Ухвала суду № 31713733, 05.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5633/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Денісова А.О.,

Міщука М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів та преміксів» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів та преміксів» задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 р. №0000122202.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.06.2012 р., посадовими особами Броварської ОДПІ Київської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Калитянський еспериментальний завод комбікормів і префіксів» на предмет правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість в частині взаємовідносин з ПП «Консіс» за період з 01.09.2011 р. та 30.09.2011 р., результат якої оформлено актом №360/222/00951758 від 11.06.2012 р. Згідно акту перевірки працівники податкового органу дійшли висновку про порушення підприємством п.198.3 статті 198 ПК України, внаслідок віднесення до складу податкового кредиту витрат по договору №23/09/11-1 від 23.09.2012 р. по взаємовідносинах з ПП «Консіс». Вказаний висновок аргументовано актом перевірки Кіровоградської ОДПІ від 06.01.2012 р. №10/1520/37383894 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Консіс» щодо підтвердження його господарських взаємовідносин із ПП «Владор Агро» за вересень 2011 р., у зв'язку з неможливістю ПП «Владор-Агро» здійснювати підприємницьку діяльність через брак матеріальних ресурсів, необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, транспортних засобів, складських приміщень, а відтак про нікчемність угоди між ПП «Консіс» та ПП «Владор Агро».

За наслідками складеного акту перевірки відповідача Броварською ОДПІ Київської області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 р. за №0000122202, яке позивач оспорює у судовому порядку.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

За приписами пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодекс (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що 23.09.2011 р., між ПАТ «Калитянський еспериментальний завод комбікормів і префіксів» та ПП «Консіс» було укладено договір поставки (макуха соняшникова, масло соєве, макуха соєва) за №23/09/11-1.

Як вбачається з матеріалів справи вказаний договір сторонами був виконаний. На підтвердження зазначеного позивачем надані договори поставки; накладні до договору; податкові накладні; картки по рахунку 2012; калькуляції собівартості виробленої продукції; журнал реєстрації автомашин, що здійснили доставку вантажу на територію товариства; рахунки-фактури на придбаний товар з доданими специфікаціями.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході судового розгляду справи Відповідачем не наведено належних доказів, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

В свою чергу, Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вказаного вище договору недійсним.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є вірним.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Денісов А.О.

Міщук М.С.