Ухвала суду № 31713551, 30.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р.

Справа № 1570/3710/2012

Категорія: 5.8.2

Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря – Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу Зеленогірської селищної ради на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Зеленогірської селищної ради про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі – ДП «НЕК «Укренерго», позивач) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило стягнути з Зеленогірської селищної ради (надалі – Зеленогірська СР, відповідач) штраф, накладений постановою №05/13-01-0005 від 28 квітня 2012 року в сумі 13 600 грн.

В обґрунтування позивач зазначив, що за порушення відповідачем вимог законодавства про електроенергетику, на нього, згідно з п.п.2,8 Положення про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1999 року № 1312 (надалі – Положення № 1312), накладено штраф у сумі 13600 грн., однак вказана сума штрафу відповідачем самостійно не сплачена, що стало підставою для звернення до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року адміністративний позов – задоволено.

Суд стягнув з Зеленогірської СР суму штрафу в розмірі 13 600 грн.

В апеляційній скарзі Зеленогірської СР ставиться питання про скасування судового рішення у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, апелянт зазначив, що оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки всім доказам та не було здійснено всебічного, повного та об’єктивного розгляду обставин справи, це призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача проти апеляційної скарги заперечила та просила постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник апелянта у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи, сповіщений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що між ВАТ Енергопостачальною компанією «Одесаобленерго» (постачальник електричної енергії) та Зеленогірською СР (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №Л-231 від 24 квітня 2008 року, згідно якого ВАТ Енергетична компанія «Одесаобленерго» (Постачальник) продає електричну енергію Зеленогірській СР (Споживач) для забезпечення потреб електроустановок споживача (а.с.61-63).

Вказаний договір на момент розгляду справи є чинним.

Як вбачається з Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін № 231, визначено балансову належність електромереж постачальника та споживача, а також межі відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок (а.с.66-69).

Також, в матеріалах справи наявний додаток до договору «Перелік об'єктів споживача» та лист Зеленогірської СР від 14 червня 2012 року, в якому остання зазначає, що на її балансі знаходяться адмінбудинок, дитячий садок «Сонечко» та селищний Будинок культури.

На підставі акту №05/13-03-0213 здійснення заходу з державного енергетичного нагляду від 28 листопада 2011 року, в ході позапланової перевірки виконання суб'єктом господарювання вимог приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених за результатами здійснення заходів з державного енергетичного нагляду, Північно-Західним відділенням Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Одеській області складено припис № 05/13-03-0213, яким Зеленогірській селищній раді приписано здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень чинного законодавства у термін до 01 березня 2012 року (а.с.14-18).

Як вбачається з матеріалів справи голова Зеленогірської селищної ради був ознайомлений з актом перевірки та один примірник акту отримав, а також 28 листопада 2011 року ним було отримано вищевказаний припис.

Вказаний припис був підписаний відповідачем без зауважень та особливої думки.

На час розгляду справи даний припис є чинним, у встановлений законом спосіб відповідачем не оскаржений та в судовому порядку не скасований.

Разом з тим, судом встановлено, що 04 квітня 2012 року проведена позапланова перевірка виконання вимог припису Інспекції від 28 листопада 2011 року № 05/13-03-0213, за результатами якої 04 квітня 2012 року Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Одеській області (Південно-західне відділення) складено акт перевірки № 05/13-03-0003, яким встановлено ухилення від виконання відповідачем вимог припису від 28 листопада 2011 року в частині невиконання пп. 1 - 125, що є порушенням ст.27 Закону України «Про електроенергетику» та ст. 11,12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є споживачем електричної енергії, а отже є суб’єктом господарювання в контексті положень Закону України «Про електроенергетику». Оскільки відповідач в судовому порядку постанову про накладення штрафу не оскаржував та суму штрафу не сплатив, відтак, вказана сума підлягає стягненню.

Згідно зі вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України у зв’язку з наступним.

Так, відповідно до п.1 ч.2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами 1 господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що Зеленогірська селищна рада зареєстрована як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який наявний в матеріалах справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва – підприємцями.

Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 2 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії.

З системного аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається що, позивач є споживачем електричної енергії, а отже є суб'єктом господарювання в контексті положень Закону України «Про електроенергетику».

Згідно із ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Враховуючи, що з відповідачем укладено договір на постачання електричної енергії, він несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією, в даному випадку виступає користувачем електричної енергії та враховуючи положення ст.9 Закону України «Про електроенергетику» щодо можливості видавати користувачам обов'язкові до виконання приписів, суд вважає що в даному випадку відповідач може нести відповідальність за невиконання законних вимог позивача.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, про те, що він не є суб'єктом господарювання в галузі електроенергетики, який може бути притягнутий до відповідальності відповідно до ст. 27 Закону України «Про електроенергетику».

Крім того, є безпідставними посилання апелянта на те, що станом на момент розгляду справи вимоги припису від 28 листопада 2011 року № 05/13-03-0213 відповідачем виконано, а отже відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій, оскільки станом на момент винесення Північно-Західним відділенням Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Одеській області постанови №05/13-01-0005 від 28 квітня 2012 року про накладання штрафу за порушення законодавства в галузі електроенергетики, відповідачем не було виконано вимоги вказаного припису, не було подано до відповідача відповідних клопотань щодо продовження строку для виконання цього припису, та не було оскаржено вказаний припис в судовому порядку.

Оскільки відповідачем ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів, які б свідчили про виконання ним вимог припису від 28 листопада 2011 року № 05/13-03-0213 станом на момент винесення постанови №05/13-01-0005 від 28 квітня 2012 року, а також не надано жодних доказів, які б свідчили про неможливість виконання ним зазначених вимог припису станом на момент винесення цієї постанови, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Зеленогірської селищної ради – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Зеленогірської селищної ради про стягнення штрафу – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова