зі складу податкових зобов'язань ТОВ «Укрдніпротранс» з податку на додану вартість 50116,00 грн. за травень 2012 р. та по зменшенню податкових зобов'язань ТОВ «Укрдніпротранс» на вищезазначену суму по особовому рахунку ТОВ «Укрдніпротранс» з податку на додану вартість за травень 2012 р.; зобов'язати відповідача відновити стан особового рахунку ТОВ «Укрдніпротранс» з податку на додану вартість шляхом включення до складу податкових зобов'язань 50116,00 грн. за травень 2012 р.; зобов'язати відповідача відновити податкові зобов'язання ТОВ «Укрдніпротранс» з податку на додану вартість в сумі 50116,00 грн. за травень 2012 р. по податковій декларації з ПДВ за травень 2012 р. в розрізі покупця - Приватне підприємство «Оліяр».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем на підставі довідки № 364/226/32608846 від 17.08.2012 р. про результати зустрічної звірки ТОВ «Укрдніпротранс» по взаємовідносинах з ПП «Оліяр» за травень 2012 р. було зроблено висновки про нереальність проведення господарських операцій та юридичну дефектність первинних документів між позивачем та ПП «Оліяр» за травень 2012 р., в результаті чого зроблено висновки про завищення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2012 р. та відповідно зменшено податкові зобов'язання з ПДВ з вказаний період. Дані висновки позивач вважає необґрунтованими, оскільки ним під час проведення перевірки були надані всі необхідні первинні документи підтвердження фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з ПП «Оліяр», що підтверджується листом № 01-26 від 24.07.2012 р. та зазначені документи надані в судове засідання.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився. Надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з СВК «Едельвейс» не включено до податкового кредиту декларації з ПДВ за травень 2012 р., не надано доказів розрахунків за придбаний товар в СВК «Едельвейс», на видаткових накладних СВК «Едельвейс» не вказано дату та номер довіреності (дані про особу, яка отримувала товар, не надано виписку з книги довіреностей), не надано документів, що підтверджують оплату за реалізовану на ПП «Оліяр» продукцію, не надано товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт транспортування товару від позивача до ПП «Оліяр», не надано висновків санітарно-епідеміологічної експертизи на цех по переробці рослинної сировини технічних культур, в якому виробляється олія соняшникова. Дані обставини, на думку відповідача, є підставою для визнання правочинів між позивачем та ПП «Оліяр» нікчемними в силу ст. 228 ЦК України, що вказує на нереальність проведених господарських операцій та юридичну дефектність первинних документів між позивачем та ПП «Оліяр», що є підставою визнання податкових зобов'язань позивача за травень 2012 р. завищеними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

На виконання наказу ДПА України «Про систему раннього виявлення, комплексного відпрацювання та руйнування тіньового сектору економіки» № 329/ДСК від 23.04.2012 р. було проведено зустрічну звірку ТОВ «Укрдніпротранс» щодо взаємовідносин з платником податків ПП «Оліяр» за травень 2012 р., на підставі чого було видано Довідку № 364/226/32608846 від 17.08.2012 р. про результати зустрічної звірки ТОВ «Укрдніпротранс» по взаємовідносинах з ПП «Оліяр» за травень 2012 р. (далі «Довідка»), в якій зроблено висновки про нереальність операцій між позивачем та ПП «Оліяр» за травень 2012 р., завищення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2012 р., що є порушенням п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

У зв'язку з чим, відповідачем було внесено зміни до особового рахунку з ПДВ позивача по зменшенню податкових зобов'язань позивача за травень 2012 р. та виключено з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суму податкових зобов'язання з ПДВ в розрізі контрагента ПП «Оліяр», які визначені позивачем у податковій декларації з ПДВ за травень 2012 р., що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Між ТОВ «Укрдніпротранс» (покупець) та СВК «Едельвейс» (продавець) 24.05.2012 р. було укладено договір № 34 купівлі-продажу соняшнику та 29.05.2012 р. було укладено договір № 29/05 поставки олії соняшникової. На підставі пояснень сторін та матеріалів справи судом встановлено, що соняшник, який було придбано в СВК «Едельвейс» було перероблено позивачем в олію соняшникову та реалізовано ПП «Оліяр».

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження законності формування об'єкту оподаткування позивачем за господарськими операціями з його контрагентами, зокрема з ПП «Оліяр», необхідно підтвердження реальності даних господарських операцій відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Для підтвердження реальності господарських операцій під час проведення перевірки позивачем були надані відповідачу та використані під час перевірки наступні документи: реєстр отриманих та виданих податкових та видаткових накладних за травень 2012 р., договори купівлі-продажу, договори поставки продукції, видаткові накладні за травень 2012 р., податкові накладні за травень 2012 р., товарно-транспортні накладні, журнали-ордери порахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за травень 2012 р., договір оренди № 11/10 від 11.10.2012 р., оборотно-сальдова відомість по рахунку 104, рахунки фактури за травень 2012 р., видаткові накладні за травень 2012 р., журнал видачі довіреностей за травень 2012 р., реєстр виданих та отриманих податкових накладних за травень 2012 р., банківські виписки, штатний розклад підприємства з 02.04.2012 р. Зазначене підтверджується довідкою та листом позивача № 01-26 від 24.07.2012 р.

Також, для підтвердження реальності господарської операції з ПП «Оліяр» позивачем до суду було надано картки складського обліку матеріалів та оборотно-сальдова відомість по рахунку: 10 необоротні активи; місця зберігання: цех за травень 2012 р., які підтверджують факт використання придбаної продукції в СВК «Едельвейс» у власній господарській діяльності, а саме для виробництва олії соняшникової.

Суд визнає необґрунтованими заперечення відповідача про те, що суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з СВК «Едельвейс» не включено до податкового кредиту декларації з ПДВ за травень 2012 р., оскільки суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з СВК «Едельвейс» були включені до податкового кредиту в податкові декларації за липень 2012 р., що передбачено абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, згідно якого у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Даний факт підтверджується податковою декларацією з ПДВ за липень 2012 р. з додатками.

Суд визнає необґрунтованими заперечення відповідача про те, що позивачем не надано доказів розрахунків за придбаний товар в з СВК «Едельвейс», так як даний факт не спростовує реальності господарських операцій між позивачем та СВК «Едельвейс», між позивачем та ПП «Оліяр», оскільки згідно діючого законодавства формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ не залежить від факту оплати за товар (послуги). Позивачем до суду були надані банківські виписки, які підтверджують факт оплати за придбану в СВК «Едельвейс» продукцію (соняшник).

Суд не приймає заперечення відповідача про те, що на видаткових накладних СВК «Едельвейс» не вказано дату та номер довіреності, оскільки дана інформація міститься в товарно-транспортних накладних на транспортування товару, придбаного позивачем в СВК «Едельвейс» за договором купівлі-продажу № 34 від 24.05.2012 р.

Суд не приймає заперечення відповідача про те, що позивачем не надано документів, що підтверджують оплату за реалізовану на ПП «Оліяр» продукцію, так як даний факт не спростовує реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Оліяр», оскільки згідно діючого законодавства формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ не залежить від факту оплати за товар (послуги). Позивачем до суду були надані банківські виписки, які підтверджують факт оплати за реалізовану ПП «Оліяр» продукцію (олія соняшникова).

Суд не визнає належним доказом позиції відповідача те, що позивачем не надано висновків санітарно-епідеміологічної експертизи на цех по переробці рослинної сировини технічних культур, в якому виробляється олія соняшникова, оскільки відсутність зазначеного висновку не доводить і не спростовує реальність господарської операції між позивачем та ПП «Оліяр», не позбавляє права на формування податкового кредиту чи зобов'язання, є питанням відповідальності позивача за можливе порушення санітарних норм при переробці рослинної сировини.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів транспортування товару (товарно-транспортних накладних), реалізованого останнім ПП «Оліяр», як доказу нереальності господарської операції між позивачем та ПП «Оліяр», судом встановлено наступне.

Згідно п. 2.1 договору поставки № 29/05 від 29.05.2012 р. між позивачем та ПП «Оліяр» поставка товару за даним договором здійснюється на умовах EXW відповідно до тлумачення Міжнародних правил «Інкотермс» (в редакції 2000 року) за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Любимівка, вул. Красна, 86-Б. Дана адреса є адресою місцезнаходження позивача, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію позивача № 061190.

Відповідно до Інкотермс (редакція 2000 року) термін «франко-завод» (EXW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Отже, суд не приймає зазначене відповідачем як доказ його позиції, оскільки обов'язок по транспортуванню товару за договором поставки № 29/05 від 29.05.2012 р. між позивачем та ПП «Оліяр» покладено на ПП «Оліяр», тому відсутність чи наявність в позивача доказів транспортування товару (товарно-транспортних накладних) не спростовує і не доводить висновку відповідача щодо нереальності господарських операцій. В той же час, позивачем до суду була надана товарно-транспортна накладна та довіреність на отримання товару ПП «Оліяр» в позивача за вказаним договором.

Відповідно до ч. 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, для кваліфікації правочину, як нікчемного, слід з'ясувати: чи був намір сторін порушити публічний порядок при укладенні договорів, чи є вирок суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Враховуючи зазначені норми, беручи до уваги, що відповідачем не доведено а судом не встановлено наявність в діях позивача ознак нікчемності правочину згідно змісту ст. 228 ЦК України, суд встановив необґрунтованість висновків відповідача щодо визнання правочину між позивачем та ПП «Оліяр» нікчемним на підставі ст. 228 ЦК України.

Суд встановив протиправність висновків відповідача про нереальність господарських операцій та юридичну дефектність первинних документів між позивачем та ПП «Оліяр» за травень 2012 р. і так само протиправність висновків відповідача про завищення позивачем сум ПДВ, віднесених до складу податкових зобов'язань.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини протиправності висновків відповідача, суд встановив протиправність внесення відповідачем змін до особового рахунку з ПДВ позивача по зменшенню податкових зобов'язань позивача та виключенню з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суму податкових зобов'язання з ПДВ в розрізі контрагента ПП «Оліяр», які визначені позивачем у податковій декларації з ПДВ за травень 2012 р.

Щодо зобов'язання відповідача відновити стан особового рахунку позивача з податку на додану вартість за травень 2012 р. та зобов'язання відповідача відновити податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість за травень 2012 р. по податковій декларації з ПДВ за травень 2012 р. в розрізі покупця - Приватне підприємство «Оліяр», суд зазначає наступне.

Враховуючи, що внесення змін до особового рахунку позивача з ПДВ та в електронну базу даних «Деталізована інформація по податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сталося внаслідок висновків відповідача, які суд визнав протиправними, суд визнає належним способом захисту порушених прав позивача поновлення цих прав шляхом відновлення стану особового рахунку позивача з податку на додану вартість за травень 2012 р. та відновлення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість за травень 2012 р. по податковій декларації з ПДВ за травень 2012 р. в розрізі покупця - Приватне підприємство «Оліяр».

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдніпротранс» - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України по виключенню зі складу податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдніпротранс» з податку на додану вартість 50116,00 грн. (п'ятдесят тисяч сто шістнадцять грн. 00 коп.) за травень 2012 р. та по зменшенню податкових зобов'язань ТОВ «Укрдніпротранс» на цю суму по особовому рахунку ТОВ «Укрдніпротранс» з податку на додану вартість за травень 2012 р.

Зобов'язати Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби України відновити стан особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдніпротранс» з податку на додану вартість шляхом включення до складу податкових зобов'язань 50116,00 грн. (п'ятдесят тисяч сто шістнадцять грн. 00 коп.) за травень 2012 р.

Зобов'язати Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби України відновити податкові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдніпротранс» з податку на додану вартість в сумі 50116,00 грн. (п'ятдесят тисяч сто шістнадцять грн. 00 коп.) за травень 2012 р. по податковій декларації з ПДВ за травень 2012 р. в розрізі покупця - Приватне підприємство «Оліяр».

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрдніпротранс» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 32 грн. 12 коп. (тридцять дві гривні дванадцять гривень).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 18.02.2013р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 18.02.2013 р. Суддя П.О.Борисенко П.О.Борисенко